ІНДИВІДУАЛЬНІ ТА КОЛЕКТИВНІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ

Застосування хімічної зброї під час першої світової війни спричинило необхідність термінової розробки засобів протихімічного захисту. Відсутність їх була причиною масових уражень і великих жертв серед населення.

Вперше засоби захисту з'явились в 1915 році і мали вигляд марлевих пов'язок, просякнутих водними розчинами гіпосульфіту і соди. Ці пов'язки застосовувались для захисту від хлору, який використовували під час війни німці. З появою нових ОР: фосгену, хлорпікрину та інших, в просякнення вологих пов'язок-протигазів почали додавати гліцерин, розчини поташу, уротропіну, оцтовокислого калію та інші, а кількість шарів марлі доходила до декількох десятків. Однак ці маски були незручні внаслідок крайньої специфічності використаного в них принципу хемосорбції при повільній дії реакцій; з'ясувалось, що маски неміцні, швидко висихають.

Перший "сухий" протигаз, в якому використані захисні властивості вугілля активованого, винайшов і запропонував у 1915 році видатний вчений М.Д. Зелінський за участю інженера Е.Л.Куманта. В подальшому з'явилась необхідність аерозольного фільтра, оскільки шар активованого вугілля не затримував частинок отруйного диму.

Після застосування шкірно-наривної ОР іприту, після виникнення проблеми захисту всієї поверхні шкіри, були запропоновані костюми із промаслених тканин, захисні маски (мазеутворювальні компоненти: тваринний жир; наповнювачі – окис цинку та ін.). В подальшому намітився ще один принциповий шлях захисту шкіряного покриву, який полягав у просякненні звичайного військового обмундирування компонентами, що взаємодіяли з ОР, але зберігали повітропроникність одягу.

Окрім індивідуальних засобів захисту, почали створюватися і колективні засоби захисту від ЗМУ. Спочатку це були бліндажі і військові сховища з полотнищами біля входу для затримки парів ОР.

Слід відмітити, що в даний час, не дивлячись на великі досягнення, абсолютно неуразливих засобів від усіх уражаючих факторів сучасної ЗМУ нема, але засоби захисту при своєчасному і правильному їх використанні можуть в десятки разів зменшувати втрати людей від ураження.

1. Індивідуальні засоби захисту

Класифікація засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) від ЗМУ.

Всі ЗІЗ від ЗМУ можуть бути поділені в залежності від їх призначення, застосування і принципу захисної дії. За призначенням ці засоби поділяються на:

За застосуванням ЗІЗ поділяється на:

Індивідуальні засоби захисту органів дихання (ЗЗОД).

До ЗЗОД відносяться ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВІ ЗАСОБИ: фільтруючі протигази великогабаритні: МО-4У і РШ-4; фільтруючі протигази малогабаритні: ПМГ, ПМГ-2, ПБФ, ПМК, ПМК-2; респіратор Р-2; СПЕЦІАЛЬНІ: шолом для поранених у голову ШР, додатковий (гопкалітовий) патрон ЛП-2, ПРВ, ПРВ-У, ПЛ-2, ПЛ-3, ізолюючі протигази: ІП-4, ІП-5, ІПСА.

Класифікація засобів індивідуального захисту органів дихання

Призначення, принцип дії | Загальновійськові | Спеціальні

Марка комплекту | ФПС | Лицьова частина

Протигази великогабаритні

Фільтрувальні | РШ-4 | ФПК-ЕО-16 | ШМ-41Му | ПРВ

ШМС М-1 | ПРВУ

МО-4у | ФПК ЕО-14 | ШМ-41М | ПЛ-2

ШМС | ПЛ-3

Протигази малогабаритні

ПМГ | ФПК ЕО-18К | ШМГ

ПМГ-2 | ФПК ЕО-62К | ШМ-66Му

ШМ-62

ПБФ | ФПЭ ЕО-193 | ШМБ з підмасками (М, С, Б)

ПМК | ФПК ЕО.1.08.01 | М-80

ПМК-2 | ФПК ЕО.1.15.01 | МБ-1-80

Р2

Спеціальні (реген. патр.)

ИП-4 | ШИП-2б(к) | РП-4

ИП-4М | МИА-1 | РП-4

ИП-5 | ШИП-М | РП-5

ИП-46 | ШВСМ

ИП-46М | ШВСМ

Протигази призначені для захисту органів дихання, обличчя і очей від дії ОР, бактеріальних аерозолів, радіоактивного пилу.

Принцип дії протигаза полягає в очищенні повітря, що вдихується, від токсичних аерозолів і парів в фільтрувально-поглинальній системі. Протигази не ізолюють шляхи людини від атмосфери і не збагачують повітря, що вдихується, киснем, тому можуть бути використані в середовищі з вмістом кисню не менше 17%.

Радіоактивний пил випадає після ядерного вибуху, заражаючи шар приземного повітря і місцевість. Крім того, радіоактивний опад може переходити повторно в завислий стан разом з пилом від поривів вітру, при пересуванні людей, транспорту. При перебуванні на зараженій місцевості особового складу без ЗЗОД РР в цьому випадку будуть потрапляти в органи дихання. Високотоксичні отруйні речовини застосовуються у вигляді туману, диму, в газоподібному стані. В атмосфері, зараженій газовими ОР, за один вдих в шляхи дихання людини може проникнути декілька смертельних доз.

Бактеріальні аерозолі в розмірі 1 - 5 мкм складаються із патогенних мікроорганізмів, які дуже легко проникають в легеневі тканини, причому граничною дозою для людини, наприклад, КУ-лихоманки є одна мільярдна частка грама, тобто не більше 10 мікроорганізмів, для туляремії - 10 - 50. Аерозолі стійких ОР і БЗ здатні також утворювати вторинну хмару. Сучасний фільтрувальний протигаз надійно захищає органи дихання від усіх раніше наведених факторів.

Будова і захисні властивості фільтруючих протигазів (ФП)

Фільтруючі протигази складаються з лицевої частини і фільтрувально-поглинальної системи (ФПС).

Фільтрувально-поглинальна система призначена для очищення повітря, що вдихується, від аерозолів і парів ОР, радіоактивного пилу, бактеріальних аерозолів. У протигазів різних типів фільтрувально-поглинальна система може бути виконана у вигляді фільтрувально-поглинальної коробки (ФПК) або фільтрувально-поглинального елемента (ФПЇ). За певних умов ФПС може складатися із ФПК і додаткового патрона.

Очищення повітря від аерозолів здійснюється протиаерозольним фільтром. Протиаерозольний фільтр являє собою розташований у вигляді вертикальної гармошки або концентрично, спресований картон (целюлоза) з доданням до 3 вагових процентів азбесту.

Завдяки особливостям розміщення, площа протиаерозольного фільтра складає 2000 см2. Волокна фільтра утворюють густу сітку з дуже дрібними звивистими проміжками (канальцями). Додавання азбесту створює дрібночарункову структуру фільтра.

Фільтрація аерозолів схематично проходить так. Спочатку крупні частини (більше 2.10-5 см),