Хлорпікрин — жовтуватого кольору рідина з характерним різким подраз-нюючим запахом. Питома вага 1,66, при температурі 20°С щільність парів в повітрі 5,7, їх максимальна концентрація 184 мг / л. Температура кипіння складає 113°С, замерзання -66,2° С.

Хлорпікрин добре розчиняється в органічних розчинниках і паливно- мастильних матеріалах. При нагріванні до температури 400-500° С він роз-кладається на фосген і хлористий нітрозил.

PS хімічно стійкий, не розкладається водою, кислотами і лугами.

Спиртові та водно-спиртові розчини лугів досить швидко руйнують хлор-пікрин з утворенням солей азотної, вугільної та соляної кислот:

СCl3NO2 + 6 NaOH ? 3 NaCl + NaNO2 + Na2CO3 + 3 H2O

Водно-спиртовий розчин сульфіту натрію або спиртовий розчин сірчис-того газу при кімнатній температурі розкладають хлорпікрин до нетоксичних речовин, що може бути використане для дегазації закритих приміщень:

СCl3NO2 + 3 Na2SO3 + H2O ? O2NCH(SO2OH)2 + 3 NaCl+ NaHSO4

СCl3NO2 +3 SO2 + 4 H2O ? O2NCH(SO2OH)2 + 3 HCl+ H2SO4

6.1.3. Фізико-хімічні властивості отрут комбінованої дії. Речовина CR (дібенз -1,4- оксазепін) вперше була отримана в 1962 році швейцарськи-ми вченими Р. Хіґгінботтом і Г. Сушицьким. З 1973 року СR прийнятий на оз-броєння поліції та армій США і Великобританії.

СR являє собою жовтий порошок щільністю

біля 1 г/см3. Температура плавлення 72°, кипін-

ня—333°С. Щільність парів у повітрі 6,7. Пога-

но розчиняється у воді, краще— в органічних

них розчинниках.

В результаті реакції з окислювачами утво-рюється суміш нетоксичних продуктів:

Ця реакція може бути використана для дегазації СR.

Речовина СS (Сі-Ес) за своєю хімічною структурою є динітрилом ортохлорбензальмалонової кислоти:

Ця сполука вперше була синтезована

в 1923 році Кореоном і Сеттеном, звідки і

походить її умовний шифр.В 1964 році бу-

ла застосована проти військ Північного

В’єтнаму в американо-в’єтнамській війні.

В загальній кількості за період з 1964 по 1965 роки американцями було застосовано понад 6800 т СS.

СS є твердою безколірною кристалічною речовиною з температурою плавлення 95° С і кипіння 310-315° С. Погано розчинна у воді, добре в бензолі, хлороформі, ацетоні.

У воді повільно гідролізується до хлорбензальдегіду і динітрил малонової кислоти.

В лужному середовищі ця реакція перебігає швидше.

2. Токсичні властивості.

Смертельна дія для іритантів нехарактерна і можлива тільки при поступанні в організм дуже високих доз цих речовин, в десятки і сотні разів перевищуючих мінімально та оптимально діючі. Виведення живої сили з ладу за допомогою іритантів досягається в результаті впливу на людей їх парів або аерозолей. Враховуючи, що основне призначення іритантів — викликати виснаження живої сили противника при мінімальних витратах отруйних речовин, ефективність кожної токсичної сполуки крім звичайних токсико-метричних одиниць вимірюють їх початковою (Споч.) і непереносимою (С неп.) концентраціями.

Початковою (пороговою) концентрацією (Споч.) називається мінімальна концентрація подразнюючої речовини в атмосфері, яка викликає подразнен-ня слизових оболонок очей, верхніх дихальних шляхів або шкіри. В атмосфері, яка містить іритант в початковій концентрації, можливе нетривале перебу-вання особового складу без засобів захисту.

Непереносимою концентрацією (Снеп.) називається така концентрація подразнюючої речовини в атмосфері, яка не дозволяє навіть короткочасного перебування в ній особового складу без засобів захисту.

2.1. Токсичні властивості стернітів. Токсичність миш’яковмісних отруйних речовин подразнюючої дії наведена в табл. 1.

Таблиця 1

Токсичність отруйних речовин подразливої дії (стернітів).

Найменування Концентрація, мг/л

Подразлива Непереносима (при Смертельна (при

10-хвилинній експо- 10-хвилинній експо-

зиції). зиції).

Дифенілхлорарсин 0,0005 0,0012 1,5

Дифенілціанарсин 0,00015 0,00025 1,0

Адамсит 0,00038 0,005 (при 3-хвилин- 3,0

ній експозиції).

2.2. Токсичні властивості лакріматорів. Токсичні характеристики типових лакріматорів наведені в табл. 2.

Таблиця 2

Токсичність лакріматорів (за Р. В. Корольовим)

Найменування Концентрація, мг/л

Подразлива Переносима (при Смертельна при

10-хвилинній експо- експозиції

зиції). 10 хвил. 3 хвил.

Хлорацетофенон 0,0003 0,0045 0,85 0,34

Бромбензилціанід 0,00015 0,0008 0,35 0,09

2.3. Токсичні властивості отруйних речовин комбінованої дії. Речовина СR є ірритантом, який здатний подразнювати слизові оболонки очей, органи дихання та шкірні покриви. При попаданні на шкіру ступінь ураження визначається дозою CR і вологістю шкіри. При дозі сухої отруйної речовини в 2 мг через 10 хвилин спостерігаються початкові прояви інтоксикації. Початкова концентрація цієї отруйної речовини 0,0002 мг / л, непереносима — 0,003 мг / л. Смертельна дія для CR нехарактерна.

Рецептури або тактичні суміші речовини СS призначені для створення стійкого аерозолю отрути і застосовуються методом розпилення за допомогою боєприпасів вибухової дії та виливних авіаційних приладів.

Перші ознаки ураження з’являються при концентрації 0,002 мг/л. Концентрація СS, яка приводить до втрати боєздатності на протязі хвилини, дорівнює 0,001 мг/л, непереносима — 0,005 мг/л, а смертельна — 25 мг/л. Отрута здатна зберігатись на місцевості при сприятливих умовах на протязі 10-15 хвилин.

3. Механізм токсичної дії.

3.1. Механізм токсичної дії стернітів. Токсична дія СS зумовлена здатністю отруйної речовини впливати на тіол-дисульфідний обмін в місцях аплікації. Токсично впливають на організм також продукти її гідролізу, які, містячи в своєму складі ціангрупи, викликають тканинну гіпоксію, як в місці ураження так і при резорбції в кров.

Для пояснення механізму токсичної дії СS велика увага приділяється її алгогенній дії, яка супроводжується підвищенням активності калікреїн-кінінової системи, а відомо, що довенне введення брадікініну в дозі до 10 мг викликає виражену больову реакцію в людини.

Мікрочастинки арсинів, осідаючи