Велику роль в діагностиці отруєння в цей період відіграють анамнестичні дані (перебування в зараженій зоні), результати хімічної розвідки, характерний запах фосгену чи дифосгену від волосся та обмундирування ураженого.

Загострювати чи обтяжувати перебіг цього періоду можуть фізичні навантаження, паління тютюну, загальне охолодження організму.

Враховуючи вище вказане, необхідно пам’ятати, що всі особи з підозрою на ураження отруйними речовинами задушливої дії повинні розглядатись як важкоуражені; їх евакуація повинна проводитись тільки на носилках і вимагає особливої уваги.

4.3. Період розвитку ТНЛ (повного розвитку клінічних проявів інтоксикації) починається з помітних розладів зовнішнього дихання у вигляді прогресуючої задишки. Посилюються болі за грудиною, які різко обмежують глибину вдоху. Розвивається симптомокомплекс, який отримав назву “синьої гіпоксії”. Шкірні покриви та видимі слизові набувають ціанотичного кольору.

ТНЛ розвивається через 6-12 годин після контакту з отруйною речовиною. Екскурсії грудної клітки обмежені. В дихальному акті приймають участь допоміжні м’язи. Аускультативно — в підлопаточних ділянках прослуховуються звучні вологі дрібноміхурцеві хрипи, які швидко розповсю-джуються на всю поверхню легень і стають різнокаліберними.

На фоні частого поверхневого дихання у потерпілого посилюється кашель з виділенням великої кількості (іноді до 2 л) рідкого пінистого серозного харкотиння. Це дозволило деяким дослідникам образно змалювати ТНЛ при ураженні фосгеном, як “потоплення на суходолі”.

З боку серцево-судинної системи в цій стадії відмічаються помірна тахікардія, деяке розширення меж серця, зниження артеріального тиску.

Аналізи крові свідчать про гемоконцентрацію, на що вказує гемоглобінемія ( до 160-180 г/л ), еритроцитоз ( до 8-9 млн. в 1 мм3), лейкоцитоз (до 15000 в 1 мм3), збільшення показника гематокриту до 58-62 г/л.

В стадії синьої гіпоксії виражених порушень гемодинаміки не спостерігається. В цьому випадку знижується вміст кисню в артеріальній та венозній крові. Парціальний тиск вуглекислого газу, навпаки, збільшується, і в цій стадії переважно відмічається гіперкапнія, яка приводить до стимуляції дихального центру і посилення задишки.

Значно важчою в прогностичному відношенні є стан “сірої гіпоксії”. Для нього є характерним зниження як вмісту кисню, так і вуглекислоти в крові. Гіпокапнія приводить до значного погіршення функції дихання. В результаті ще більше посилюється гіпоксемія, яка веде до негативних змін з боку серцево-судинної системи. Розвивається колапс, пульс частий нитковидний (до 160-180 за хв.). Шкірні покриви набувають сіро-землистого відтінку. Таким чином, при сірій формі гіпоксії розвиваються найбільш небезпечні синдроми — гостра серцево-судинна і дихальна недостатності. Такий стан, як правило, передує смерті.

Деякі показники, які характеризують синю і сіру форми гіпоксії, наведені в табл. 2.

Таблиця 2.

Симптоми,які характеризують стани сірої та синьої гіпоксії

(за Ю. Н. Стойковим)

Показники Синя форма Сіра форма

Пульс Сповільнений Частий, нитковидний

Артеріальний тиск Нормальний або Різко знижений

підвищений

Периферійні вени та капіляри Наповнені Слабого наповнення

Забарвлення шкірних покривів Багряно-сині Сірі

Температура тіла Підвищена Знижена

Притомність Збережена Збережена не завжди

Прогноз Сприятливий Сумнівний

4.4. Період виходу (відновлювальний) може бути охарактеризований, як період одужання, який наступає при сприятливому перебігу на 2-3 добу з моменту отруєння. Набряк легень починає поступово зменшуватись, що приводить до нормалізації функцій дихання і кровообігу. Покращується загальний стан, зменшуються задишка, кашель, виділення харкотиння, появляється апетит. На 7-8 добу стан ураженого стає задовільним і через 20-25 діб наступає повне одужання.

4.5. Клінічні форми ураження. В залежності від дози отруйних речовин, часу їх дії, стану організму, ураження можуть бути легкого, середнього та важкого ступенів.

Ураження важкого ступеню описані вище.

При легких ураженнях стадія подразнення виражена слабо, латентний період — триваліший. ТНЛ переважно не розвивається. Клініка перебігає по типу трахеобронхіту чи бронхіту, які закінчуються одужанням через 5-7 днів.

Ураження середнього ступеню характеризуються розвитком, після невираженого латентного періоду, ТНЛ, який проявляється досить помірно. На другу добу стан потерпілих починає покращується, набряк легень регресує і починається відновлювальний період.

5. Ускладнення та наслідки уражень.

Завжди слід мати на увазі, що при ТНЛ бувають важкі ускладнення, які можуть привести до смерті у віддалені терміни (на 7-10 добу і пізніше). Це, насамперед, інфекційні ускладнення, найбільш частими з яких є пневмонії. Переважно вони розвиваються на 5-7 добу з моменту ураження і небезпечні абсцедуванням і гангреною легень.

З інших небезпечних ускладнень слід вказати на тромбози та емболію судин. Частіше відмічаються тромбоемболії легеневої артерії та, як наслідок, інфаркт легень. При цьому виникають болі в грудній клітці і виділення з харкотинням домішок чистої крові. Ці ускладнення переважно сприяють летальним наслідкам.

До більш віддалених наслідків ураження задушливими отруйними речовинами можна віднести бронхоектатичну хворобу, емфізему легень, хронічний бронхіт, пневмосклероз.

В період одужання у потерпілих деякий час спостерігаються порушення з боку серцево-судинної системи: на протязі 2-3 тижнів відмічається схильність до вираженою брадикардії, аритмії, особливо при фізичному навантаженні, та інші прояви функціональної недостатності серця.

6. Профілакитка та лікування уражень.

6.1.Профілактика уражень отруйними речовинами задушливої дії полягає в захисті органів дихання, який здійснюється шляхом своєчасного одягання протигазу або видалення потерпілого за межі зараженої зони.

6.2. Загальні принципи лікування. Специфічних антидотів до отруйних речовин задушливої дії не