Наради і збори офіцерів військової частини.

Наради і збори прапорщиків військової частини.

Семінари та інструктивно-методичні заняття з коман-дирами батальйонів, рот, взводів (окремо з кожною кате-горією вказаних командирів і разом).

Заслуховування звітів командирів підрозділів, їх за-ступників з виховної роботи на нарадах командування військових частин, зібраннях офіцерів, у відділеннях ви-ховної роботи.

Наради, семінари та інструктивно-методичні заняття з офіцерами виховних структур.

Наради і збори сержантів (в масштабі військової частини, батальйону, роти); інструктивно-методичні за-няття з ними та заслуховування звітів тощо.

Вивчення, аналіз, узагальнення і розповсюдження передового досвіду проведення індивідуально-виховної роботи в підрозділах.

Заохочення кращих методистів та застосування за-собів примусу і критики до тих офіцерів, прапорщиків і сержантів, які халатно ставляться до справи навчання й виховання своїх підлеглих, і багато інших заходів.

Центральними фігурами організації індивідуальної ро-боти з військовослужбовцями є командир військової час-тини і його заступник з виховної роботи. Діяльність остан-нього в цьому напрямку відрізняється низкою особливос-тей.

По-перше, об'єктом індивідуального впливу. Беручи до уваги, що він повинен знати ділові, фахові і морально-психологічні якості кожного офіцера, прапорщика, стар-шини підрозділу, знати настрої особового складу, здійсню-вати заходи по злагодженню військових колективів, навчати офіцерів, прапорщиків і сержантів практиці індивіду-альної виховної роботи та надавати їм необхідну методич-ну допомогу, організовувати і особисто брати активну участь у її проведенні, все ж пріоритетну увагу він при-діляє командирам, їх заступникам з виховної роботи та активістам підрозділів. Цим примножуються його зусил-ля.

По-друге, спрямованістю змісту індивідуальної вихов-ної роботи. Загальним у цьому ключі є світоглядний аспект.

По-третє, вибором «больових точок» в індивідуально-му виховному «полі». Він визначає найбільш дієві форми, методи і засоби для надання допомоги військовослужбов-цям, схильним до порушень дисципліни.

По-четверте, роллю у визначенні оптимального поєднан-ня масових та індивідуальних форм в інтересах підвищен-ня бойової готовності, зміцнення військової дисципліни, влагодження та згуртування колективів.

По-п'яте, виконання функцій контролю за ходом і ре-зультатами індивідуальної виховної роботи, внесенню ко-ректив у плани роботи офіцерів по вдосконаленню особистісних якостей воїнів.

По-шосте, постановкою завдань у відповідності зі стра-тегією і тактикою індивідуальної виховної роботи.

По-сьоме, вивченням, узагальненням і впровадженням у життя передового досвіду, прищепленням усім офіцерам потреби займатися індивідуальною виховною роботою постійно, домагаючись щоденно певних успіхів.

Індивідуально-виховна робота з командно-виховним складом і активістами спрямовується на розуміння того, що головним критерієм оцінки їх діяльності з підвищення бойової готовності є якість праці щодо забезпечення зада-них кінцевих результатів, затвердження атмосфери вимог-ливості, чесності та об'єктивності при підбитті підсумків.

Важливе значення для підвищення бойової готовності має індивідуальна виховна робота заступника командира частини з виховної роботи по забезпеченню передової ролі офіцерів у вивченні, експлуатації та збереженні військової техніки і зброї, з мобілізації їх зусиль на максимальне використання тактико-технічних можливостей техніки і зброї в ході виконання навчально-бойових завдань.

Від позиції заступника командира частини з виховної роботи багато в чому залежить праця з формування у командно-виховного складу і активістів підрозділів відпо-відальності за стан і результати індивідуальної виховної роботи. Як свідчить критика, низька відповідальність вка-заної категорії військовослужбовців є найчастіше свідчен-ням недостатньої вимогливості та неконкретної роботи з ними. Багато активістів працюють неефективно внаслідок слабких знань правил і культури спілкування, форм і ме-тодів здійснення індивідуального впливу на військовос-лужбовців різних категорій, різних переконань і світог-лядних позицій, різних спрямувань і термінів служби, різних рівнів фізичної підготовки і морально-психологіч-ної стійкості, різних за темпераментом і складом характеру тощо. Тому головним в алгоритмі діяльності заступника командира частини з виховної роботи по-винно бути:

Методична підготовка командно-вихов-ного складу батальйонної і ротної ланки, а час від часу потрібно вчити також командирів взводів і їх заступників та командирів відділень (екіпажів, обслуг).

Контроль за проведенням індивідуально-виховної роботи у підпорядкованих підрозділах та надання на місці практичної допомоги командно-виховному складу в усу-ненні виявлених недоліків.

Вивчення, узагальнення і розповсюдження передового досвіду індивідуально-виховної роботи з метою його ак-тивного впровадження у всіх підрозділах військової час-тини.

Заохочення кращих методистів індивідуально-вихов-ної, роботи та помірна обґрунтована критика тих офі-церів, прапорщиків і сержантів, які не хочуть як слід працювати з людьми, а до деяких слід застосовувати й примус. Ці заходи слід застосовувати як самому особисто, так і використовувати можливості командира частини, інших посадових осіб.

Ініціювання обговорення стану індивідуально-ви-ховної роботи в частині та заходів щодо її покращання на зборах і нарадах офіцерів, інструктивно-методичних за-няттях і семінарах командно-виховного складу тощо.

Індивідуальна робота – широке поняття. Вона не перед-бачає використання якихось особливих методів, засобів, форм. Сутність її в тому, що звичайні методи, засоби і форми вишколу та виховання особового складу застосо-вуються до кожного воїна у суворій відповідності з при-таманними йому особливостями. Не вимагає індивідуаль-на робота і того, щоб їй відводився у розпорядку дня якийсь спеціальний час. Як правило, вона проводиться в процесі вишколу особового складу, несення ним служби, при оцінці успіхів і недоліків, у ході проведення бесід, зборів та інших заходів виховного характеру, при розпо-діленні громадських доручень тощо.

Підвищення ефективності індивідуальної виховної роботи:

1. До проведення індивідуальної виховної роботи треба залучити всіх офіцерів, безумовно, звернувши особливу увагу на тих, що мають підлеглих та причетних до прове-дення занять з бойової та гуманітарної підготовки.

Ця проблема заслуговує на регулярне обговорення на нарадах і зборах офіцерів. Що стосується зборів офіцерів, то, на мою думку, в окремих батальйонах, полках і управ-ліннях дивізій бажано, щоб вони проводились щомісячно. Офіцер повинен мати можливість висловити свою