- пораненим у голову, шию, хребет /нейрохірургічна, стоматологічна, офтальмологічна і отоларингологічна медична допомога/;

- пораненим у груди, живіт і таз:

- пораненим з переломами довгих трубчастих кісток із пошкодженням великих суглобів;

- обпеченим;

- легкопораненим і легкохворим;

- ураженим іонізуючим випромінюванням;

- ураженим отруйними речовинами;

- неврологічним хворим, контуженим і особам з психічними розладами;

- загально - соматичним хворим ;

- хворим, які мають шкірні і венеричні захворювання;

- інфекційним хворим;

- хворим туберкульозом;

- жінкам при пораненнях і захворюваннях жіночих статевих органів.

Таким чином, незалежно від ролі у системі медичного забезпечення військ, етапи медичної евакуації виконують такі загальні для кожного з них задачі :

- прийом, реєстрацію, медичне сортування поступаючих поранених і хворих;

- проведення при необхідності санітарної обробки пораненим і хворим, дезинфекції, дезактивації і дегазації їх обмундирування і спорядження;

- надання пораненим і хворим медичної допомоги;

- стаціонарне лікування поранених і хворих /починаючи з ОМЕдб/;

- підготовку до евакуації поранених і хворих, які підлягають лікуванню на наступних етапах;

- ізоляція інфекційних хворих.

Місце розгортання етапів медичної евакуації повинно бути максимально наближене до районів найбільших санітарних втрат і забезпечити послідовність надання медичної допомоги пораненим і хворим у короткий термін.

Наприклад, кваліфікованої медичної допомоги не пізніше 8-12 годин з моменту поранення /захворювання/. Крім цього, місце розгортання етапів медичної евакуації повинна забезпечувати найбільш успішне виконання поставлених завдань, можливо більш тривалу їх роботу на одному місці, життєздатність медичних частин і підрозділів.

Навчальні питання семінарського заняття №2

1. Надзвичайно важливим в сучасній системі етапного лікування. з евакуацією по призначенню є спадкоємність і послідовність в проведенні лікувально-профілактичних заходів на етапах медичної евакуації. Досягається це насамперед єдиним розумінням патологічних процесів, що проходять в організмі при сучасній бойовій травмі і хворобах, а також єдиними поглядами на їх лікування і профілактику. З цією метою в мирний час при підготовці лікарів проводиться вивченням регламентуючих документів військово-медичної служби, розроблених на основі в сучасних уявлень про характер бойової травми і методах її лікування

Спадкоємність і послідовність передбачає дотримання єдиних принципів лікування і нарощування лікувально-профілактичних заходів на етапах медичної евакуації. Так, під час Великої Вітчизняної війни при проникаючих пораненнях черепа первинна хірургічна обробка у відповідності з положенням переносилась із військового району, де не було можливості забезпечити нейрохірургічну допомогу, рентгенологічне дослідження і післяопераційну госпіталізацію в армійській спеціалізованій хірургічний польовий рухомий шпиталь. В військовому районі хірургічні втручання на черепі проводилися тільки по життєвим показникам у випадках загрожуючих кровотеч і різкого наростання внутрішньо-черепного тиску .

Спадкоємність і послідовність в проведенні лікувально-евакуаційних заходів можуть бути досягнутими при умові чіткого введення медичної документації, що дозволяє медичному персоналу знати про стан поранених і хворих на попередніх етапах медичної евакуації і проведених лікувально-профілактичних заходах. Найбільше значення для забезпечення послідовності в наданні медичної допомоги пораненим і хворим є такі документи персонального медичного обліку, як (первинна медична картка) і (історія хвороби).

Первинна медична картка заповнюється на всіх поранених і хворих, що вибули із строю в зв’язку з пораненням або захворюванням на термін не менше однієї доби, при першому наданні їм лікарської допомоги, тобто на МПП або в ОМЕдб /ОМЗ/. В шпиталі первинну медичну картку заводять тільки на тих поранених і хворих, які поступають в шпиталь минувши попередні етапи медичної евакуації, не підлягають лікуванню в данному шпиталі і після надання медичної допомоги будуть евакуйовані в другі лікувальні установи.

В картці відмічається найменування медичного пункту /установи/, що видала карку, анкетні данні пораненого або хворого, час поранення /захворювання/, характер ураження, діагноз, надання медичної допомоги, порядок, спосіб і черговість евакуації. Існуючі по краям картки кольорові смуги призначені для інформації наступного етапу медичної евакуації про невідкладні заходи, в яких потребує поранений або хворий. Оборотна сторона медичної картки використовується для відміток про лікувальних засобах на послідуючих етапах медичної евакуації. Заповнення картки продовжується до того моменту, коли на пораненого або хворого заводиться історія хвороби, при цьому картку заклеюють в історію хвороби. Первинна медична картка пораненого або хворого, залишена для лікування на МПП /строк не більше 5 діб/, використовувати, як історію хвороби. В цьому випадку на оборотній стороні картки щоденно роблять записи про стан пораненого або хворого і наданню медичної допомоги, а по закінченню лікування визначають його результат.

Первинні медичні картки на всіх поранених і хворих, що вибувають з кінцевим результатом (повернулись в частину, вмерли) і не мали історії хвороби, не пізніше ніж через місяць після кінцевого результату пересилають через вищестоячого начальника медичної служби в архів військово-медичного музею Міністерства оборони .

Історія хвороби ведеться: в шпиталі - на всіх госпіталізованих поранених і хворих, в ОМЕдб /ОМЗ/ - на тимчасово госпіталізованих поранених і хворих і легкопоранених і хворих з термінами лікування до 10 діб, в лазаретах медичних пунктів військових частин - на поранених і хворих з термінами лікування більше 5-ти діб. Історія хвороби заводиться на пораненого /хворого/ один раз і ведеться до кінцевого результату лікування. При евакуації поранених і хворих із одного лікувального закладу в друге історії хвороби пересилаються разом з евакуйованими. Вони підлягають постійному збереженню і після використання для складання необхідних документів медичної звітності лікувального закладу пересилаються в архів ВММ МО.

Найважливішими вимогами сучасної системи лікувально-евакуаційних заходів є своєчасність надання медичної допомоги.

Медична допомога повинна надаватися на полі бою і на етапах медичної евакуації в такі строки, які забезпечують збереженню життя пораненому і хворому,