Розділ І

Перед історія і генезис тероризму:

Передісторія сучасного тероризму сягає своїм корінням у глибину століть.

Проскрипції сили і напад озброєних кинджалами сенаторів на Юлія Цезаря, незліченні страти феодальними володарями своїх суперників і вогнища інквізиції, Варфоломіївська ніч і “порохова змова” Гая Фона, убивства Генріха IV і герцога Букінгемського, якобінський терор, замахи буржуазних республіканців на короля Луї-Філіпа, імператора Наполеона ІІІ й інших монархів, терористичні кампанії анархістів наприкінці ХІХст.

Історично тероризм розвивався в різноманітних формах, набуваючи характеру то релігійних рухів, то політичних бунтів і соціальних повстань. Бардін О. Передісторія і генезис тероризму // Людина і політика 2004р. №2 ст. 130-143

Одним із найбільш ранніх в історії терористичних угрупувань є організована секта сікаріїв, що діяла в Палестині в 666-73рр.н.е, застосовували незвичайну тактику, а саме: атакували супротивника вдень, особливо у дні свят, коли Єрусалим наповнювався юрбами людей.

Із деяких джерел випливає, що сікарії мали ретельно розроблену доктрину, так звану “четверту філософію”, - щось подібне до іудейського протестантизму. Вони не визнавали над собою жодної земної влади, підкоряючись лише одному Богові.

Сполучення релігійного месіанства і політичного тероризму було притаманне і секті ассасинів, що виникла в ХІст. В останні роки інтерес вчених до цієї секти посилився, оскільки багато рис їх тактики і стратегії нагадують методи сучасних терористів. Вони не використовували ні отрути, ні метальних набоїв: їх зброєю був кинджал. Ассасини вітали мучеництво і смерть в ім’я ідеї і твердо вірили у постання нового світогляду. Марченко Ю. На тлі ціннісної кризи. Тероризм анатомія витоків // Політ. і час.-2003.-№2.-ст.61-66

Не можна оминути одного надзвичайно важливого хронологічного орієнтира – моменту, коли власне і виник термін “терор”.

На думку прихильників однієї з історичних концепцій, виникнення тероризму пов’язують з політичною тактикою якобінської диктатури у добу Великої французької революції, тобто тероризм виник понад два століття тому, а саме в 1793р. У плані суто історичному, як і формально-логічному, ця концепція може бути досить легко спростована, оскільки момент виникнення поняття, що означає певне явище, зовсім не обов’язково збігається з моментом виникнення самого явища.

Саме поняття “терор” сприймалося з кінця XVIIIст. і до початку ХІХст. у найширшому сенсі відповідало до його етимології. Цим поняттям позначалися і відкрито насильницька форма диктатури, і практика політичних замахів.

З появою наприкінці ХІХст. опозиційних організацій, поняття “терор” і “тероризм” поступово перестають поширюватися на сферу воєнних дій і виокремлюються як характеристика тільки певного виду політичної боротьби. Серед таких революційних і націоналістичних організацій окремо слід виділити італійську мафію, братство карбонаріїв. Бардін О. Передісторія і генезис тероризму // Людина і політика 2004р. №2. ст.130-143

Уже наприкінці ХІХст. значною мірою під впливом досвіду анархо-тероризму на основі антиолігархічних чи націоналістичних мотивів, виникла низка змовницьких організацій, які свідомо і систематично зверталися до терористичної форми боротьби, а саме: італійська і сербська громади з однаковою назвою “Чорна рука”. Італійська виступала під гаслом “Смерть аристократам!”, а сербська пропонувала ідею створення держави, яка б включала всі території із сербським населенням.

Фундаментальною теоретичною базою республіканського тероризму є ідеалістичне уявлення про історичний процес: ігнорування основних його закономірностей, неувага до економічних відносин, абсолютизація ролі політичного насильства, яке розглядалося як першоджерело соціальної нерівності. Звідси випливало, що для знищення соціального зла і несправедливості досить лише вдатися до насильства, спрямованої проти високопоставлених носіїв влади. Бардін О. Передісторія і генезис тероризму // Людина і політика 2004р. №2.ст.130-143

Якщо в епоху феодалізму терористичний акт, спрямований проти суверена, мав за мету заміну одного володаря іншим, залишаючи недоторканим сам принцип політичної організації суспільства, то радикальна буржуазія розглядала терористичні методи як спосіб здійснення докорінних соціально-політичних перетворень.

Цю ідею послідовно обґрунтував відомий ліберал Карл Герцен під час революції 1838р. Марченко Ю. На тлі ціннісної кризи. Тероризм анатомія витоків // Піч.-2003. - №12.ст.61-66 саме його можна вважати першим систематичним теоретиком сучасного тероризму. Його концепція містить багато екстреміських ідей, що їх взяли на озброєння сучасні терористи. Серед них і деякі перед чим не зупиняться, не рахуватися ні з жертвами, ні з моральними нормами. “Навіть якби нам треба було вразити пів контингенту. Чи пролити море крові, щоб покінчити з партією варварів, нас би не мучило сумління”, - говорив Герцен.

Ідеологом анархістського тероризму і одним з найбільш активних і послідовних пропагандистів практичного застосування терористичних актів був німецький публіцист-анархіст Йоганн Мост, який розробляв власні анархо-терористичні принципи. У статті “Поради терористам” розвивав ідею про те, що для боротьби проти “злодійського порядку всі засоби законні”, вважаючи напад кращою формою захисту, а терористичний акт – кращим засобом пропаганди. Мост сформулював принцип, який дістав назву “ефект луни”, відповідно до якого кожен терористичний акт знаходить послідовників і викликає наступні акти. Особливу увагу приділяв завданням “методичних приготувань” до терору, а саме: описав кращі для терористів види зброї”.

Мост був перший, хто запропонував надсилати наміченим жертвам поштові посилки з бомбами, що вибухають у момент розкриття пакунку.

Найбільшого розмаху анархістський терорист у Європі набув у таких країнах, як Італія, Франція, Іспанія.

“Епідемія” тероризму почалася у Франції на початку 90-х рр. ХІХст. і тривала декілька років.

Найбільш яскравим проявом тероризму ХІХст. є революційний тероризм в Росії. Російські терористи, на думку М. Морозова, мають вирішити дві найважливіші задачі. По-перше, вони мають теоретично обґрунтувати ідею терористичної боротьби, яку дотепер кожен розуміє по-своєму. Тільки тоді терористи зможуть залучити “свіжі” сили, необхідні для