забезпечення зразковості офіцерів, прапорщиків, молодших командирів у виконанні своїх службових обов’язків, бездоганної поведінки і справедливого ставлення до підлеглих;

вивчення та корегування соціально-психологічного клімату у військових підрозділах, їх згуртування, утвердження пріоритетності високоморальних, гуманних норм у взаєминах військовослужбовців, культури поведінки;

підвищення рівня правової культури, вивчення положень загальновійськових статутів, пропаганда чинного законодавства у військовій сфері;

сприяння соціально-психологічній адаптації військовослужбовців відповідно до військового фаху;

висвітлення релігії як духовного надбання Українського народу, її ролі у відродженні Української нації, пропаганда моральних цінностей як альтернативи бездуховності, аморальності;

здійснення соціально-правових заходів щодо сприяння військовослужбовцям і працівникам Збройних Сил, членам їх сімей соціальної допомоги та відповідних компенсацій;

створення у військових і трудових колективах соціальних умов і гарантій, які забезпечили батальйон нормальну життєдіяльність.

До керівництва виховною роботою висуваються високі вимоги:

воно повинно бути глибоко науковим, тобто здійснюватись на ґрунті широкого використання наукових знань в галузі управління військової справи, педагогіки, психології, соціології, інших наук;

конкретність, тобто зміст і методи керівництва вихованням військовослужбовців повинні бути максимально наближеними до конкретних умов, тобто до завдань, які вирішуються Збройними Силами, конкретними військовими колективами. Не менше значення мають конкретні умови життя і побуту особового складу, його соціально-політичні і релігійні орієнтації, національно-етнічні характеристики, освітній та культурний рівень, психологічні особливості, рід занять до військової служби;

керівництво виховною роботою повинно мати комплексний характер, тобто забезпечувати єдність всіх напрямків виховання воїнів; здійснення виховного впливу на всі категорії військовослужбовців; постійний вплив на всі сторони бойової підготовки, життя і діяльність військових колективів як в мирний умовах, так і в бойовій обстановці;

творче використання в роботи з особовим складом багатого досвіду виховної роботи, соціально-психологічного забезпечення, накопиченого в попередні періоди розвитку Українського війська в різних умовах військової діяльності;

ретельний і обґрунтований підбір, розстановка безпосередніх організаторів і виконавців виховної роботи;

важливе значення мають контроль і перевірка виконання, головний сенс яких полягає у забезпечення єдиного розуміння прийнятого рішення і його виконання, попередження можливих помилок і недоліків в алгоритмі дій, корекції та створенні необхідних умов для успішної реалізації поставленої мети;

регулярне і компетентне підведення підсумків виховної роботи, визначення її ефективності і дієвості, прискіплива оцінка внеску кожного учасника в досягнення результату.

Отже, керівництво виховним процесом передбачає відповідний науково-методичний рівень його організації, наявність підготовлених кадрів та готовність реалізувати поставлену мету.

Основні завдання виховної роботи на сучасному етапі:

Формування у офіцерів патріотичних світоглядних позицій, навчання їх сучасним технологіям управління військовими колективами, індивідуально-виховної роботи з підлеглими. Таким чином, на перший план ставиться завдання “виховання вихователів”. Розв’язувати проблему необхідно через:

удосконалення тематики в системі командирської і професійної підготовки, де розглядаються психолого-педагогічні проблеми;

створення школи передового досвіду у військових частинах;

більш активне залучення до цієї роботи зборів офіцерів, атестаційних комісій, інших громадських організацій військових колективів.

Оздоровлення морально-психологічного клімату у військових колективах, зміцнення дисципліни і правопорядку. Головне в реалізації цього напрямку – збереження життя і здоров’я особового складу, безпека військової служби. Необхідно підняти рівень організації виховної профілактичної роботи, особисту відповідальність офіцерів за виконання службових обов’язків, вивчати і знати молодь.

Підвищення рівня інформаційно-пропагандистського забезпечення повсякденної життєдіяльності військ (сил), яке має нести випереджувально-наступальний характер. Мета інформаційно-пропагандистського забезпечення військ – це підвищення рівня обізнаності особового складу з питань державотворення, зовнішньої та внутрішньої політики, розв’язання проблем військового будівництва.

Реалізація державних програм соціального захисту військовослужбовців і членів їхніх сімей. Тому органам виховної роботи необхідно забезпечити нормальну морально-психологічну атмосферу у військових колективах, поліпшити стан соціальної роботи серед військовослужбовців та членів їх сімей.

Підвищення ефективності соціально-психологічної роботи у військах. Її змістом є:

Вивчення психологічних особливостей особового складу і формування у нього необхідних військово-професійних якостей; вивчення індивідуально-психологічних особливостей військовослужбовців, соціально-психологічних процесів і явищ у військових колективах для раціонального використання і прогнозування їх розвитку; професійно-психологічний добір і розподіл поповнення, психологічний аналіз умов підготовки і служби на провідних спеціальностях; формування здорового морально-психологічного стану; психопрофілактика порушень військової дисципліни у військових колективах; психологічна підготовка особового складу, організація психологічної допомоги та психореабілітація військовослужбовців, членів їх сімей і цивільних осіб; вивчення і прогнозування соціально-психологічних процесів у військах і трудових колективах, профілактика негативних проявів у поведінці особового складу; удосконалення системи визначення професійної придатності військовослужбовців згідно з психопрограмами військово-облікових спеціальностей для раціонального їх розподілу за штатом; комплектування психологічно-сумісних екіпажів, розрахунків, команд, підрозділів; допомога в організації взаємозаміни фахівців; відбір кандидатів у військові навчальні заклади, на вищі посади.

Забезпечення високого організаційного змістовно-методичного рівня та ефективності культурно-виховної і просвітницької роботи. Необхідно привести її зміст, систему, стиль, форми і методи у відповідність до державної політики в галузі оборони і військового будівництва, потреб реформування і розвитку Збройних Сил.

Це передбачає створення цільової програми підтримки і розвитку культури у Збройних Силах України; оптимізацію структури військових закладів культури; поширення передового досвіду військово-патріотичного виховання військовослужбовців і молоді; відпрацювання механізму координації взаємодії з державними засобами масової інформації, гуманітарно-просвітницькими структурами.

Налагодження системи зв’язків органів військового управління з державними установами та громадськими організаціями з питань соціального і правового захисту допризовної молоді, військовослужбовців та військових пенсіонерів, встановлення обміну інформацією з відповідними установами щодо перепідготовки і працевлаштування військовослужбовців, які плануються до звільнення в запас, їх соціальної адаптації.

Зміцнення та ефективне використання за призначенням кадрового, інтелектуального, наукового потенціалу органів виховної роботи. Головні зусилля в реалізації цього завдання зосередити на підвищенні теоретичної підготовки офіцерів виховної роботи в галузі військової педагогіки та психології, соціології, історії України та її Збройних Сил, озброєнні їх систематизованими знаннями методологічних засад військового виховання та морально-психологічного забезпечення діяльності військ, форм та