стан тривоги зумовлюється відсутністю відчутних ознак небезпеки. Багато хімічних, біологічних агентів а також іонізуюче випромінювання не можуть бути виявлені органами чуття людини, що зумовлює невчасне застосування яких-небудь засобів захисту.
У випадку застосування бактеріологічної зброї невизначеність може бути зв’язана також з наявністю інкубаційного періоду і неможливістю судити про те, яким чином інфекційне захворювання поширюється серед населення. Як наслідок людина може відчувати страх від того, що будучи ураженим цією зброєю, він не буде напевне знати, коли і чим захворіє і коли мине небезпека. Крім того не можна забувати, що ряд симптомів багатьох захворювань, особливо шлунково-кишечних (нудота, блювота, пронос та інші), подібні до ознак емоційного стресу.
Деякі специфічні особливості ЗМУ, такі як невидимість агента, характер його дії на організм здатні викликати внутришньопсихічні асоціації, які, разом із сприйняттям зовнішньої небезпеки, будуть утворювати складні комплекси і поведінка особи буде диктуватися викривленою або ірраціональною уявою, пов’язаною з такими тривогами і спробами захиститись від них.
Захисні реакції проти тривоги та страху
У зв’язку із загрозою застосування ЗМУ чи виникнення надзвичайної ситуації мирного часу особливо велике соціальне значення мають такі захисні психологічні реакції як агресивність у відповідь, заперечення, дегуманізація.
Агресивність у відповідь і її логічне обґрунтування .Страх перед загрозою піддатися нападу або бути знищеним може викликати реакцію, яка виражається в прагненні знищити противника будь якими доступними засобами. Етичні та моральні сумніви відносно можливості застосування ЗМУ проти інших людей можуть бути відкинуті, якщо знищення “ворога” розглядається під впливом страху, як попереджувальний захід. Така психологічна реакція тільки збільшує реальну загрозу, а тому несе в собі небезпеку самознищення.
По мірі підготовки до ядерної, хімічної чи бактеріологічної війни зростає небезпека виникнення ситуації, при якій випадково може бути втрачений контроль над накопиченими запасами смертоносних речовин. Крім того приготування до ведення війни із застосуванням ЗМУ в якій-небудь одній країні стимулюють аналогічні роботи в інших, тим самим створюючи реальні підстави для розвитку відчуття страху. Таким чином намагання створити власну руйнівну зброю і спроби його логічного обґрунтування як реакції, що виникає в порядку самозахисту, сприяють накопиченню ядерних, хімічних та бактеріологічних засобів нападу.
Заперечення. Цей термін застосовується для позначення психологічної реакції, яка виражається в тому чи іншому ступені несприйняття, неповного сприйняття, нерозпізнавання або нерозуміння певних явищ реальної дійсності і дозволяє індивідууму чи їх групі справлятися з неподоланними внутрішньопсихічними конфліктами, відчуттями або споминами. Заперечення також може стати реакцією на небезпеку, з якою людина почуває себе нездатною справитися. В свою чергу таке заперечення зменшує або пригнічує здатність реалістично вирішувати проблеми. Відносно війни із застосуванням ЗМУ важкість усвідомлення величезної небезпеки може бути настільки значною, що багато хто надає перевагу ігноруванню існування цієї небезпеки.
Ще одним аспектом, який хоча і не відноситься безпосередньо до поняття заперечення, є недосяжність наслідків події, яку людина не в стані собі уявити внаслідок екстраординарних її масштабів.
Дегуманізація. Цей термін використовується для позначення двох окремих, але пов’язаних між собою явищ, які служать психологічним захистом від різних тривог. Це, по-перше, дегуманізація, спрямована на об’єкт і, по друге, самодегуманізація.
Дегуманізація, спрямована на об’єкт, це погляд на інших індивідуумів або їх групи так, ніби вони взагалі не відносяться до “людської раси” В деяких умовах така дегуманізація може служити захистом, який дозволяє окремим людям ефективно виконувати свої обов’язки в стресовому стані, коли цього вимагають деякі спеціальні завдання чи рятувальні операції. Проте такий процес досить часто може йти наперекір з інтересами суспільства і бути соціально небезпечним. Наприклад, якщо мати на увазі застосування ядерної, біологічної або хімічної зброї, у групи її розробників чи дослідників на передній план виходять чисто технічні чи статистичні аспекти, і досить небагато уваги приділяється наслідкам застосування ЗМУ в чисто гуманному плані.
Самодегуманізація також може розвинутися як реакція на підготовку до війни із застосуванням ядерної, хімічної та бактеріологічної зброї, полягає в пригніченні відчуття особистої відповідальності, а також у відчутті безсилля, нездатності вплинути на хід подій.
Це саме можна віднести і до ситуацій, пов’язаних із загрозою або початком аварії на ХНО або ядерному реакторі АЕС.
На думку ряду авторів існує зростаюча тенденція дегуманізації. Як реакції у відповідь на багато аспектів сучасного життя. Специфічні аспекти підготовки до війни із застосуванням ЗМУ, активізація діяльності різноманітних екстремістських угруповань, все частіші випадки аварій та катастроф, що супроводжуються масовою загибеллю людей сприяють розвитку цієї реакції. В свою чергу, за рахунок пригнічення стримуючого впливу деяких психологічних факторів дегуманізація може збільшувати небезпеку розв’язування воєнних конфліктів із застосуванням засобів масового ураження.
Необхідно відмітити, що в сучасних умовах поширення у суспільстві тривоги і страху перед наслідками використання ядерної, хімічної або бактеріологічної зброї чи виникненням аварій і катастроф на РНО, ХНО та інших небезпечних об’єктах, а також розвиток захисних реакцій проти цих відчуттів можуть самі по собі збільшити ризик застосування ЗМУ чи під час воєнних конфліктів а також можливість спричинення аварій на промислових об’єктах з терористичною метою.
Можливі соціально-психологічні наслідки застосування
зброї масового ураження та аварій на ХНО і РНО
На підставі вивчення наслідків ядерних атак на Хіросіму та Нагасакі, а також численних аварій та катастроф, зокрема Чорнобильської трагедії, землетрусу у Вірменії можна серед величезної кількості їх психосоціальних наслідків виокремити такі, як панічні реакції, боязнь контактів з особами, які потерпіли внаслідок надзвичайних ситуацій, зміни в організації громадського життя, специфічні наслідки впливу окремих уражаючих факторів.
Паніка
Панічні реакції внаслідок застосування зброї