Безумовно, неменшою мірою індивіду-альна робота проводиться в процесі вогне-вої та стройової підготовки, озброєння воїнів знаннями військових статутів і на-станов, організації життя і побуту, повсяк-денної військової служби і ратної праці.

П'ятий компонент індивідуальної роботи - це постійна оцінка її результатів. Для цього офіцер (прапорщик, сер-жант) повинен завжди бути в курсі змін, які здійснюються у морально-психологічному стані воша, і систематично оці-нювати ступінь розвитку його основних моральних і бойо-вих якостей. У педагогічному щоденнику, як свідчить передо-вий досвід, офіцери складають на воїнів своєрідні карти особистості, де по кожній військово-професійній якості пе-ріодично виставляють оцінки. Таким чином, складається ди-намічна картина національно-патріотичного, військового і морального розвитку воїна. На основі її аналізу офіцер може уточнити план індивідуальної роботи, здійснювати вибір найкращих виховних засобів і методів.

Заступникам командирів взводів та командирам відділень (екіпажів, обслуг) бажано мати не щоденники індивідуаль-ної роботи, а блокноти, куди слід заносити соціально-демог-рафічні дані на підлеглих; з якого питання і коли проводи-лись індивідуальні бесіди з ними та результати спостере-жень.

Результати індивідуально-виховної роботи стануть більш вагомими, якщо дотримуватися таких її принципів:

Повсякденна увага до кожного військовослужбовця у поєднанні з високою вимогливістю і батьківською турботою про його життя, побут, відпочинок.

Зв'язок виховання підлеглого з життям країни, завдан-нями бойової і гуманітарної підготовки військового колек-тиву.

Єдність індивідуального і колективного впливу на осо-бистість воїна.

Дотримання почуття міри в практиці недоліків воїна та опора на його позитивні якості.

Конкретність, скерованість на певного військовослуж-бовця. 4

Цілеспрямованість у досягненні певних завдань вихо-вання.

Оперативність, можливість проведення виховної робо-ти у будь-якій обстановці, швидке реагування на поведінку воїна в різноманітних ситуаціях.

Планомірність, заздалегідь продумана система індиві-дуального впливу на військовослужбовця.

Система індивідуальної виховної роботи включає:

визначення цілей і завдань;

планування;

визначення хто і з ким індивідуально працює;

навчання практиці індивідуальної виховної роботи;

вивчення і врахування індивідуальних особливостей військовослужбовців, застосування найбільш ефективних форм, методів і засобів впливу;

організацію оперативної інформації про настрої, запи-ти особового складу;

аналіз, узагальнення передового досвіду, контроль і корегування плану.

Індивідуальний підхід у виховній роботі - вимога Стату-ту внутрішньої служби Збройних Сил України, вимога Міністра оборони України і начальника Головного управ-ління виховної роботи Міністерства оборони України. Він був, є і буде найважливішим принципом вишколу і вихован-ня військовослужбовців.

Індивідуальну виховну роботу з воїнами офіцери, пра-порщики і сержанти у відповідності зі своїми обов'язками повинні проводити постійно і усюди в процесі всієї життє-діяльності військ (сил). Центром її проведення є рота і рівні їй підрозділи.

Основні завдання індивідуально-виховної робота в роті:

Первинне вивчення прибулих у роту воїнів, вив-чення тих, хто потребує більш уважного ставлення до себе.

Організація постійного контролю за життям і діяльністю підлеглих, забезпечення об'єктивної інфор-мації про їх настрої, поведінку.

Забезпечення пильного несення особовим складом внутрішньої, вартової і гарнізонної служб.

Підтримання статутних взаємовідносин між вої-нами роти.

Організація допомоги та взаємодії під час бойово-го вишколу.

Організація роботи по підвищенню військово-технічних знань і підготовці класних спеціалістів.

Врахування особистісних даних і здібностей воїнів при організації змагань із завдань і нормативів на кращого фахівця, кращий підрозділ (відділення, екі-паж, обслуга, взвод).

Постійний аналіз виконання морально-етичних норм військовослужбовцями у повсякденній діяльності.

Грамотна дисциплінарна практика, уміле застосу-вання заохочень і стягнень з урахуванням особливос-тей воїнів.

Організація роботи з військовослужбовцями, схильними до девіантної поведінки.

Активізація індивідуальної роботи активом підрозділу.

Постійна і конкретна турбота про збереження здоров'я особового складу.

Турбота про постійне матеріальне і культурне забезпечення особового складу.

Систематичне вивчення, узагальнення і впровад-ження передового досвіду індивідуально-виховної ро-боти.

Створення системи підбивання підсумків індиві-дуальної виховної роботи та ін.

Що повинен знати командир підрозділу про підлег-лого?

1. Біографічні дані:

Прізвище, ім'я, по батькові.

Число, місяць і рік народження та місце народжен-ня.

Освіта.

Сімейний стан.

Вид занять до військової служби.

Умови життя сім'ї в сучасних умовах та адресу.

Батьки (усі дані, у т.ч. відношення до релігії).

Родичі (ті дані, що і про батьків).

Які зв'язки підтримує з колективом, із якого призвав-
ся до лав Збройних Сил України та інше.

2. Морально-психологічні якості: рівень гуманітарної підготовки та бойового вишколу; загальний кругозір; ставлення до сучасного життя країни; настрій; ставлення до служби - на що можна спертися в індиві-дуальній роботі; дисциплінованість; участь у гро-мадській роботі та відношення до неї; духовні потреби; поведінка в побуті; з ким товаришує; чи є друзі поза межами частини, підрозділу та інше.

3. Психологічні особливості: темперамент; пам'ять; особ-ливості характеру: увага; посидючість; вольові якості: ціле-спрямованість, самовладання, сміливість, мужність, ініціа-тивність, наполегливість; мова: словниковий запас, якість мови, змістовність, виразність.

4. Фізичний розвиток: загальний розвиток, сила, витри-валість, спритність. Який вид спорту полюбляє? Чи вміє плавати? Чи має спортивний розряд? Тощо.

5. Індивідуальні особливості: егоїст або альтруїст, відлюдкуватий, надмірно довірливий, балакучий, байдужий до служби, може стати «лідером», може бути тільки підлеглим.

6. Типові риси психічних пізнавальних процесів, по-чуттів і волі.

7. Місце, яке займає в колективі, коло товаришів, друзів, знайомих тощо.

Практика свідчить, що особливо важливе значення для успішного вишколу й виховання особового складу має всебічне врахування таких індивідуальних особливостей, як риси характеру та спрямованість особистості. Вести індивідуальну роботу з воїном без чіткого уявлення про те, які мотиваційні стимули лежать в основі його ставлення до служби, до людей, до себе самого, до оточуючого світу взагалі – значить працювати навмання, наосліп.

Якщо рота – центр проведення індивідуальної виховної роботи,