При виявленні у вогнищі катастрофи хворого з небезпечними інфекційними захворюваннями найближчий етап медичної евакуації переводиться на строгий протиепідемічний режим, основними елементами якого є:

* перебудова роботи медпункту (лікарні і т.п.), перерозподіл функціональних обов'язків персоналу, матеріальних засобів з обліком необхідних режимних і протиепідемічних заходів

* організація охорони етапу мед.евакуації, припинення доступу на нього сторонніх осіб

* ізоляція хворого (підозрілого) небезпечною інфекцією на етапі, підготовленому до роботи в умовах строгого протиепідемічного режиму (до евакуації)

* тимчасова ізоляція осіб, що контактували з хворим, у розгорнутих провізорних госпіталях

* використання медперсоналом захисного одягу

* проведення загальної і спеціальної екстреної профілактики медперсоналові і контактним особам

* дотримання запобіжних заходів при заборі матеріалу від хворого на дослідження і його транспортуваня в лабораторію

* проведення поточної і заключної дезінфекції на даному етапі.

Організація польового розташування евакуйованих або тимчасово відселених Розрізняють наступні типи польового розташування евакуйованих: в пристосованих приміщеннях, польових таборах, поквартирно та змішана форма розміщення.

Пристосовані приміщення для евакуйованих розміщуються в стаціонарних приміщеннях (наближених до гуртожитків, казарм – школах, клубах, кінотеатрах, спортивних залах і т.д.). В польових таборах, це розміщення в наметових містечках. Поквартирне розташування це розміщення евакуйованих в населених пунктах. Змішане розташування поєднання всіх видів розташування для розміщення евакуйованих .

Для розташування евакуйованих в власне польових умовах слід вибирати незабруднену, забезпечену доброякісною водою місцевість, захищену від вітрів, на якій можуть будуватися тимчасові споруди (намети, розбірно-щитові модулі, польові вагончики). Безпосереднє керівництво будівництвом такого табору здійснюється начальником інженерної служби штабу МНС(ЦО). Начальник медичної служби здійснює попередній санітарний контроль за вибором місця, розміщенням житлових, службових та господарських будівель, за територіальним зонуванням табору. В його обов'язки входить також проведення поточного санітарного нагляду за санітарним станом району дислокації табору, приміщень, за організацією водопостачання, харчування, лазнево-пральним забезпеченням тощо.

При розміщенні евакуйованих в їх наметах ставлять ліжка або дерев'яні нари, бачок з питною водою, встановлюють вмивальники польового типу з розрахунку 1 кран на 5-7 чоловік. Стічні води від вмивальників по відвідним ровикам направляються у фільтрувальні колодязі, які заповнюються шлаком або щебенем. Перед спуском ці води проводять через милозатримувачі (можуть бути використані ящики з дірчастим дном, заповнені соломою, стружками або сухою травою).

Туалети або польові ровики мають бути розташовані не ближче 75 м від жилих наметів, об'єктів харчування та водопостачання. В туалеті передбачується 1 вічко або 0,4 погонних метри ровику на 10-12 чоловік. Підлогу та стіни на висоту до 1 м щодня дезінфікують 1%-ним розчином хлорного вапна або ДТСГК, а вміст вигрібних ям 10%-ним розчином тих же препаратів або 3 –5% розчином лізолу. Польові ровики повинні бути огороджені.

Вся територія табору повинна щоденно прибиратись. Для збору твердих відходів та сміття мають бути обладнані сміттєзбірники, які повинні герметично закриватись. Площадки де вони розміщаються теж обробляються названними дезрозчинами. Сміття вивозять влітку щоденно, а взимку не рідше ніж 1 раз на 3 дні. Регулярно проводяться протимушині заходи та дератизація.

З гігієнічної точки зору польове розташування має ряд негативних сторін, таких як зниження рівня комунально-побутового забезпечення, скупченість, низька захищеність від несприятливого впливу кліматичних та геофізичних чинників, постійний контакт з грунтом, можливість контакту з дикими тваринами та гризунами, труднощі з організацією водопостачання та харчування, організацією щодо дотримання особистої гігієни.

Санітарний нагляд за харчуванням населення у польових умовах

Організація харчування евакуйованих, забезпечення продуктами харчування та відповідним майном, дотримання належного санітарно-гігієнічного стану покладається на продовольчу службу штабів МНС, ЦО.

Харчування евакуйованих за своїм характером повинно бути громадським, а постачання продуктів харчування централізованим і здійснюється за встановленими нормами. . Розрізняють пайки котлового постачання, сухі пайки та додаткові. Пайки котлового постачання призначені для приготування гарячої їжі, як в стаціонарних умовах так і при польовому розташуванні, а також і на тривалих шляхах евакуації. Сухі пайки комплектуються з консервів та концентратів. Вони призначені для харчування евакуйованих в умовах, коли приготування гарячої їжі неможливе.

Хворі, які знаходяться на лікуванні в умовах стаціонару (мобільний госпіталь, місцеві лікувальні заклади) отримують харчування за госпітальною нормою. Для осіб з хронічними захворюваннями шлунково-киш-кового тракту повинно організовуватися дієтичне харчування. Відповідальність за організацію харчування покладається на начальника медичної та продовольчої служби штабу ЦО або МНС.

Обов'язки лікаря по контролю за харчуванням евакуйованих включають в себе:

- участь у розробці раціонального режиму харчування з врахуванням особливостей оточуючої обстановки;

- санітарно-гігієнічний контроль за повноцінністю харчування;

- контроль за санітарним станом об'єктів харчування;

- участь у розробці заходів з санітарно-технічного благоустрою об'єктів харчування;

- контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних вимог під час перевезення, зберігання харчових продуктів, при їх кулінарній обробці, приготуванні та роздачі їжі;

- контроль за станом здоров'я працівників харчових об'єктів і дотримання ними правил особистої гігієни.

В польових умовах харчування організовується через польові пункти харчування. Для приготування їжі використовується мінімум кухонного обладнання. Їжу готують з консервів та концентратів. З цією метою можуть використовуватись польові автокухні (ПАК-170, КП-125), які є в розпорядженні підрозділів МНС, ЦО або існуючі кухні стаціонарних закладів.

На об'єктах харчування в польових умовах регулярно повинні проводитись протимушині заходи та боротьба з гризунами, які є джерелами інфекції або переносниками численних