Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





ЎНДИВЎДУАЛЬНЎ ТА КОЛЕКТИВНЎ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ

ІНДИВІДУАЛЬНІ ТА КОЛЕКТИВНІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ

Застосування хімічної зброї під час першої світової війни спричинило необхідність термінової розробки засобів протихімічного захисту. Відсутність їх була причиною масових уражень і великих жертв серед населення.

Вперше засоби захисту з'явились в 1915 році і мали вигляд марлевих пов'язок, просякнутих водними розчинами гіпосульфіту і соди. Ці пов'язки застосовувались для захисту від хлору, який використовували під час війни німці. З появою нових ОР: фосгену, хлорпікрину та інших, в просякнення вологих пов'язок-протигазів почали додавати гліцерин, розчини поташу, уротропіну, оцтовокислого калію та інші, а кількість шарів марлі доходила до декількох десятків. Однак ці маски були незручні внаслідок крайньої специфічності використаного в них принципу хемосорбції при повільній дії реакцій; з'ясувалось, що маски неміцні, швидко висихають.

Перший "сухий" протигаз, в якому використані захисні властивості вугілля активованого, винайшов і запропонував у 1915 році видатний вчений М.Д. Зелінський за участю інженера Е.Л.Куманта. В подальшому з'явилась необхідність аерозольного фільтра, оскільки шар активованого вугілля не затримував частинок отруйного диму.

Після застосування шкірно-наривної ОР іприту, після виникнення проблеми захисту всієї поверхні шкіри, були запропоновані костюми із промаслених тканин, захисні маски (мазеутворювальні компоненти: тваринний жир; наповнювачі – окис цинку та ін.). В подальшому намітився ще один принциповий шлях захисту шкіряного покриву, який полягав у просякненні звичайного військового обмундирування компонентами, що взаємодіяли з ОР, але зберігали повітропроникність одягу.

Окрім індивідуальних засобів захисту, почали створюватися і колективні засоби захисту від ЗМУ. Спочатку це були бліндажі і військові сховища з полотнищами біля входу для затримки парів ОР.

Слід відмітити, що в даний час, не дивлячись на великі досягнення, абсолютно неуразливих засобів від усіх уражаючих факторів сучасної ЗМУ нема, але засоби захисту при своєчасному і правильному їх використанні можуть в десятки разів зменшувати втрати людей від ураження.

1. Індивідуальні засоби захисту

Класифікація засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) від ЗМУ.

Всі ЗІЗ від ЗМУ можуть бути поділені в залежності від їх призначення, застосування і принципу захисної дії. За призначенням ці засоби поділяються на:

  • загальновійськові, призначені для оснащення всього особового складу;
  • спеціальні, призначені для забезпечення захисту окремих категорій військовослужбовців.

За застосуванням ЗІЗ поділяється на:

  • засоби захисту органів дихання (ЗЗОД),
  • засоби захисту очей (ЗЗО) і
  • засоби захисту шкіри (ЗЗШ). За принципом дії ЗІЗ бувають фільтруючі та ізолюючі.

Індивідуальні засоби захисту органів дихання (ЗЗОД).

До ЗЗОД відносяться ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВІ ЗАСОБИ: фільтруючі протигази великогабаритні: МО-4У і РШ-4; фільтруючі протигази малогабаритні: ПМГ, ПМГ-2, ПБФ, ПМК, ПМК-2; респіратор Р-2; СПЕЦІАЛЬНІ: шолом для поранених у голову ШР, додатковий (гопкалітовий) патрон ЛП-2, ПРВ, ПРВ-У, ПЛ-2, ПЛ-3, ізолюючі протигази: ІП-4, ІП-5, ІПСА.

Класифікація засобів індивідуального захисту органів дихання

Призначення, принцип дії | Загальновійськові | Спеціальні

Марка комплекту | ФПС | Лицьова частина

Протигази великогабаритні

Фільтрувальні | РШ-4 | ФПК-ЕО-16 | ШМ-41Му | ПРВ

ШМС М-1 | ПРВУ

МО-4у | ФПК ЕО-14 | ШМ-41М | ПЛ-2

ШМС | ПЛ-3

Протигази малогабаритні

ПМГ | ФПК ЕО-18К | ШМГ

ПМГ-2 | ФПК ЕО-62К | ШМ-66Му

ШМ-62

ПБФ | ФПЭ ЕО-193 | ШМБ з підмасками (М, С, Б)

ПМК | ФПК ЕО.1.08.01 | М-80

ПМК-2 | ФПК ЕО.1.15.01 | МБ-1-80

Р2

Спеціальні (реген. патр.)

ИП-4 | ШИП-2б(к) | РП-4

ИП-4М | МИА-1 | РП-4

ИП-5 | ШИП-М | РП-5

ИП-46 | ШВСМ

ИП-46М | ШВСМ

Протигази призначені для захисту органів дихання, обличчя і очей від дії ОР, бактеріальних аерозолів, радіоактивного пилу.

Принцип дії протигаза полягає в очищенні повітря, що вдихується, від токсичних аерозолів і парів в фільтрувально-поглинальній системі. Протигази не ізолюють шляхи людини від атмосфери і не збагачують повітря, що вдихується, киснем, тому можуть бути використані в середовищі з вмістом кисню не менше 17%.

Радіоактивний пил випадає після ядерного вибуху, заражаючи шар приземного повітря і місцевість. Крім того, радіоактивний опад може переходити повторно в завислий стан разом з пилом від поривів вітру, при пересуванні людей, транспорту. При перебуванні на зараженій місцевості особового складу без ЗЗОД РР в цьому випадку будуть потрапляти в органи дихання. Високотоксичні отруйні речовини застосовуються у вигляді туману, диму, в газоподібному стані. В атмосфері, зараженій газовими ОР, за один вдих в шляхи дихання людини може проникнути декілька смертельних доз.

Бактеріальні аерозолі в розмірі 1 - 5 мкм складаються із патогенних мікроорганізмів, які дуже легко проникають в легеневі тканини, причому граничною дозою для людини, наприклад, КУ-лихоманки є одна мільярдна частка грама, тобто не більше 10 мікроорганізмів, для туляремії - 10 - 50. Аерозолі стійких ОР і БЗ здатні також утворювати вторинну хмару. Сучасний фільтрувальний протигаз надійно захищає органи дихання від усіх раніше наведених факторів.

Будова і захисні властивості фільтруючих протигазів (ФП)

Фільтруючі протигази складаються з лицевої частини і фільтрувально-поглинальної системи (ФПС).

Фільтрувально-поглинальна система призначена для очищення повітря, що вдихується, від аерозолів і парів ОР, радіоактивного пилу, бактеріальних аерозолів. У протигазів різних типів фільтрувально-поглинальна система може бути виконана у вигляді фільтрувально-поглинальної коробки (ФПК) або фільтрувально-поглинального елемента (ФПЇ). За певних умов ФПС може складатися із ФПК і додаткового патрона.

Очищення повітря від аерозолів здійснюється протиаерозольним фільтром. Протиаерозольний фільтр являє собою розташований у вигляді вертикальної гармошки або концентрично, спресований картон (целюлоза) з доданням до 3 вагових процентів азбесту.

Завдяки особливостям розміщення, площа протиаерозольного фільтра складає 2000 см2. Волокна фільтра утворюють густу сітку з дуже дрібними звивистими проміжками (канальцями). Додавання азбесту створює дрібночарункову структуру фільтра.

Фільтрація аерозолів схематично проходить так. Спочатку крупні частини (більше 2.10-5 см),


Сторінки: 1 2 3 4 5 6