При несприятливому перебігу отруєння розвиваються паралічі різних груп м’язів, в тому числі дихальних, що разом з депресією дихального центру є провідною причиною летального наслідку.

Якщо судомна активність самовільно припиняється, то в подальшому відмічається певна функціональна неповноцінність центральної нервової системи, яка виражається в емоційній лабільності, розвитку астенічних станів, зниженні розумової працездатності. Цей комплекс порушень прийнято ха-рактеризувати, як токсичну енцефалопатію, або психопатологічний синдром. Часто після перенесених інтоксикацій у потерпілих розвиваються явища екстрапірамідних порушень у вигляді тремора, атаксії, порушення координації рухів.

7.1.2. Вплив ФОР на функцію органів дихання залежить від їх прямої дії на дихальний центр, бронхіальну мускулатуру і секреторну функцію брон-хіальних залоз.

Вплив ФОР на функцію дихального центру носить двохфазний харак-тер — на початку інтоксикації має місце його сильне збудження, яке потім змінюється відчутним пригніченням.

Патофізіологічно обгрунтований спазм бронхіальної мускулатури не є обов’язковим симптомом інтоксикації ФОР. Якщо в одних випадках надзвичайно сильний бронхоспазм, фактично виключаючий можливість зовнішнього газообміну, може бути причиною миттєвої смерті, то в інших випадках інтоксикація може перебігати при мінімальних порушеннях зов-нішнього дихання. Найчастіше бронхоспазм розвивається при інгаляційно-му шляху поступання отруйної речовини в організм. Крім того, виключно сильний спазм бронхів спостерігається, як правило, при масивному поступанні отруйних речовин в кров (наприклад через обширну раневу чи опікову поверхню). Виникаючий бронхоспазм є однією із причин раннього розвитку артеріальної гіпоксії.

Ще одним симптомом, досить характерним для отруєння ФОР, є бронхорея. Посилення секреторної функції брохіальних залоз приводить до закупорки бронхів слизом, що різко затруднює прохід повітря по бронхіальному тракту. Бронхорея супроводжує будь-який шлях проникнення отруйних речо-вин в організм і є одним з факторів розвитку артеріальної гіпоксії. Розвитком бронхіальної обструкції пояснюється, зокрема, гостра дихальна недостатність і відносно низька ефективність кисневих інгаляцій або штучної вентиляції легень. В зв’язку з цим усунення гіперсекреції бронхіальних залоз є од-нією із важливих ланок в терапії отруєнь ФОР.

7.1.3. Вплив ФОР на функцію серцево-судинної системи. Зміни функції серцево-судинної системи при інтоксикації ФОР в початковому періоді характеризуються підвищенням рівня артеріального тиску та вираженою тахікардією. Ця реакція є результатом центрально-збуджуючої дії ФОР, підвищення тонусу симпатичних гангліїв і гіперсекреції катехоламінів наднирниками.

В подальшому спостерігається швидко прогресуюче зниження тонусу серцево-судинної системи, яке приводить до депонування значної кількості крові на периферії кровообігу. Капілярна недостатність супроводжується підвищенням проникливості судинної стінки та виходом в тканини рідкої частини крові. В тканинах наростає інтерстиціальний набряк, а в крові — згущення, сладж форменних елементів і, в кінцевому результаті, розвиток ДВЗ-синдрому.

Порушення функцій серця найчіткіше проявляються в пізні терміни інтоксикації, коли знижується скоротлива здатність серцевого м’язу, виникають шлуночкові екстрасистоли з наступним розвитком атріовентрикулярного блоку. В розвитку серцевої недостатності відіграє роль ряд факторів:—

порушення нервово-гуморальних регуляторних механізмів;—

прямий вплив ФОР на серцевий м’яз;—

гіпоксія міокарду;—

підвищені вимоги до серцевого м’язу у зв’язку з порушеннями мікро-циркуляції.

При сприятливому перебігу отруєння наслідки перенесеної інтоксикації зберігаються тривалий час і проявляються високою лабільністю серцево-судинної системи, схильністю до розвитку колаптоїдних станів при виконан-ні посиленої м’язевої роботи.

7.1.4. Вплив ФОР на функцію органів зору. Змінам з боку органів зору при отруєнні ФОР часто надається велике діагностичне значення. Так, одними з найбільш характерних симптомів отруєння є міоз і спазм акомодації. Під дією отруйної речовини розвиваються настільки виражені вказані симптоми, що функція зору майже повністю втрачається і не залежить від шляху про-никнення отрути в організм.

Однією з ознак токсичної дії ФОР на функцію зору є тимчасова гемералопія (різке ослаблення зору при недостатньому освітленні), яка виникає в результаті впливу отруйної речовини на зоровий аналізатор. Оскільки цей симптом свідчить про резорбтивну дію отрути, він може розвинутися при будь-якому шляху її проникнення в організм.

7.1.5. Вплив ФОР на функцію шлунково-кишкового тракту. Надзвичайно характерним симптомом при ураженні ФОР є гіперсекреція слинних залоз. Рясна салівація виникає на самому початку розвитку клінічної картини отруєння і спостерігається на протязі всього періоду інтоксикації. Швидке та стійке усунення салівації при лікуванні антидотами можна розглядати як прогностично сприятливу ознаку.

З боку шлунково-кишкового тракту при ураженні ФОР спостерігається спазм гладкої мускулатури кишечника, який супроводжується сильними приступоподібними болями. Частим симптомом, особливо при поступанні цих речовин через шлунково-кишковий тракт, є блювота. Значно рідше в уражених виникає пронос.

7.1.6. Вплив ФОР на активність холінестерази розглядається як найбільш характерний прояв механізму токсичної дії отруйних речовин нервово-паралітичної дії.

При ураженні смертельними дозами активність холінестерази крові вже в перші хвилини майже повністю пригнічується. Дещо повільніше розвивається процес в різних органах і тканинах.

Між ступенем пригнічення активності холінестерази і вираженістю клінічної картини інтоксикації є безпосередня залежність. При легкому ступені ураження активність холінестерази крові пригнічується в середньому на 50 %, при середній важкості інтоксикації — на 60-70 %, при важкому ступені — на 80-90 % і при смертельній інтоксикації — на 95-99 %.

В постінтоксикаційному періоді активність холінестерази крові починає поступово зростати, досягаючи нормального рівня через 3-4 тижні після зник-нення основних симптомів отруєння. Iнтенсивність процесу відновлення залежить від ряду факторів і, насамперед, від виду застосованої отруйної речовини. Найбільш глибоке пригнічення з тривалим процесом відновлення спостерігається при отруєнні зоманом.

8. Клінічна картина уражень ФОР

Для того, щоб правильно зрозуміти всю багатогранну клінічну картину гострого отруєння ФОР, необхідно чітко уявляти особливості будови та функ-ції вегетативної нервової системи, імпульси в якій передаються через хо-лінореактивні системи, які в свою чергу поділяються на