Захисна потужність Сучасні фільтрувальні протигази мають високі захисні властивості від ОР, РП, БА. При веденні бойових дій в умовах застосування противником ОМП один протигаз можна використати багато років. Перерви в користуванні протигазами в зараженій атмосфері не знижують захисних властивостей ФПК від ОР. За повторного використання протигазів, ОР чи токсичні продукти їх розпаду накопичуються в ФПК. Захисні властивості ФПС знижуються при зволоженні, засміченні грунтовим пилом, механічних пошкодженнях, низьких температурах.

Захисна потужність фільтрувальних протигазів відносно пароподібних ОР визначається сорбційною ємністю і оцінюється часом захисної дії, тобто часом з моменту проходження пароповітряної суміші із вмістом пари токсичної речовини через поглинальний шар протигазової коробки до моменту проскоку граничної кількості парів цієї речовини.

Час захисної дії розраховується за формулою, хв:

Q = | М х 1000 | ,

С х V

де С - концентрація ОР у повітрі, мг/л;

М - сорбційна ємність вугілля, г;

V-об'єм легеневої вентиляції, л/хв;

1000 - коефіцієнт перерахунку грамів у мілілітри.

Фізіолого-гігієнічна оцінка ФП. Під час використання протигаза знижується працездатність і боєздатність людини. Протигаз перешкоджає можливості людини орієнтуватися в навколишньому просторі і, крім того, шкідливо дії на організм, що залежить від тренованості особового складу, його фізичного навантаження, типу протигаза.

Основні властивості протигаза, що викликають патологічні зміни в людини: шкідливий простір, опір диханню, вплив маски-шолома.

Шкідливий простір (об'єм 300 - 500 см3) утворюється між обличчям і лицевою частиною внаслідок нещільного прилягання маски-шолома в щелепно-лицевій ділянці голови. Шкідливий простір протигаза збільшує фізіологічний об'їм шкідливого простору повітроносних шляхів. В ньому затримується частина повітря, що видихується людиною, і поступово накопичується до надмірної кількості вуглекислий газ (до 4%) і водяні пари, а зміст кисню знижується (до 16,3%). Надходження в легені такої газової суміші викликає прискорене дихання і прискорює скорочення серця за рахунок подразнення дихального і судиннорухального центрів.

Щоб компенсувати дію шкідливого простору, слід дихати в протигазі глибше і частіше, бо часте поверхневе дихання лише підсилює вентиляцію шкідливого простору.

Опір диханню створюється переважно у фазі вдиху, внаслідок тертя молекул повітря об шари протигазової коробки, стінки трубки дихання, повітроноси лицьової частини. Опір дихання під час вдиху зростаї зі збільшенням швидкості руху повітря (при фізичному навантаженні) і переборюється додатковою напругою дихальних м'язів. Так, якщо в стані спокою при швидкості руху повітря 3-л/хв опір дихання становить 20-25 мм вод. ст. (величина опору вдиху визначається ступенем розрядження в підмасковому просторі), то при виконанні фізичного навантаження виростає до 70-100 мм вод. ст., а під час бігу, роботи санітарів-носильників, коли підвищується і опір диханню з боку повітроносних шляхів людини, опір диханню може доходити до 400 мм вод. ст. В результаті підвищення навантаження на дихальні м'язи внутрішньогрудний тиск зростає на величину опору протигаза. Це спричинює посилений приплив крові до правої половини серця, утруднення систоли, застій крові в малому колі кровообігу і в портальній системі. Вже при досягненні рівня опору вдиху 250-350 мм вод. ст. спостерігається неадекватна потребі величина легеневої вентиляції. Дихання стає поверхневим, частішають серцеві скорочення.

Для недопущення подібного впливу необхідно знизити інтенсивність фізичного навантаження, налаштувати більш повільне, глибоке, ритмічне дихання. В протилежному випадку велике фізичне навантаження може призвести до гострого розширення правих відділів серця і декомпенсації.

Опір диханню під час видиху порівняно невеликий. Він характеризується величиною позитивного тиску в підмасковому просторі (мм вод. ст.) і залежить від конструктивних особливостей видихаючого клапана.

Вплив на організм шкідливого простору і опір диханню взаємно підсилюються, причому в стані спокою більш виражений вплив шкідливого простору, а при великому фізичному навантаженні - опір диханню.

Шкідливий вплив маски-шолома виявляється у звуженні поля зору і зниженні його гостроти, утрудненні мови і сприйняття звуків. Крім того, маска-шолом протигазів чинить відчутний тиск на м'які лицеві тканини, судини, нервові закінчення, викликаючи безперервну нервову імпульсацію і больові відчуття. Також маска-шолом порушує процеси теплообміну. В жарку пору підвищує вологість в підмасковому просторі, пітливість, можливі подразнення, мацерація шкіри обличчя. За низьких температур підвищується можливість відморожень підборіддя, шиї.

Зазначені види дії протигазів на людину частково керуються шляхом правильного підбору маски-шолома, а також внаслідок протигазового тренування.

Протигазове тренування проводиться з метою адаптації до умов роботи в протигазі шляхом вироблення компенсаторно-пристосувальних змін в організмі і усунення негативного рефлекторного впливу. Протигазове тренування, як і фізична підготовка, повинно зміцнювати мускулатуру дихання, серцевий м'яз людини, одягненої в протигаз, виробляти здатність дихати глибоко і можливо рідше як у стані спокою, так і при фізичному навантаженні.

Основні принципи притигазового тренування - планомірність і поступове збільшення фізичного навантаження. Протигазове тренування включається в план бойової підготовки особового складу.

Тренування починається з вивчення правил користування протигазом і перебування в протигазі в спокійному стані протягом 15-30 хв. З другого-третього дня, а далі періодично поступово збільшується час перебування в протигазі і підсилюється інтенсивність фізичного навантаження (ходьба, марш, присідання, біг, землерийні роботи та ін.).

Протигазове тренування проводять обов'язково під медичним контролем, який здійснюють медичні працівники. При цьому враховуються відносні протипоказання користування протигазом, які можуть бути постійними (хронічні захворювання серця, легенів та інших органів і систем) або тимчасовими (короткочасні гострі захворювання, поранення легенів середнього ступеня), запалювальні стани (бронхіт, ангіна, іподермія обличчя, травми та ін.). У цих випадках протигазове тренування забороняється або строго індивідуалізується.

Протигаз ПМК. Маска М-80 складається із корпуса, обтуратора, окулярного вузла з трапецієподібним зігнутим склом, клапанної коробки з гумовим екраном, що запобігає загорянню