формування нових і активізацію тих осередків кровотворення, які збереглися. Дозування вакцини звичайне. Захисна дія настає через 5 діб і тримається протягом місяця.
Засоби попередження та припинення первинної променевої реакції
Первинна променева реакція виявляється вже в перші хвилини після опромінення внаслідок утворення токсичних продуктів, які викликають подразнення інтерорецепторів та прямого пошкоджуючого впливу іонізуючого випромінювання на структурні елементи нервових клітин, що спричиняє нейроендокринні пошкодження. Клінічними проявами первинної реакції на опромінення є блювання, головний біль, виявлення безсилості, м’язовий тремор, порушення координації рухів, гіпертонія та ін.
Після опромінення в дозі 50 Гр і більше через 2-5 хв. розвивається на період 20-30 хв. стан ранньої проминаючої недієздатності (РПН), який характеризується непритомністю, адинамією, можливо симптомом діареї. Засоби попередження та припинення первинної променевої реакції призначені для підтримки боєздатності особового складу та полегшення організації і проведення лікувально-евакуаційних заходів. Табельними засобами є діметкарб, діметпрамід, сиднокарб, діскафен.
Диметпрамід має виражену протиблювотну дію за рахунок блокади хеморецепторів тригерної зони. При в/в введенні 1мл 2%-ного розчину ефект наступає через кілька хвилин і досягає максимуму через 4-5 годин і зберігається протягом цього часу. Добова доза 5мл.
Сиднокарб - психостимулятор. Зменшує слабкість і наступає відчуття бадьорості. Застосовують всередину по 0,005- 0,007-0,01 мл на 1 прийом. Вища одноразова доза -0,075, добова - 0,015мл.
Диметкарб - комбінація диметпраміду та сиднокарбу має протиблювотну дію і знижує гіподинамію при променевих ураженнях. Застосовують всередину по 1 табл. /0,2/ за 40-60 хв до можливого опромінення або одразу після нього при появі нудоти. Можливий повторний прийом до 4 разів на добу. Ефективний у 60% при опроміненні дозою до 6 Гр.
Діксафен - розчин у шприц-тюбику. Містить психоенергізатор та ефедриноподібні з"єднання. Застосовують внутрішньовенно , доза 1мл. Діє через 10-15 хв і зберігає цю дію кілька годин. Можливий повторний прийом. Ефективний у 70% уражених при опроміненні в дозах до 20 Гр.
Для профілактики і лікування радіаційних уражень прийнято комплексну поліфункціональну схему. За своєю ефективністю та цільовою направленістю препарати, які ввійшли до цієї схеми, не мають аналогів в іноземних арміях. На фоні застосування РТД-77 використовують Б-190 і цистамін за схемою:
при ядерних вибухах або за 10 хв до входу в зону радіоактивного ураження перорально приймають 3 табл. Б-190 і 6 табл. РС-1;
через 5 год. після першого прийому – 3 табл. Б-190;
через 6 год. знову 3 табл. Б-190 і 6 табл. РС-1 і т. д. до виходу із зони ураження (до 2 діб).
Таке комплексне застосування препаратів зменшує число уражених при опроміненні в мінімальній абсолютно смертельній дозі до 90% . У схемі використовуються також диметкарб та диксафен.
2. Медичні засоби протихімічного захисту
Серед медичних засобів протихімічного захисту особливе місце посідають антидоти (протиотрути). Антидоти - це лікарські засоби або спеціальні рецептури, які запобігають або усувають основні ознаки інтоксикації за рахунок фізичних чи хімічних перетворень при безпосередній взаємодії з отрутою, або за рахунок антагонізму з отрутою в дії на біомішені (рецептори, ферменти), та фізіологічні системи.
Залежно від застосування антидоти поділяються на профілактичні та лікувальні. А за механізмом захисної дії і токсикокінетичними особливостями розрізняють :
1. Засоби запобігання доступу отрути в організм /антидоти місцевої дії/. Звичайно вони використовуються в першу чергу.
А. Неспецифічні засоби фізико-хімічної дії- розчинники і сорбенти. Принципи знешкодження отрути -розчинення, сорбція і виведення (колоїдні розчинники, активоване вугілля).
Б. Специфічні засоби хімічної дії, які вступають у хімічну реакцію з отрутою з утворенням нетоксичних продуктів. Механізм взаємодії -нейтралізація, окислення, відновлення, зв’язування. Це компоненти рецептури розчину ІПП, комплексоутворюючі речовини: унітіол, дикаптол, гіпосульфіт Na, амінополікарбонові, амінополіфосфорні кислоти (ЕДТА, ДТПА та ін.).
2. Засоби, які змінюють швидкість біотрансформації та "втрату" отрути в крові і тканинах на шляху до біомішеней.
А. Безпосередньо взаємодіючі з отрутою і утворюючі нетоксичні продукти (глюкоза-цианіди, унітіол-люізіт, комплексони (пентацин)- солі важких металів).
Б. Сприяють утворенню в організмі з'єднань, які споріднені з отрутою та зв'язують її (амілнітріт, антіциан-цианід).
В. "Знешкоджуючий синтез"- перетворення антидота в антиметаболіт отрути, який знешкоджує його (тіосульфат Na-цианід).
Г. Активатори (бензонал-ФОС, спіронолактон сулема) або інгібітори (метіонін, цистеїн, цистеамін) ферментів метаболізуючих отрут .
Д. Речовини, конкурентно взаємодіючі з метаболізуючими отрути ферментами, які запобігають "летальному синтезу" (етиловий спирт - метиловий спирт).
3. Антидоти фізіологічного (функціонального) антагонізму, які викликають фізіологічні (фармакологічні) ефекти, протилежні тим, які виникають при дії отрути. Виділяють три групи антидотів:
А. Конкурентної дії - мають спорідненість з біомішенями (М-холінолітики, М-холіноміметики).
Б. Незалежної (непрямої) дії. Дію отрути і антидоту спрямовано на різні біомішені, викликає протилежні фізіологічні (фармакологічні) ефекти. (Протисудорожні засоби -ФОС).
В. Неконкурентної дії - вплив антидоту на різні взаємозв"зані центри однієї й тієї ж біологічної структури. При цьому дія отрути знижується. (Піридоксин- ФОС).
4. Речовини, які запобігають взаємодії отрути з біомішенями або реактивують біомішені. Це радикальні засоби антидотної профілактики.
А. Оборотні комплексоутворювачі з біомішенями (аміностигмін, галантамін, прозерін - ФОВ).
Б. Реактиватори активних центрів біомішеней, інгібірованих ОР (реактиватори ХЕ-ФОВ, унітіол - люізіт + піруватоксидаза).
В. Реактиватори "непрямої дії" (метгемоглобіноутворювачі - цианіди + цитохромоксидаза) - звільнення цитохромоксидази в результаті побічної дії антидота на Нв.
5. Речовини, які замінюють пошкоджені біоструктури, відводять отрути від біомішені (холінестераза-ФОВ, цитохром-С-СО-, піридоксин-гідразин, сірководень), компенсують дефіцит втрачених речовин.
6. Імуноантидоти, дія яких основана на імунозахисних реакціях антиген-антитіло.
А. Імуноантидоти високомолекулярних токсинів - анатоксини.
Б. Імуноантидоти низькомолекулярних токсинів, що являють собою комплекси токсину з макроносієм, який володіє антигенними ознаками (антитіла до морфіну, барбітуратів, ФОС).
Необхідно зауважити, що деякі антидоти володіють кількома механізмами дії.
3. Характеристика основних комплектів /сумок, аптечок/, які