Хто тільки їх не проектував! Не дивно, військові, оцінивши переваги нової зброї, вимагали його якнайшвидшого впровадження в армії, адже короткодульний пістолет у швидкості перезарядження в багато перевершував револьвер - чи обойму магазин з патронами можна було миттєво вставити в казенник, тоді як камори револьвера приходилося заряджати по черзі.

Перший час усі пістолети називали автоматичними. пізніше так стали іменувати лише ті, з яких можна було вести вогонь чергами, інші ж, зі спусковими механізмами, розрахованими тільки на одиночні постріли, прозвали самозарядними. Природно, такий розподіл дуже умовно, оскільки перезарядження в тих і інших здійснюється автоматично.

Якими ж були вони, перші моделі самозарядних пістолетів? Насамперед непоказними і громіздкими, адже їхні механізми звично компонували “по-револьверному”. Наприклад, у багатьох ранніх зразків патронні магазини були там, де в револьверів - барабан. Магазинні коробки, розташовані перед спусковою коробкою, споряджали патронами “по-гвинтівковому”, з обойми, що вставляється зверху. Так були улаштовані багато пістолетів, зокрема австро-угорський М-96 Ф. Манлихера, німецький Бергмана 1894-1897 років і іспанський, фірми “Чарола й Анитуа” моделі 1897 року.

Але популярніше усіх виявився німецький “маузер” ДО-96. Розроблений у 1893 році Федерле, директором збройової компанії братів Маузер, він у 1895-1896 роках був запатентований у Німеччині і Великобританії, серійне виробництво розгорнули через рік на фабриці в Оберндорфе, а бойове водохрещення відбулося в англо-бурську війну 1899-1902 років. Проте ДО-96 не одержав офіційного визнання в жодній армії!

Пістолет системи Маузера ДО-96 зразка 1896 року

Калібр - 7.63 мм

Маса без патронів - 1115 м

Довжина - 296 мм

Ємність магазина - 10 патронів

Прицільна дальність стрілянини - до 1000 м

Зате “маузери” охоче купували мисливці і мандрівники, у Росії їх купували офіцери, що бажали, з дозволу начальства, мати пістолет замість штатного револьвера “наган”. Тільки в 1908 році командування німецької армії озброїло “маузерами” кінних єгерів, у першу світову війну випускали модель під 9-мм патрон, а з 1916 року їхній зробили особистою зброєю офіцерського складу.

Фірма братів Маузер випустила більш 10 моделей пістолета ДО-96 з єдиними принципами дії автоматики, заснованої на використанні енергії віддачі стовбура при його короткому ході.

Найбільшу популярність завоювали зразки 1912 і 1920 років, причому останній, відомий як “поліцейський зразок”, відрізнявся тільки довгої стовбура і рукоятки. До речі, саме його придбала в 1926-1930 роках наша країна, коли Червона Армія і війська ВЧК - ОГПУ одержали до 30 тис “маузерів”.

...Перший же самозарядний пістолет, у якому не проглядався вплив револьверів, був розроблений, як ми вже згадували, американцем Браунінгом, що служив на бельгійській “Національній фабриці військової зброї” у Герстале (Льєж). Для того, щоб зменшити його розміри, Браунінг розмістив сімох патронів у магазині (постаченим пружиною для подачі їх на лінію стовбура), що вкладався в порожню рукоятку, що значно прискорювало процес заряджання. Спрощуючи конструкцію, Браунінг відмовився від застосування двох пружин - бойовий, для взведення ударника перед пострілом, і поворотної, що ставила на місце затвор, що відійшов після пострілу. Замість них він використовував одну, зворотно-бойову, котра за допомогою особливого важеля впливала на затвор і ударник. Помітимо, що пізніше цей принцип роботи автоматики став самим розповсюдженим у проектувальників самозарядних пістолетів.

Пістолет системи Браунінга зразка 1900 року

Калібр - 7.65 мм

Маса без патронів - 615 м

Довжина - 163 мм

Ємність магазина - 7 патронів

Прицільна дальність стрілянини - 50 м\з

“Браунінг” вийшов компактним , удало розміщався в руці, його центр ваги розташовувався оптимально, що безумовно, позначалося на результатах стрілянини. У березні 1900 року пістолети передали офіцера м і унтер-офіцерам бельгійської армії і жандармерії, а “Національна фабрика військової зброї” за наступний 13 років виготовила понад мільйон екземплярів, що швидко розійшлися по усьому світлу. Навіть у наші дні копію “браунінга” зразка 1900 року під позначенням “Модель-64” роблять у КНДР для армії й органів державної безпеки.

Австро-угорський пістолет системи Манліхера зразка 1905 року

Калібр - 7.65 мм

Маса - 1000 м

Маса без патронів - 620 м

Довжина - 245 мм

Ємність магазина - 10 патронів

Початкова швидкість кулі - 300 м\з

У першому десятилітті 20 століття самозарядні пістолети з'явилися на озброєнні майже всіх армій світу. У Європі широку популярність придбав восьмизарядний пістолет “парабелум”, що в перекладі з латині означає “готуйся до війни”. Він сконструйований німцем Хуго Борхардтом і Георгом Люгером, робота автоматики заснована на тій же енергії відкоту стовбура при його короткому ході. Патрон калібру 9 мм защіпався перед пострілом системою важелів, що приводяться в положення “мертвої крапки”, а великий нахил рукоятки і вдале положення зброї в руці сприяли влучній стрілянині. Достоїнством цього пістолета було те, що для розбирання і зборки не було потрібно інструментів.

Німецький пістолет “Парабелум” зразка 1908 року

Калібр - 9 мм

Маса без патронів - 890 м

Довжина - 217 мм

Ємність магазина - 8 патронів

Починаючи з 1901 року “Парабелум” прийняли на озброєння для озброєння Швейцарія, Болгарія, Португалія, Грація, Голландія, Афганістан і інші країни. На батьківщині, у Німеччині їх одержували офіцери й унтер-офіцери, а з 1904 року кулеметники і моряки, ще