Високоточна зброя. Це зброя, яка після пострілу самостійно корегується головкою самонаведення снаряда на ціль, бомби, ракети, міни. Наприклад: розвідувальні ударні комплекси типу “Ассолт-Брейкер”, які використовуються для виявлення і знешкодження групових броньованих об‘єктів других ешелонів і резервів, - 150-300 цілей типу танку, БМП, дальність розвідки - до 200км; протитанкові ракети “Хеллфайр”, оснащені головкою самонаведення, носієм є протитанковий вертоліт АН-64а “АПАЧ”, який має на озброєнні 16 ракет.

З 1980 року США серійно випускають 155мм снаряд, яким управляють, М712 “Кпперхед” із лазерною головкою самонаведення. Дальність стрільби - 20км. Також в США випускають касетний 203,2мм снаряд “Садарм” (в перекладі - “вияви і знешкодь бронеціль”), який складається із трьох бойових елементів. Після пострілу в заданий район у снаряда розкривається парашут, і він ділиться на три частини, кожна з яких має головку самонаведення, що шукає свою бронеціль, уточнює її центр і на висоті 30м підриває заряд з титановим сердечником, який і пробиває танк зверху.

Реактивна система залпового вогню MLRS /США/. Вона служить для ураження БМП, артилерійських батарей, розміщень великої кількості живої сили і військової техніки, командних пунктів і вузлів зв‘язку. Дальність - 30/40км, 12 направляючих. Касетна частина має 642 кумулятивно-осколкових елементи або 28 протидонних мін, площа ураження одним залпом (осколками снаряду із готовими убійними елементами) - 100км2, використовують як високоточну зброю із головками самонаведення. Залпом однієї пускової установки над районом цілі розсіюється 7728 таких елементів на площі біля 25 тис. м2.

Реактивна система залпового вогню Німеччини “Ларс” - направляючих - 36, Д - 14,7км - 20км. Один снаряд має 5тис. убійних елементів для знешкодження живої сили. Один залп батареї з 8 ПУ за 36 направляючими має 1млн. 440000 убійних елементи. Покриває площу 100га.

Переносні зенітно-ракетні комплекси /ПЗРК/ “Стінгер” - головка самонаведення по тепловому променю. Дальність - 500-5500м, висота – від 30 до 3500м.

Протирадіолокаційні ракети “Харм” з головкою самонаведення на ціль на сучасних літаках США були застосовані масово у війні проти Іраку. За перший день війни було знешкоджено 50% ППО Іраку. Літаки-невидимки F-117 США вперше були використані у війні проти Іраку. Невидимість полягає в тому, що ці літаки мають особливість, яка відрізняє їх від інших літаків :

1. Мала ефективна відображаюча поверхня за рахунок використання поглинаючих композиційних матеріалів і покриттів.

2. Низький поріг теплового випромінювання двигуна (екранування і охолодження сопла, введення в потік вихідних газів речовин, які знижують їх температуру).

3. Дуже мала оптична видимість за рахунок чорного матового /на феритовій основі/ покриття елементів планера, що поглинає мікрохвильові випромінювання.

4. Мала акустична помітність за рахунок низькошумових двигунів і звукопоглинаючих матеріалів в повітрезабірниках. При польоті на крейсерській швидкості він практично нечутний.

Може нести на собі дві авіаційні бомби, якими управляють, із лазерними системами наведення калібру 900кг. Ціна літака - 42,6млн. доларів /F-4 коштує 1млн. доларів/. Ефективність літаків дуже велика. У війні проти Іраку приймало участь 44 літаки, що складало 2,3% від загальної кількості літаків. В той же час, вони знешкодили 40% цілей противника.

Обговорення медико-санітарних аспектів, пов’язаних із застосуванням зброї масового ураження було б неповним без розгляду психо-соціальних наслідків розробки, накопичення, зберігання, застосування, ядерних, хімічних, бактеріологічних засобів ураження, аварій на ХНО, РНО, чи захоронення відходів військової або цивільної ядерної і хімічної промисловості. Проведення такого аналізу пов’язане з виключними труднощами, що пояснює недостатню кількість друкованих досліджень.

Психосоціальні наслідки застосування ядерних, хімічних, бактеріологічних засобів ураження або виникнення аварій на ХНО чи РНО трудніше піддаються безпосередній оцінці. Проте при проведенні таких досліджень можна опиратись на вже задокументовані спостереження, які накопичилися в ході вивчення наслідків застосування ядерної та інших видів зброї, наслідків катастроф, у які втягуються великі групи людей.

Соціально-психологічний вплив загрози застосування ЗМУ або виникнення аварій на РНО та ХНО

Підготовка до війни із застосуванням зброї масового ураження чи загроза виникнення надзвичайних ситуацій на ХНО або РНО викликають і поширюють серед населення відчуття страху і тривоги, які супроводжуються розвитком механізму психологічного захисту, який часто проявляється у формі агресивності у відповідь, заперечення і дегуманізації. Ці реакції часто не тільки складають соціально-психологічні наслідки загрози виникнення війни із застосуванням ЗМУ, але і можуть збільшувати ризик її розв’язування.

Тривога і страх

Наявність запасів ядерної, хімічної і бактеріологічної зброї свідчить про те, що вона в кінці кінців буде застосована в невідомий поки що час і за мотивами, ще не відомими тепер однією з ворогуючих сторін. Аналогічно можна сказати і про те, що насиченість тієї чи іншої території об’єктами ядерної енергетики, хімічної промисловості вказує на можливість виникнення різноманітних, іноді катастрофічних за масштабами аварій. Усвідомлення цього не може не викликати у кожної людини відчуття реальної небезпеки. Як і в більшості подібних ситуацій, природними реакціями на загрозу небезпеки є відчуття тривоги і страху.

Досить часто страх є неадекватною реакцією, яка зумовлює недалекоглядну і абсурдну поведінку, коли людина намагається знайти порятунок від небезпеки, нехай навіть ілюзорний. Страх може зумовити нездатність встановлювати різницю між наслідками застосування різних типів зброї чи способів проведення нападу, викликати загальмованість або функціональний параліч. Раціональне обговорення методів захисту в такому випадку неможливе.

Крім того відчуття страху може привести і до протилежних реакцій, зумовлюючи імпульсивні вчинки, які є неадекватною відповіддю на небезпеку. Прикладом примітивної безпосередньої масової реакції на небезпеку може бути панічна втеча населення з небезпечної зони, навіть коли загроза вже минула.

В досить значній мірі