Лекція з предмету

“Медицина катастроф” |

“Аварії на хімічно небезпечних об’єктах. ураження людей сильнодіючими отруйними речовинами”

а) Література

Черняков Г.О., Кочін І.В., Сидоренко П.І. Медицина катастроф. – К.: “Здоров’я”, 2001. – 348с.

Дубицкий А.Е., Семенов И.О., Чепкий Л.П. Медицина катастроф. – К.: “Здоров’я”, 1993. – 462с.

Организация экстренной медицинской помощи населению при стихийных бедствиях и других чрезвычайных ситуациях / Под ред. проф. Мешкова В.В. – М., 1991. – 208с.

О.Волошинський, Л.Паращук. Посібник з військової токсикології. – Івано-Франківськ, 1999. –170с.

Підсумки

Зміст лекції

1. Характеристика хімічно небезпечних об’єктів

Об'єкти народного господарства, при аваріях або руйнуванні яких можуть бути масові ураження людей тварин і рослин СДОР називаються хімічно-небезпечними об'єктами (ХНО).

В останні десятиріччя на території України, як і в багатьох інших регіонах планети, відмічається збільшення кількості технологічних катастроф і стихійними лих, які приводять до значних людських жертв, різкого погіршення навколишнього середовища.

Клімато-географічні особливості території, насиченість її хімічно небезпечними об'єктами (1572 промислових підприємства, які використовують понад 280 тон сильнодіючих отруйних речовин (СДОР)) створюють передумови виникнення на теренах України різноманітних надзвичайних ситуацій. За даними ВООЗ на теперішній час число отруй-них хімічних речовин перевищило 60 тис. хімічних сполук, та що-річно збільшується на 500 - 700 найменувань. Погіршення екологічної обстановки, збільшення кількості транспортних катастроф, аварій на об'єктах народного господарства, періодично виникаючі стихійні лиха в ряді областей країни негативно впливають на здоров'я та життєдіяльність населення і змушують медичних працівників надава-ти допомогу потерпілим в надзвичайних умовах.

Проблеми медицини катастроф вимагають поглибленої підготов-ки всіх ланок медичної служби до діяльності в екстремальних умовах. Базисом такої підго-товки повинно бути вивчення комплексу різноманітних організацій-них, лікувально-профілактичних, лікувально-евакуаційних заходів по медичному забезпеченню населення при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах.

До ХНО відносяться:

1. Підприємства хімічної, нафтопереробної, нафтоперегонної та інших видів промисловості;

2. Підприємства, оснащені холодильними установками, водопро-відні станції та очисні споруди, які використовують аміак і хлор.

3. Залізничні станції та шляхи по яких перевозяться СДОР.

4. Склади і бази із запасами речовин для дезинфекції, дезин-секції та дератизації.

5. Склади і бази із запасами отрутохімікатів, які використо-вуються в сільському господарстві.

На деяких хімічних підприємствах іноді зберігається до сотні тон цих сполук. На складах і базах СДОР можуть зберігатись:

- в резервуарах під високим тиском (до 100 атм.);

- в ізотермічних сховищах при тиску, близькому до атмосфер-ного;

- в закритих ємкостях при атмосферному тиску і температурі оточуючого середовища.

При всіх способах їх зберігання можливе руйнування ємкостей вихід СДОР в навколишнє середовище.

ХНО прийнято характеризувати наступними показниками:

1. Ступінь хімічної небезпеки. Виділяють три ступені небез-печності об'єкту, яка залежить від кількості СДОР на ньому і ви-ражається в тонах:

а) за хлором: 1-ступінь - 250 т і більше;

2-ступінь 250-50 т;

3-ступінь 50-0,8 т;

б) за аміаком: 1-ступінь 2500 т і більше;

2-ступінь 2500-500 т;

3-ступінь 500-10 т.

2. Коефіцієнт еквівалентності даної токсичної речовини до однієї тони хлору. Наприклад, для аміака і сірководню він складає 10, оксидів азоту - 6, синільної кислоти - 2, фосгену -0,25.

При прогнозуванні аварії вважається , що в мирний час можли-ве руйнування однієї максимальної за об'ємом ємкості, а у воєнний час - одночасно всіх наявних ємкостей.

Попадання СДОР в навколишнє середовище веде до їх випарову-вання, яке в залежності від швидкості цього процесу може перебігати в 3-х варіантах:

1-й - бурхливе, коли протягом до 10 хвилин випаровується ос-новна кількість рідини. Внаслідок цього утворюється хмара з висо-кою, часто смертельною концентрацією отруйної речовини у вигляді парів або аерозолів. Така отруйна хмара розташовується в приземному шарі повітря на висоті до 20 м від поверхні землі. Спочатку, на протязі 2-3 хвилин, вона чітко обмежена, з радіусом 0,5-1 км, потім змішується із повітрям і розміри хмари поступово збільшу-ються. Під впливом вітру відстань поширення парів СДОР може до-сягти десятків (50-70) кілометрів.

2-й - нестійке випаровування СДОР. При цьому випаровування розлитої речовини відбувається більш повільно і залежить від тем-ператури грунту і повітря. В перші хвилини інтенсивність випаро-вування невелика, але з часом вона зростає. Такий процес сприяє тривалому зараженню атмосфери.

3-й - рівномірне за часом випаровування СДОР. Тривалість ви-паровування по 2-му і 3-му варіантах може складати години і на-віть доби, тому що його швидкість не перевищує 3-5 % / год при температурі 25о С. Збереження уражаючої дії СДОР залежить від температури повітря, його вологості, швидкості вітру, а також від фізико-хімічних властивостей самих отруйних речовин.

Поняття про сильнодіючі отруйні речовини. Речовини, які застосовуються з народногосподарською метою і при викиді або ви-ливі можуть приводити до зараження повітря в уражаючих і вищих концентраціях, називаються сильнодіючими отруйними речовинами.

Згідно Міжнародного реєстра з 6 мільйонів токсичних речовин, які використовується в промисловості, сільському господарстві і побуті, понад 500 речовин відносяться до СДОР. На території України біля половини населення проживає в зонах об'єктів, які в своєму виробничому циклі використовують ці отруйні речовини.

Виробництво, транспортування, зберігання та використовування СДОР строго регламентуються спеціальними правилами технології, техніки безпеки та контролю за їх використання. Проте, при аваріях на ХНО велика кількість отруйних речовин може потрапити в нав-колишнє середовище і створити зону ураження.

СДОР при аваріях на ХНО мають наступні характеристики:

а) об'ємність дії, яка полягає в тому, що заражається не тільки територія в районі аварії, але і приземний повітряний простір;

б) здатність багатьох сполук проникати в організм через не-пошкоджені шкірні