десятків тисяч воїнів. Воїнів, які брали участь у боях, нагороджували відзнаками. Це були спеціальні шийні браслети — гривни, виготовлені з дорогоцінних металів та бронзи. Золотою шийною грив-ною, а також золотим ланцюгом нагороджували воєвод. Рядових дружинників відзначали гривною меншої вар-тості зі срібла або бронзи.
Збиралося військо за наказом князя, оскільки не було на той час постійним. Спеціальні військові тренуван-ня, маневри, навчання у війську не проводилися. Доро-слі в бою вдосконалювали свою військову майстерність. Дітей же змалечку в сім'ї знайомили зі звичаями наро-ду, виховували почуття вірності князю і громаді, поваги до полеглих у бою, привчали до коней. Хлопці мали зна-ти всі види зброї, вміти боротися, кидати спис, стріляти з лука, володіти мечем, шаблею, їздити верхи на коні, битися рукопаш. «Борба», «дужання» були улюбленими заняттями хлопчиків. Після такої підготовки підлітків брали у бойові походи. Так, князь Данило Галицький (1202—1264) навчав свого сина Лева (7—1301) ще з дитячих років військової справи, а юнаком Лев зі списом у руках вийшов на бій з угорським воєводою. У таких же традиціях Лев виховував і свого сина Юрія (?—1308).
Наприкінці X ст. князь Володимир (?—1015) звелів створювати при монастирях школи для дітей феодаль-ної знаті; в них здійснювалася загальноосвітня і війсь-кова підготовка. Військо підтримувало силу і могутність держави, обороняло її кордони