УКРАЇНСЬКА ВІЙСЬКОВО-МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ
“Медична служба
механізованої бригади”
Перелік скорочень
АВ – аптечка військова
адн – артилерійський дивізіон
АК – армійський корпус
АП – автоперев’язочна
АС – автобус санітарний
БЗ – бактеріальні засоби
БМП – бойова машина піхоти
бмтз – батальйон матеріально-технічного забезпечення
БС – постраждалі від бойового стресу
В – вбиті
ДДА – дизенфекційно-душовий автомобіль
ЗБВ – загальні бойові втрати
зрадн – зенітно-ракетний артилерійський дивізіон
КІС – киснева інгаляційна станція
КП – командний пункт
мб – механізований батальйон
мбр – механізована бригада
медр – медична рота
МПБ – медичний пункт батальйону
МПР – медичний пост роти
МТЗ – матеріально-технічне забезпечення
НБУ – небойові ураження
НМ – накидка медична
ОМЗВ – організація медичного забезпечення військ
ОР – отруйні речовини
П – поранені
ПлЗ – полонені та зниклі без звістки
ПСТ – пост санітарного транспорту
рвб – ремонтно-відновлювальний батальйон
РЕБ – радіоелектронна боротьба
РПН – ремінь прив’язний до нош санітарних
РР – радіоактивні речовини
РХБз – радіаційний, хімічний і біологічний захист
СДП – стерилізаційно-дистиляційна установка на причепі
СЕВ – сортувально-евакуаційне відділення
СМВ – сумка медична військова
СО – санітарна обробка
СП – сортувальний пост
СПл – сортувальна площадка
СС – сумка санітарна
тб – танковий батальйон
ТПУ – тиловий пункт управління
Х – хворі
ШП – шолом для поранених в голову
Вступ
Успішне вирішення будь-яких завдань медичного забезпечення військ (сил), що покладаються на військового лікаря залежить не тільки від рівня професійної лікарської підготовки, але також і від знання та уміння організовувати його виконання. Особливо важливе значення організаційної сторони медичного забезпечення на воєнний час було неодноразово доведено досвідом роботи військової медицини у Великій Вітчизняній війні та у воєнних конфліктах останніх років. Саме цим визначається значення і місце організації медичного забезпечення військ в загальній системі підготовки та удосконалення військових лікарів.
Навчальна дисципліна “Організація медичного забезпечення військ” (ОМЗВ) як складова військової медицини інтегрує в собі закономірності та принципові положення військово-медичних та інших немедичних наук (дисциплін). Серед військово-медичних дисциплін ОМЗВ найбільш щільно поєднана з військовою хірургією, військовою терапією, військовою епідеміологією, військовою гігієною, військовою стоматологією, управлінням повсякденною діяльністю медичної служби, з історією військової медицини, організацією забезпечення військ медичним майном та технікою тощо.
Медична служба бригади є однією з ланок медичної служби Збройних Сил України від результатів роботи якої в значній мірі залежить збереження та зміцнення здоров`я особового складу, своєчасне надання пораненим і хворим медичної допомоги.
Більшість випускників Української військово-медичної академії в основному призначаються на первинні посади саме в цій ланці медичної служби. Тим самим підтверджується важливість вивчення та опанування даного матеріалу, що дозволить військовим лікарям успішно виконувати свої функціональні обов`язки та набути необхідних знань і навичок для повного розуміння всієї системи медичного забезпечення військ у воєнний час.
Студенти вищих медичних навчальних закладів повинні мати глибокі знання стосовно організації та функціонування медичної служби механізованої (танкової) бригади, як майбутні офіцери медичної служби запасу.
Наведені в посібнику дані щодо організаційної структури механізованої (танкової) бригади та її медичної служби є навчальними.
Розділ 1. Умови діяльності військово-медичної служби та ймовірні санітарні втрати військ в сучасних воєнних конфліктах
В надзвичайно складних умовах сучасної війни вирішальний вплив на діяльність медичної служби будуть мати наступні чинники:
несподіваність нападу, тобто спосіб розв'язання війни; при несподіваному нападі медична служба перебуває в найбільш несприятливих умовах, оскільки вона повинна відновити свою боєздатність (втрати), прийняти участь в ліквідації наслідків нападу, організувати медичне забезпечення бойових дій;
виникнення втрат на суші, в морі, в глибокому тилу вимагає від медичної служби високої бойової готовності, маневреності і взаємозамінності її формувань, а також чіткої взаємодії;
нерівномірність і одномоментність виникнення санітарних втрат різко збільшить їх невідповідність, особливо на початку війни, з наявними силами та засобами медичної служби, тобто, як правило, потреб буде багато, а сил мало;
зростання небезпеки виникнення і розповсюдження інфекційних захворювань через скупчення великої маси військ і населення на обмеженій території, погіршення харчування і умов розміщення військ і населення, масового їх пересування, послаблення захисних реакцій організму, погіршення епідемічної обстановки та вплив інших несприятливих чинників;
втрати серед особового складу медичної служби, знищення її майна і оснащення;
поява нових видів бойових уражень, викликаних зброєю, яка не застосовувалась раніше, що потребує їх вивчення, впровадження нових методів надання медичної допомоги та лікування і, можливо, зміни організаційних форм медичного забезпечення;
складність надання окремих видів медичної допомоги на надводних кораблях і підводних човнах в ядерному осередку на морі, складність евакуації поранених і хворих з кораблів на військово-морські бази;
діяльність медичної служби переважно в польових умовах (брак тепла, оснащення, світла, води), в зоні бойових дій і ядерних осередків (нервово-психічне напруження), при перевантаженні лікувальних закладів і їх вимушеної передислокації (радіаційна і хімічна обстановка).
Вирішальний вплив на організацію медичного забезпечення механізованої (танкової) бригади при веденні бойових дій будуть задавати величина і структура санітарних втрат, які залежать від виду зброї, що застосовує противник, чисельності особового складу бригади, співвідношення сил сторін та інших факторів оперативної обстановки. Тому розрахунок величини і структури ймовірних санітарних втрат особового складу бригади має велике значення при плануванні медичного забезпечення бригади на воєнний час.
За досвідом Великої Вітчизняної війни полк за добу бою втрачав пораненими від 2-3% до 20-25% особового складу. Втрати хворими вимірювались у порівняно невеликих межах і були в середньому 0,08-0,1% від кількості особового складу за добу. Співвідношення різних категорій санітарних втрат складало: поранені складали 95-97%, контужені – 2-4%, обпечені – 0,5-1%. Ця структура була більш-менш постійною, питома вага санітарних втрат за окремими категоріями змінювалася незначно.
Структура санітарних втрат військ у деяких воєнних конфліктах
