Якщо потерпілого, залежно від його стану, можна перенести сидячи, то роблять "складний замок": той, хто надає допомогу, охоплює правою рукою своє ліве передпліччя, а лівою – передпліччя другого помічника, потерпілого садять на руки, а він обіймає тих, хто несе, за шию.

Перекладаючи потерпілого з нош на ноші, їх розташовують поруч з порожніми, рятівники стають з боку порожніх нош і перекладають потерпілого, обережно підтягуючи його до себе.

Первинна медична оцінка характеру ушкодження та важкості загального стану потерпілих в осередках надзвичайних ситуацій

Після прибуття на місце події проводиться огляд місця події і виз-

начається наступне:

чи безпечне місце події;

що сталося і коли;

скільки є потерпілих.

Під час огляду місця події звертають увагу на відсутність небезпеки для вас і оточуючих на місці аварії (небезпека вибуху, обвалу, дії електричного струму, пожежа, шкідливі випарування та ін.).

Якщо вам загрожує небезпека, не слід наближатись до потерпілого, бо станете другим потерпілим. У цих випадках необхідно негайно викликати міліцію, а також фахівців, які мають відповідне спорядження та підготовку – належну аварійну службу.

Надалі необхідно визначити, що саме сталося, причини отримання травм, їх механізм. Рятівнику слід також визначити число потерпілих, уважно оглянути місце аварії, так як можна своєчасно не побачити постраждалих без свідомості і маленьких дітей.

Первинний огляд (АВС)

Первинним оглядом вважається такий, при якому виявляються стани, які загрожують життю пацієнта, та проводяться невідкладні втручання по відновленню життєво важливих функцій організму. АВС – це система серцево-легеневої реанімації, яка послідовно виконується на догоспітальному етапі.

Первинний огляд починається з визначення свідомості потерпілого і включає наступні елементи.

Установлення наявності свідомості

Свідомість – властивість людини, це є орієнтація в просторі й часі, цілеспрямована відповідь на запитання, реакція на подразники. Якщо свідомість не порушена, то у людини функціонують органи чуття і вона може бачити, чути, відчувати дотик, сприймати запахи. Їй властиві: мислення, пам’ять, реакція. Крім того, при повній свідомості людині властиві захисні рефлекси: кашель, ковтання.

Якщо у потерпілого нерухомий стан, відсутня реакція на голос, звертання, відсутня зворотна реакція на дотик, больове подразнення – потерпілий непритомний.

А (Airway) – Дихальні шляхи, включаючи іммобілізацію шийного відділу хребта.

В (Breathing) – Дихання.

C (Circulation) – Кровообіг.

Надалі використовується ця міжнародна абревіатура АВС..., яка прийнята у більшості країн світу.

А. Прохідність дихальних шляхів

Оцінка і, в разі необхідності, підтримка прохідності дихальних шляхів потерпілого у непритомному стані та особливо з пошкодженням шийного відділу хребта проводиться дуже уважно і з обережністю.

1. Забезпечення прохідності дихальних шляхів (для відновлення подачі кисню до клітин організму і, в першу чергу, до клітин головного мозку).

1.1. Потрійний прийом Софара:

голову обережно відвести назад (при підозрі на пошкодження шийного відділу хребта цей пункт не виконується);

нижню щелепу висунути вперед;

відкрити рот.

1.2. Витягнути та зафіксувати язик.

1.3. Очистити ротову порожнину.

2. Підтримання прохідності дихальних шляхів:

а) введення S-подібної трубки;

б) орофарингеальна інтубація трахеї;

б) назофарингеальна інтубація трахеї.

Надалі проведиться штучна вентиляція легень!

Показанням до проведення інтубації трахеї:

апное;

ризик аспірації;

загроза або наявність порушення дихання (пошкодження дихальних шляхів, щелепно-лицьова травма);

закрита черепно-мозкова травма;

гіпоксемія, незважаючи на проведену киснетерапію;

частота дихання менше 7, або більше 40 за 1 хвилину (у дорослих);

загроза зупинки дихання та серцевої діяльності (сепсис, тяжкі опіки).

У разі порушення свідомості, відсутності очевидних ознак ушкоджень шийного відділу хребта, ротової порожнини, глотки проводиться орофарингеальна інтубація. Дорослим вводиться трубка великого діаметра (7,0-8,0 мм).

У разі пошкодження шийного відділу хребта, травми ротової порожнини, глотки і збереженої свідомості при можливості краще проводити назофарингеальну інтубацію.

3. Створення штучного дихального шляху (при опіках обличчя і верхніх дихальних шляхів, травматичному пошкодженні лицьового скелету):

на догоспітальному етапі для створення допоміжного дихального шляху в основному застосовують крикотиреоїдеотомію або конікотомію.

Крикотиреоїдеотомія – розріз крикотиреоїдної зв’язки (приблизно 2 см), введення і фіксація трубки з канюлею. Виконується у хворих після 12-річного віку у таких випадках:

значна травма обличчя, що не дає змоги провести ларингоскопію;

обструкція верхніх дихальних шляхів внаслідок набряку, кровотечі або присутності стороннього тіла;

невдала ендотрахеальна інтубація.

Конікотомія – може застосовуватись як альтернатива крикотиреоїдеотомії. Але вона вважається тимчасовим заходом, який може забезпечити адекватну вентиляцію тільки протягом 30 хв. У дітей, молодших 12 років, має перевагу над крикотиреоїдеотомією.

Виконується шляхом пункції крикотиреоїдної зв’язки 5мл шприцом з ангіокатетером 12-14 калібру та приєднанням до канюлі катетера адаптера 3мм педіатричної ендотрахеальної трубки. За допомогою Y-подібного перехідника можна подавати кисень через трубку й адаптер зі швидкістю 15 л/хв.

4. Контроль стану шийного відділу хребта вважається одним із основних заходів при забезпеченні прохідності дихальних шляхів.

Якщо відсутні засоби для іммобілізації, необхідно виконати мануальне витягування та фіксацію.

Хворого треба вести, як потерпілого з травмою шийного відділу хребта (до рентгенологічного обстеження), якщо:

при фізикальному обстеженні виявлено зміни конфігурації хребта або пацієнт відчуває біль у спині;

пацієнт одержав тупу травму вище рівня ключиць, має пошкодження декількох органів або порушення свідомості внаслідок травми чи гострого отруєння;

є щелепно-лицьова травма.

В. Дихання та вентиляція

Оцінка стану легень, грудної клітки та діафрагми:

Напружений пневмоторакс – декомпресія шляхом пункції голкою з катетером з подальшим дренуванням плевральної порожнини.

Відкритий пневмоторакс – оклюзійна пов’язка; пункція або дренування плевральної порожнини при зворотному напруженому пневмотораксі.

Патологічна рухомість грудної клітки – переломи кількох сусідніх ребер, при цьому виникає небезпека, пов’язана з травмуванням легень.

Великий гемоторакс – пункція, або дренування плевральної порожнини.

Динамічний контроль – моніторинг частоти дихання, киснева терапія, аускультація.

С. Кровообіг

Оцінка центральної та периферійної гемодинаміки (ЧСС, АТ, індекс Альговера), зупинка кровотечі, зовнішній мас

Найчастішим ускладненням порушення гемодинаміки є шок:

геморагічний;

травматичний;

кардіогенний: тампонада,