Виступає в ролі державної особи, суворо керується вимогами законів держави, несе відповідальність перед державою.

Вирішуючи проблему зміцнення військової дисципліни та формування правосвідомості військовослужбовців у військовий частині (підрозділі), необхідно в першу чергу визначатися: якого походження ця проблема, чим вона викликана, з чим пов’язана? Безумовно, ця проблема містить у собі велику кількість різноманітних взаємопов’язаних чинників та змінних причин і їх наслідків в процесі формування свідомості особистості, в тому числі і військовослужбовців.

Беручи до уваги все сказане, можна зробити висновок, що це є проблемою педагогіки, але вона міцно пов’язана з такими науками, як психологія та соціологія. І тому вирішувати її треба методами, які є в арсеналі цих наук.

Друга особливість цієї проблеми полягає в тому, що процес формування свідомості людини іншою людиною – це завжди процес творчий, і не завжди можна досягти у цій діяльності позитивних результатів, зводячи все тільки до проведення заходів, які батальйон на перший погляд несли тільки позитивний зміст. Будь-який захід, який проводиться у військовій частині чи підрозділі, буде мати тільки негативне сприйняття, якщо його проводить людина, яка не користується авторитетом у підлеглих. В житі вистачає прикладів коли буває достатньо одного слова, сказаного авторитетною людиною і воно буде набагато ефективнішим, ніж багатогодинна лекція чи навчально-методичне заняття, яке проводиться формально для того, щоб тільки звітувати, що воно проведене.

Але це ніяким чином не говорить про те, що треба взагалі відмовлятися від проведення таких заходів інформаційного змісту, як гуманітарна підготовка, інформування, перегляд телевізійних новин, передач для військовослужбовців, підведення підсумків дня, тижня, періоду навчання тощо. Все це актуально і необхідно як матеріал для самостійного аналізу. Кожна людина в умовах, коли інформаційний голод вже не є явищем загальним, але є проблема суб’єктивно-індивідуального характеру, коли інформація стає підґрунтям для роздумів, має змогу зробити вільний вибір для себе, що є зло і що є добро. Залишається тільки проблема, як подати цю інформацію, хто її подасть і які застосовує для цього сили, форми і засоби досягнення відповідної мети. Зрозуміло, що мети досягне тільки та особа, яка здатна за рахунок своєї майстерності та авторитету вплинути на свідомість, почуття та емоції іншої людини.

Тому, знову повертаючись до системи роботи офіцерського складу по зміцненню військової дисципліни та правопорядку у військовій частині (підрозділі), необхідно підкреслити, що об’єктивно молодий офіцер – командир взводу, який ще сам не адаптувався до службової діяльності, не маючи досвіду та авторитету, який треба завойовувати тяжкою працею, не в змозі повною мірою відігравати значну роль на своїй посаді. І завдання полягає не в тому, щоб примусити його одразу стати професіоналом своєї справи, а необхідно створити такі умови, за яких би він якнайшвидше пристосувався до системи діяльності досвідчених офіцерів, з яких він бере приклад. Зрозуміло, що час для цього обмежений. Один скоріше увійде в систему, інший буде просуватися більш повільно. Але за будь-яких умов цей процес буде відбуватися, і те, як він буде здійснюватися, великою мірою залежить від самої системи діяльності офіцерського складу, яка утворилася у військовій частині (підрозділі).

Процес адаптації молодого офіцера до умов служби, як правило, болючий і тривалий. Допомогти цьому становленню можна тільки тоді, коли молодий офіцер прагне сам якнайшвидше вирішити свої проблеми.

Тому декілька порад. Треба:

почати з себе, позбавитися того, що шкодить функціонуванню системи;

відчути себе частиною великого, добре відлагодженого механізму, де твоя роль має свою цінність

відчути власну спроможність вирішувати покладені та тебе завдання;

усвідомити свої обов’язки, чітко їх знати;

усвідомити, з ким ти працюєш, на кого можна покластися;

постійно вдосконалювати як свої теоретичні знання, так і практичні навички (працювати над собою), не соромитися звернутися за порадою до більш досвідченої людини);

бути прикладом для своїх підлеглих, лідером колективу, завойовувати авторитет, а не втрачати його на очах підлеглих; мати власну думку, не йти на поводу у інших, відстоювати свої позиції, не поступатися власними принципами;

наполегливо втілювати в життя задумане, те, що на твій погляд найбільш доцільно на даному етапі, шукати допомогу у однодумців;

рішуче боротися з тими, хто заважає втіленню в життя найбільш важливого твого рішення, перетягувати таких на свою сторону;

не зупинятися на досягнутому, завжди йти вперед;

згуртувати колектив, особливо коли є проблема, яка стосується всього колективу;

завжди поважати людей, які тебе оточують, особливо підлеглих, піклуватися про їх потреби та допомагати їм у вирішенні їх особистих проблем; дбати про себе, бути завжди готовим та спроможним вирішити будь-яку проблему, побудувати свій день так, щоб на все вистачило часу;

бути завжди у курсі всіх подій, проблем, не замикатися в собі, мати товариські відносини з членами колективу;

бачити в підлеглому в першу чергу людину, яка не завжди може бути такою, якою ти її хотів би бачити; кожна людина має свої переваги і вади, треба завжди наголошувати на тому позитивному, що в ній є, а не підкреслювати її недоліки; вміти вислухати людину до кінця, не перебивати її;

намагатися спокійно сприймати неминуче;

якщо ти не правий, треба визнати свою помилку рішуче і швидко.

Будь-яка система – це завжди механізм взаємодії частин. Подібно до механізму годинника він може показувати точний час тільки тоді, коли існує взаємозв’язок складових частин його механізму. Кожен виконує свою функцію, від виконання якої залежить працездатність, ефективність, надійність, якість, міцність відповідної організації. Збройні Сили України – єдиний механізм, який повинен забезпечити мирне життя всього українського народу, і тому