масового ураження або катастроф мирного часу можуть бути настільки великими, що медикаментозна терапія, призначена для лікування тих чи інших видів ураження може бути проведена недостатньо ефективно. Паніка може також викликати втечу населення та частини військовослужбовців з населених пунктів і місць дислокації військових підрозділів навіть у тому випадку, коли небезпека вже минула. Таким чином проведення лікувально-евакуаційних і лікувально-профілактичних заходів буде сильно ускладнене.
Боязнь контактів з особами, які потерпіли внаслідок
надзвичайних ситуацій
На підставі досвіду трагедій Хіросіми і Нагасакі, коли частину потерпілого під час ядерних атак населення намагалися ізолювати, обмеживши його контакт зі здоровими, хоча уражені люди не були небезпечними для оточуючих, можна очікувати, що при застосуванні зброї масового ураження чи аваріях на РНО, ХНО здорові люди будуть вважати уражених ядерними, хімічними і, особливо, біологічними засобами потенційними поширювачами захворювання. Підозрюваними можуть здаватися не тільки особи з явними ознаками ураження, але і ті, хто може захворіти і ті, хто звертається за медичною допомогою з інших причин. Люди старатимуться обмежити контакт не тільки з ймовірно хворими особами, але і з їх майном і, навіть, тілами померлих. Прикладом цього можуть служити протести частини мешканців Москви проти захоронень померлих в столичних клініках від променевої хвороби жертв Чорнобильської трагедії. Крім того можуть знайтись особи, які будуть не пускати інших в бомбосховища, нападати на них, щоб отримати доступ до дефіцитних ліків, харчів, води.
Зміни в організації громадського життя.
Ліквідація наслідків надзвичайної ситуацій буде вимагати мобілізації ресурсів, евакуації населення, проведення величезних за масштабами робіт по розбору завалів, розчищенню доріг, лікувально-евакуаційних, лікувально-профілактичних, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів. Це, в свою чергу, вимагатиме введення надзвичайних заходів по охороні громадського порядку, що може привести до глибоких змін в організації суспільного життя, незалежно від кількості загиблих чи уражених в результаті безпосереднього впливу уражаючого фактору.
Крім того, застосування зброї масового ураження чи катастрофа мирного часу порушить роботу служб зв’язку, транспорту, постачання водою і продовольством, охорони здоров’я, загрожуючи таким чином життєдіяльності людей, які не були піддані впливу уражаючих факторів екстремальної ситуації.
Специфічні наслідки впливу окремих уражаючих факторів
Окремі уражаючі фактори надзвичайних ситуацій можуть викликати труднощі особливого характеру. В деяких дослідах, при віртуальному створенні обставин ядерного чи хімічного нападу встановлено, що у груп піддослідних відмічались відхилення у поведінці. Причому характерною була настільки виражена відсутність правильної оцінки свого стану, дій, що піддослідні ставали нездатними достатньо точно виконувати прості команди і звичні обов’язки. Таким чином неможливо передбачити, як така беззмістовна поведінка може вплинути на хід битви або війни.
Також неможливо передбачити віддалені наслідки наявності потенційно великих груп людей (особливо військовослужбовців), які мають незворотні порушення діяльності головного мозку внаслідок ураження ОР (ФОР, психотоміметиками) або енцефалітом, викликаним впливом одного з біологічних агентів.
ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА
1. Механізмом удосконалення морально-психологічного потенціалу країни може стати система морально-психологічного забезпечення оборонних завдань на держав-ному рівні.
2. Термін "морально-психологічне забезпечення оборонних завдань" має об'єктивне право на існування, але потребує наукового розроблення, створення та вдосконалення дер-жавних і власне військових структур, призначених для безпосередньої організації і здійс-нення відповідних заходів.
3. Морально-психологічне забезпечення оборонних завдань потребує утворення необ-хідної нормативно-правової бази, відпрацювання сучасних технологій роботи з людиною, підготовки відповідних спеціалістів.
4. Практичній реалізації морально-психологічного забезпечення оборонних завдань сприяло б створення відповідного Координаційного комітету (центру) у складі апарату Ради національної безпеки і оборони України.