Звичайні хімічні боєприпаси споряджаються однією готовою отруйною речовиною, добутою на стаціонарних заводських установках. На відміну від них, бінарні боєприпаси споряджаються двома ізольованими /звідси і термін/ нетоксичними або малотоксичними вихідними компонентами.

Під час польоту хімічного бінарного боєприпасу до цілі вихідні компоненти змішуються і вступають між собою в хімічну реакцію з утворенням високотоксичних отруйних речовин, наприклад, зарину.

Збройні сили США мають наступні засоби доставки ядерної зброї:

2-ступенева керована ракета на твердому паливі з відокремлюваною в польоті ядерною головкою, яка має систему наведення на кінцевій ділянці траєкторії польоту. Максимальна дальність польоту - 2500 км. З 1983р. на озброєнні США знаходиться нова стратегічна ракета наземного базування МХ, яка має головну частину з 10 боєголовками індивідуального наведення потужністю 600кт кожна.

З 1991р. на підводних човнах типу “Огайо” з’явилась балістична ракета “Трайдент- 2” /дальність стрільби 11000 км, головна частина - із 14 боєголовок по 150кг або 7 по 600 кт/. На одному човні - 24 пускові установки балістичних ракет. Одним залпом накривається 336 цілей.

Нейтронна зброя - це різновид ядерної зброї; її основним уражаючим чинником є проникаюча радіація. До заряду нейтронного боєзапасу, крім атомного запасу, входять важкі ізотопи водню - дейтерій і тритій. Коли підривають атомний запал, створюються високий тиск і висока температура, що спричиняє умови, необхідні для протікання термоядерних реакцій синтезу дейтерію і тритію. Основна частина енергії, що вивільняється під час реакції, передається нейтронам, які виходять назовні у вигляді смертоносної радіації.

За вражаючою дією на людей вибух нейтронного боєзапасу потужністю 1кг /кілотонна/ еквівалентний вибуху сучасного тактичного атомного боєзапасу потужністю 10-12кт.

Звичайна зброя /осколково-фугасні боєзапаси, боєзапаси об‘ємного вибуху/.

а) Осколкові боєзапаси призначені, головним чином, для ураження людей. Найефективніші боєзапаси цього типу - кулькові бомби. Особливістю таких боєзапасів є величезна кількість /від кількох сотень до кількох тисяч осколків масою від часток грама до кількох грамів/. Бомби містять до 6тис. металевих або пластмасових кульок діаметром 5-6мм.

Радіус ураження такої бомби, залежно від калібру - від 1,5 до 15м. Кулькові бомби скидають з літаків у спеціальних упаковках /касетах/, що містять 96- 640 бомб. Під дією виштовхувального заряду касета над землею руйнується, кулькові бомби розлітаються і вибухають на площі до 250тис. м2. Оснащуються вони різними підривачами - інерційними, натискної, натяжної, уповільненої дії. Наприклад, коли з касети розсіюють протипіхотні міни, то кожна міна при ударі об землю викидає дротики-вусики. Якщо до них доторкнутися, то міна підлітає на висоту людського зросту і вибухає в повітрі. Такі боєзапаси викликають велику кількість поранень /ефект граду/.

Значний розвиток в арміях держав НАТО отримали артилерійські боєзапаси. Основним напрямком удосконалення боєзапасів є створення осколкових снарядів із готовими /сталеві кульки, стріловидні елементи/ і напівготовими осколками /насічка зсередини/. Снаряди США 105мм мають по 8000 сталевих стріл вагою 0,5-1,0г. Кулькові ананасні і апельсинові /мають пластмасові кульки/ бомби в касетах, які застосовували у В‘єтнамі, викликали безліч поранень, багатоосколкові переломи кісток, що супроводжуються значною втратою крові та шоком. Оболонка бомби під час вибуху розпадається на сотні осколків, які рентгеном не виявляються. Із цього випливає, що лікарі не зможуть виявити значної кількості небезпечних для життя людини поранень, які без хірургічного втручання приведуть до її неминучої смерті.

В останніх бойових застосуваннях військ НАТО все частіше використовуються оборонні ручні гранати з готовими уражаючими елементами /осколками/ - сталевими і пластмасовими кульками. В корпусі гранати М-Д №21 - 2200, а в М-Д №61 - 4300.

З’явились нові гранати, так звані наступально-оборонні. На звичайну наступальну гранату надягають пластмасовий кожух, в корпус якого залито 6500 сталевих кульок діаметром від 2 до 2,3мм.

б) Запалювальна зброя призначена для ураження живої сили, знищення населених пунктів, промислових об‘єктів, лісових масивів. Основу запалювальних боєзапасів становлять запалювальні речовини і суміші. Їх поділяють на такі групи :

температура горіння = 1000-12000С;

До запасів бойового застосування запалювальної зброї відносяться авіаційні бомби, запалювальні касети, артилерійські боєзапаси, вогнемети, реактивні запалювальні вогнемети, запалювальні кулі, гвинтівочні запалювальні гранати, термітні шашки, вогневі /запалювальні/ фугаси.

в) Боєзапаси об‘ємного вибуху, або “вакуумні бомби”. Замість вибухівки використовують зріджений газ /рідкий окис етилену/. Бомба складається із: корпусу, вибухової рідини, розривного заряду, вторинного ініціатору, парашутної системи, запалювача. В момент зустрічі з поверхнею землі вибухова рідина розривним зарядом розкидається, випаровується, змішується з повітрям. Утворюється хмара паливо-повітряної суміші, діаметром до 15м. Паливо-повітряна суміш затікає в підвали, будівлі, окопи, укриття. В момент вибуху вторинного ініціатора в хмарі суміші створюється тиск 20-30кг/см2, виникає ударна хвиля, яка розповсюджується із швидкістю 2200м/сек, паливо-повітряна суміш підривається. У зоні детонації за кілька десятків мікросекунд розвивається температура 2500-30000С. В момент вибуху всередині хмари паливо-повітряної суміші утворюється відносна порожнеча, в результаті чого в зоні підриву боєзапасу виникає надлишок оксидів вуглекислого газу (більше 12%), а також недостача кисню (менше 6%). Внаслідок такого вибуху повністю руйнуються будівлі, споруди, обладнання, техніка і