Лекція з предмету

“Медицина катастроф” |

“основи санітарно-гігієнічного і протиепідемічного забезпечення населення у системі дсмк при нс”

Черняков Г.О., Кочін І.В., Сидоренко П.І. Медицина катастроф. – К.: “Здоров’я”, 2001. – 348с.

Дубицкий А.Е., Семенов И.О., Чепкий Л.П. Медицина катастроф. – К.: “Здоров’я”, 1993. – 462с.

Организация экстренной медицинской помощи населению при стихийных бедствиях и других чрезвычайных ситуациях / Под ред. проф. Мешкова В.В. – М., 1991. – 208с.

3.

1. Характеристика епідемічних вогнищ

У ряді медико-санітарних наслідків НС значне місце займає поява заражених територій (заражена територія – це місцевість, водопостачання, міста, населені пункти й окремі об'єкти, які після катастрофи були забрудненні біологічними агентами, хімічними й іншими речовинами в кількостях, що являють небезпеку для людей і тварин, що знаходяться на даній території), інфікованих районів (інфікований район - це різке погіршення сан.-епід. обстановки в районі НС із циркуляцією збудників інфекційних захворювань, у т.ч. загальних для людини і тварин) і епідемічних вогнищ (епід. вогнище – це територія, на якій у визначених границях часу і простору відбулися захворювання людей інфекційними хворобами, що виникли за короткий термін і прийняли масовий характер з погрозою подальшого поширення інфекції), динаміка яких визначається тимчасовими межами і характеризується чотирма факторами:

наявністю інфекційних хворих серед постраждалого населення

можливістю поширення ними збудників

ураженими, які потребують госпіталізації, так як існує ризик зараження

здоровим населенням, що контактувало з інфекційними хворими, яке потребує обсервації і спостереження, з позицій ризику зараження

зовнішнім середовищем, яке представляє інфекційну небезпеку.

Епідеміологічне вогнище в районах НС має наступні характерні риси:

масове зараження людей і формування множинних вогнищ за рахунок активізації механізмів передачі збудників інфекції в зонах катастроф

тривалість дії вогнища (особливо природно-осередкованних інфекцій) за рахунок тривалості дії нез'ясованих джерел, які викликають зараження

скорочення інкубаційного періоду в результаті постійного контакту з нез'ясованими джерелами інфекції, зниження резистентності і масивні дози інфекційних збудників

відсутність захисту населення й уражених від контакту з заразними хворими в зв'язку з несвоєчасною ізоляцією інфекційних хворих

наявність різних клінічних форм інфекційних хвороб і несвоєчасна діагностика.

Для визначення активності епід. вогнища враховувати тільки інкубаційний період інфекції недостатньо. Другий пік поширення інфекції може виникнути через 2-3 інкубаційних періоди за рахунок передачі збудника особами, у яких інфекція протікала в безсимптомній формі. Тому для визначення тимчасових границь епід.вогнища необхідно враховувати і наявність носіїв.

Територію поширення захворювань називають нозоареалом і виділяють два типу ареалів інфекційних хвороб: повсюдний і регіональний:

Групи хвороб т и п а р е а л а

повсюдний регіональний

Черевний тиф і паратифи,

вошинний, сипний і

поворотний тифи,

1.Антропонози Холера, амебіаз, малярія вірусні гепатити,

ендемічний менінгіт,

дифтерія, дизентерія,

грип

Сибірська виразка, сап,

лептоспірози,

сальмонельози, бруцельоз Чума, туляремія, жовта

2.Зооантропоронози правець, орнітози лихоманка, кліщові

ієрсиніози, меліоідоз, борреліози, кліщовий,

геморагічні енцефаліт

лихоманки, лейшманіози

Повсюдне зараження характерне для більшості антропонозних і зооантропонозних інфекцій, тому в районах катастроф ці інфекції постійно можуть створювати епідемічні вогнища, тому що завжди існує джерело інфекції, як правило, не ізольоване. Регіональні нозоареали – обмежені області поширення хвороби. Це ті райони, де соціальні і природні умови сприяють передачі збудника. Загроза виникнення епідеміологічних вогнищ у районах НС залежить від багатьох причин, які з'являються, якими можуть бути:

руйнування комунальних об'єктів (системи водопостачання, каналізації, опалення й ін.)

різке погіршення санітарно-гігієнічного стану території (руйнування промислових об’єктів, трупи людей і тварин, гниючі продукти тваринного і рослинного походження)

масове розмноження гризунів, поява епізоотій серед них, активізація природних вогнищ

інтенсивні міграції організованих і неорганізованих контингентів людей

підвищення сприйнятливості людей до інфекцій (стресові стани знижують імунологічний статус, особливо у дітей)

порушення роботи мережі санітарно-епідеміологічних і лікувально-профілактичних установ, які були розташовані в зоні НС

необхідність надання допомоги місцевим установам у проведенні заходів серед населення.

В результаті серйозних порушень побутових умов, життя населення в районах катастроф, різко загострюється епідемічна ситуація по кишкових інфекціях,у тому числі черевного тифу, паратифів, інфекційного гепатиту, дизентерії і сальмонельозів. До числа потенційних епідемічних хвороб у зруйнованих районах можуть бути холера, вірусний гастроентерит, природно-осередкові і інші захворювання.

Надзвичайна скупченість людей у місцях НС (наметові містечка ) буде сприяти інтенсивному поширенню респіраторних інфекцій. Особливу небезпеку в цьому відношенні являють грип, менінгококова інфекція, вірусна пневмонія, дифтерія, кір і коклюш, а також паразитарні тифи.

У надзвичайних ситуаціях властиві закономірності розвитку епідпроцесу можуть порушуватися. Насамперед це стосується його 1-ої ланки – джерела збудника інфекції, що прийнято називати об'єктом; він служить місцем природної життєдіяльності, тобто проживання, розмноження і нагромадження збудника. У зонах катастроф джерело зараження встановити важко, тому що змінюються форми його збереження, місця його життєдіяльності, розмноження, ареал його проживання і т.д. Тому в зоні катастроф може виникнути одночасно епід. вогнища різних нозологічних форм.

Можливий яскраво виражений поліморфізм клінічних проявів захворювання - від найтяжких, блискавичних форм, до найлегших станів. Це пов'язано з тим, що при стресових ситуаціях сприйнятливість до інфекції підвищується, – знижується імунологічний статус, особливо у дітей.

Для оцінки санітарно-епідемічного стану зони НС проводиться санітарно-епідеміологічна розвідка.

2. Організація санітарно-гігієнічної та епідеміологічної розвідки в осередку НС

Санітарно-епідеміологічна розвідка це одна з найважливіших складових частин системи протиепідемічного забезпечення населення підрозділів, рятівників, яка спрямована на завчасне