збудження. збудження.

Пам'ять. Частіше повна або часткова Не порушена.

амнезія.

Соматичні та Широкі зіниці з в'ялими реакці- Помірне розширення зіниць.

неврологічні пору- ями при акомодації і конверген- Пітливість.Посилення сльозо-

шення. ції. Сухість слизових оболонок. виділення та салівації. Тахікар-

Посилення сухлжилкових реф- дія. Незначне підвищення ар-

лексів. теріального тиску.

4. Профілактика та лікування уражень BZ та ДЛК.

4.1. Профілактика. Надійним засобом захисту та профілактики уражень отруйними речовинами психотоміметичної дії є протигаз. Тому його слід своєчасно використовувати як для профілактики отруєнь, так і при наданні першої медичної допомоги.

При можливості необхідно провести ЧСО за допомогою IПП. В уражених обов’язково треба вилучити зброю та зробити спробу заспокоїти їх.

4.2. Лікування. Повноцінна медична допомога ураженим може бути надана тільки на етапах першої лікарської, кваліфікованої та спеціалізованої допомоги, оскільки точна діагностика отруєнь складає певні труднощі.

Найважливішим завданням долікарської допомоги, незалежно від типу отруйної речовини, є зняття психомоторного збудження. З цією метою рекомендується дом’язева ін’єкція 2,0 мл 0,2 % р-ну трифтазину. Не слід застосовува-ти нейролептики фенотіазинової групи (аміназин, левомепромазин), похідні бутирофенону (галопрідол, дроперидол) і бензодіазепіну (діазепам), поскільки, маючи холінолітичні властивості, вони можуть погіршувати стан уражених.

Як антидотні середники при отруєннях BZ можуть бути використані інгібітори холінестерази конкурентного типу, здатні проникати через гематоенцефалічний бар’єр. Найбільш ефективним з них є галантаміну гідробромід (вводитья дом’язево 1-3 мл 1 % р-ну 3 рази на добу).

Специфічні антидоти при отруєннях ДЛК відсутні. Лікування зводиться до повторних введень трифтазину при відновленні приступів психомоторного збудження і призначення симптоматичних засобів за показаннями.

При розвитку тахікардії, яка виникає внаслідок уражень BZ, використовуються бета-адреноблокатори — анаприлін (дом’язево по 2,0 0,1 % р-ну. При зниженні артеріального тиску призначають інфузії норадреналіну, мезатону, дофаміну. Для підтримки серцевої діяльності вводять серцеві глікозиди.

Після зняття гострого психозу уражені повинні знаходитись під наглядом психіатра, тривалість якого визначається індивідуально, але у всіх випадках не менше тижня.

У відновлювальному періоді лікування повинно бути спрямоване на ліквідацію астенічного синдрому. Ураженому призначають люцидрил, вітамі-ни С, групи В, холін, кокарбоксилазу.

4.3. Обсяг медичної допомоги на етапах медичної евакуації наведений в додатку.