(при відсутності кровотечі).
Надалі в постановці діагнозу допомагає анамнез травми (травматогенез), об’єктивні методи обстеження: огляд (загальний та локальний) – блідість, ціаноз, місце удару, асиметрія грудної клітки, ознаки підшкірної емфіземи, набухлі шийні вени, участь в акті дихання допоміжної мускулатури; пальпація – локальна болючість, крепітація в місці перелому ребер, хрустіння при підшкірній емфіземі; перкусія – коробковий звук, при наявності гемотораксу відмічається притуплення; аускультація – різко послаблене дихання або його відсутність на стороні ушкодження.
Перша лікарська допомога при закритому напруженому пневмотораксі:
Знеболення (наркотичні або ненаркотичні анальгетики). При наявності тахіпное бажане введення наркотичних середників.
Торакоцентез – плевральна пункція в ІІ міжребер’ї по l. mediaclavicularis. Потерпілого вкладають в напівсидячому положенні, проводять місцеве знеболення (0,25% розчин новокаїну). Для пункції використовують тонку голку, шприц ємністю 10-20 мл, резинову трубку-перехідник, затискач.
Пункція плевральної порожнини при пневмо- чи гемотораксі проводять в різних точках. Якщо є підозра на наявність пневмо- чи гемотораксу, то пунктують з обох точок. Кров, як і рідина, займають нижню частину плевральної порожнини, тоді як легке повітря рухається у вдихні відділи грудної клітки. Тому плевральну пункцію при гемотораксі виконують в VI-VII міжребер’ї по l. axillaris posterios.
При травмі грудної клітки торакоцентез не тільки є діагностичною маніпуляцією, а й лікувальним заходом. Якщо не вдається ліквідувати причину надходження повітря в плевральну порожнину (розрив бронху), то в умовах зосередження у вогнищах НС лікарських формувань слід провести по можливості дренування плевральної порожнини за методом Бюлау.
Киснева терапія.
Призначення симптоматичних середників (кордіамін, строфантин, сібазон та ін.).
Швидка евакуація до хірургічного стаціонару у напівсидячому положенні.
Емфізема середостіння. Спостерігається за наявності важкої закритої травми грудної клітки, коли у разі ушкодження легенів та напруженого пневмотораксу ушкоджується медіастинальна плевра і повітря під тиском потрапляє до середостіння. Може виникнути і в разі позаплеврального ушкодження бронхів та трахеї.
Діагностика. Основні симптоми:
наростаюча осиплість голосу;
швидке наростання підшкірної емфіземи – поява її на шиї (збільшення об’єму шиї), голові та обличчі;
венозний застій (ціаноз верхньої половини тулуба, що швидко наростає, набухання яремних вен);
серцево-судинна недостатність, що швидко наростає (ССН), та гостра дихальна недостатність (ГДН) аж до зупинки серця за рахунок екстраперикардіальної тампонади серця.
Б. Відкриті ушкодження грудної клітки
Діагностика ґрунтується на оцінці загального стану потерпілого (зовнішній вигляд, забарвлення шкірного покриву та слизових оболонок, характер дихання, частота пульсу, показники АТ), даних обстеження грудної клітки та її органів (огляд, пальпація, перкусія, аускультація) та оцінці місцевих феноменів у ділянці рани; важкість стану потерпілих залежить від розгерметизації плевральної порожнини, що призводить до порушення дихального акту, гемотораксу, пневмотораксу, можливості поранення серця та середостіння. Виражений больовий синдром посилює можливість виникнення шоку та важких, часом смертельно небезпечних ускладнень.
Загальний стан поранених з проникаючими ушкодженнями грудної клітки важкий: виражена задишка, відчуття стискування у грудях, страх смерті, шкірні покриви бліді, з ціанотичним відтінком, вкриті потом, дистальні відділи кінцівок мармурового забарвлення, ціаноз губ, обличчя, кінчиків пальців. Під час дослідження пульсу спостерігається більше або менше виражена тахікардія, можливе прогресуюче падіння АТ.
Під час огляду грудної клітки звертають увагу на розміри рани, її локалізацію, рівень, можливу проекцію над органами грудної клітки. Звертають увагу на наявність усмоктування повітря у рану під час видиху, виділень з рани крові з домішками пухирців, крім цього відмічається асиметрія грудної клітки, відставання ураженої половини в акті дихання. В разі поранення бронхів відмічається кровохаркання.
Пальпацією можна визначити характер припухлості. У разі виникнення підшкірної емфіземи під час пальпації виявляється крепітація.
Перкусія при наявності повітря в грудній порожнині дає коробковий звук, а коли там скупчується кров – звук стає притупленим.
Під час аускультації грудної клітки дихальний шум на стороні ураження може бути послабленим або взагалі відсутнім.
Невідкладна медична допомога.
Знеболювання.
За наявності відкритих проникних ушкоджень – оклюзійна пов’язка. Поліетилен, клейонка, прогумована тканина накладаються безпосередньо на шкіру таким чином, щоб рана була у центрі, а краї герметика виходили за її межі не менше ніж на 5 см. Фіксацію першого шару пов’язки краще робити смугами лейкопластиру, які накладаються навхрест, а потім у вигляді черепиці. За пораненим необхідний постійний нагляд, оскільки завжди є ризик можливої появи клапанного або напруженого пневмотораксу.
Якщо стан потерпілого різко погіршується (розпирання у грудях, збільшення задухи, ціанозу тощо), то необхідно зняти оклюзійну пов’язку і перевести пневмоторакс у відкритий або відсмоктують повітря з плевральної порожнини (плевральна пункція в ІІ міжребер’ї по середньо-ключичній лінії).
Транспортування у положенні напівсидячи.
Інгаляція кисню.
Госпіталізація у найближче хірургічне відділення.
Ушкодження органів черевної порожнини
Ушкодження черевної порожнини поділяються на закриті та відкриті.
Відкриті травми живота
Травмогенез: поранення холодною зброєю, рідше – вогнепальні рани, як наслідок дії сильної вибухової хвилі.
Діагностика. Проникне поранення живота не викликає сумнівів у разі евентрації та витікання жовчі або кишкового вмісту; спостерігаються симптоми подразнення очеревини; у такому разі за наявності значної кількості газу в черевній порожнині може виявлятися симптом зникнення (під час перкусії) печінкової тупості.
Якщо ушкоджені паренхіматозні органи та судини черевної порожнини, провідними у клінічній картині є загальні ознаки внутрішньої кровотечі (блідість шкірних покривів та слизових оболонок, холодний піт, поверхневе дихання, зниження АТ). У разі вираженого гемоперитонеуму (більше ніж 500 мл) можна спостерігати притуплення у пологих частинах живота.
На догоспітальному періоді будь-яка колото-різана рана живота повинна трактуватися як проникна. Рани, локалізовані у верхній частині стегна, у ділянці сідниць, у поперековій ділянці, також можуть проникати у черевну порожнину. У разі евентрації петлі кишок, які випали, на догоспітальному періоді у черевну порожнину не вправляються. Якщо вони дуже забруднені, їх можна кілька разів промити