діагнозу. Загальна екстрена профілактика проводиться до встановлення виду збудника, що викликав інфекційну патологію.
Для загальної екстреної профілактики використовують :
доксициклін усередину *
рифампіцин усередину **
тетрациклін усередину **
сульфатон усередину **
* - основний засіб , ** - резервний засіб
Екстрена профілактика проводиться за рішенням: комісії по стихійних лихах і техногенних катастрофах та нещастях екологічного характеру й епідеміях.
Екстрена профілактика організується і проводиться:
у формуваннях і установах, що здійснюють попередження або ліквідацію виниклих спалахів інфекційних захворювань – керівниками формувань і установ
в організованих колективах - керівниками і медпрацівниками цих колективів
серед населення (контактного) – лікарсько-сестриними бригадами й іншими медичними формуваннями.
З моменту ідентифікації збудника інфекційного захворювання і визначення його чутливості до антимікробних препаратів загальна екстрена профілактика припиняється і починається специфічна профілактика.
Щеплювальні бригади створюються в основному амбулаторно-поліклінічними установами. Бригада складається з одного лікаря і двох медсестер. У залежності від методу імунізації щеплювальна бригада за одна година може провести щеплення (чол.):
безголковий (Бм-3,Бм-4) - 1200
пероральний - 1000
скарифікаційний - 30
підшкірний (шприцевий) - 50
внутрім'язовий (шприцевий) - 60
внутрішкірний - 20.
Дезінфекційні заходи в районах стихійних лих і катастроф
Дезінфекція в широкому змісті - це знищення на об'єктах зовнішнього середовища збудників інфекційних захворювань, комах-переносників і побутових паразитів (дезинсекція), а також гризунів (дератизація), які є джерелами (переносниками) інфекції. Дезінфекцію підрозділяють на профілактичну, поточну і заключну.
Профілактична дезінфекція проводиться постійно, незалежно від наявності інфекційних захворювань (у відсутність НС) і має на меті попередження їхнього виникнення і поширення, нагромадження збудників цих захворювань на об'єктах навколишнього середовища. Для цього систематично проводиться знезаражування питної води, стічних вод, місць загального користування і т.д.
Поточна дезінфекція - це дезінфекція в безпосереднім оточенні хворого або носія, проведена з метою попередження поширення збудників інфекційних захворювань у навколишнім середовищі.
Заключна дезінфекція - це попередження поширення збудників інфекційних захворювань через об'єкти, з якими контактував хворий. Проводять її одноразово після ізоляції хворого.
Існують наступні засоби і методи дезінфекції, які поділяються на дві основні групи:фізичні і хімічні. Дія фізичних засобів і способів засновано на знищенні або видаленні патогенних мікроорганізмів з об'єктів навколишнього середовища шляхом впливу на них фізичних факторів.
До фізичного відносяться наступні види і способи дезінфекції:
механічні (шляхом змивання, витрушування, підмітання, вологого прибирання, обробки пилососом, провітрювання, вентиляції)
ультрафіолетові промені
ультразвук
вологе тепло (кип'ятіння і водяна пара при 100 град.)
спалювання
пастеризація (прогрівання рідин до t 70-80 град.протягом 30 хвилин), для знищення спорових форм застосовують дробову пастеризацію - 2-3 кратне прогрівання протягом 30 хвилин через добу
сонячне світло
радіоактивне випромінювання.
Хімічні засоби дезінфекції використовуються у вигляді водних розчинів, емульсій, суспензій, порошків, аэрозолей, полімерних покрить, тканин з бактерицидними властивостями.
6. Медико-тактична характеристика особливо небезпечних інфекційних захворювань
Практично всі інфекційні хвороби, що мають тенденцію до поширення, варто вважати небезпечними, а деякі - особливо небезпечними.
До особливо небезпечних інфекцій необхідно віднести захворювання, збудники яких відрізняються високою вірулентністю, стійкістю в зовнішньому середовищу, тривалою виживаністю в харчових продуктах і воді, на предметах побуту і можуть передаватися різними шляхами. Інфекційні
захворювання, викликувані ними, протікають у важкій клінічній формі, супроводжуються високою летальністю. До них варто віднести: чумові (легеневу форму), холеру, сибірську виразку (генералізовану форму), меліоідоз, жовту лихоманку, геморрагічні лихоманки (Ласса, Марбурга, Ебола й ін.).
Згідно Міжнародних санітарних правил, мета яких полягає в тому, щоб не порушуючи міжнародні перевезення і гарантувати максимальний захист від поширення захворювань в міжнародному масштабі, к а р а н т и н и м и і н ф е к ц і я м и вважають: чуму і жовту лихоманку.
Інфекційні захворювання, що у надзвичайних ситуаціях мають теденцию до швидкого поширення і можуть викликати епідемічні спалахи, можна віднести до особливо небезпечних і розділити на чотири групи по переважним шляхам передачі збудника:
Шляхи передачі
аерозольний оральний трансмісивний парентеральний
Ендемічний
Бруцельоз, ботулізм, поворотний тиф,
висипний тиф,
Грип, вірусні геморрагічні лихоманка Вірусні
менінгіти, легі лихоманки Хунін і Цуцугамуші, гепатити
-онелльоз, менінго- Мачупо, шигельози, ендемічний У,З,D, F,
кокковий черевний тиф, поворотний тиф, G; ВІЧ-
менінгіт, орнітоз паратифи А і В, Ку-лихоманка, інфекція
стафилококкова
інтоксикація лептоспіроз,
бубонна чума,
японський енцефаліт
гострий вірусний лихоманка Чи кунгунья,
гастроэнтерит лихоманка денге,
аргентинська і конго-кримська
болівійська геморрагічна
геморрагічні лихоманка, кьясанурська
лихоманки, листеріоз, лісова хвороба, СНІД
сибірська виразка геморрагічна
(кишкова форма), лихоманка з нирковим
токсопламоз, синдромом, омська
вірусні гепатити А геморрагічна
і Е лихоманка
Варто докладніше зупинитися на наступних особливо небезпечних інфекціях
Ч У М А – це гостре інфекційне захворювання, що виявляється важкою загальною інтоксикацією, специфічним ураженням лімфатичних вузлів, легень і інших органів. Відноситься до особливо небезпечних карантинних інфекцій, є трансміссивним зоонозом. При зараженні людини в природних вогнищах розвивається бубонна або септична чума, яка може ускладнитися вторинною легеневою чумою. При повітряно-краплинній передачі збудника від хворих вторинною легеневою чумою розвивається первинна легенева чума.
Інкубаційний період: 1-5 днів, у виняткових випадках і в щеплених до 8-10 днів).
Збудник: бактерії з роду Jersinia (J.pestis) . В зовнішньому середовищі при t 0- +10 градусів зберігається до 10 місяців; довгостроково переносить t -30 градусів. Може розмножуватися при +20 град. До 30-90 днів зберігається в харчових продуктах, у воді, на предметах побутової обстановки. У білковому середовищу (мокротиння, кров) може зберігатися місяць і більш тривалий час, у гної з бубнів - до 40 днів. При +60 град. збудник гине через півгодини, при+80 град. - через 5 хвилин, при