значніший внесок колективу в загальнодержавну справу, чим вище суспільна необхідність і значимість задач, що розв'язуються колективом.
Військовий колектив, у якому здійснюється життєво значуща, необхідна і дуже важлива суспільна діяльність людей, формує у військовослужбовців патріотичні по-гляди і переконання, стійкий характер, звички правильної, дисциплінованої поведінки. .
Сила впливу колективу на особистість багаторазово зростає, коли цілі і задачі не тільки поставлені, але й доведено до свідомості кожного військовослужбовця, зрозумілі і прийняті ним. Саме внутрішня переконаність всіх військовослужбовців в не-обхідності виконання задач, що поставлені перед колективом, свідчить про цілеспрямованість військового колективу, як про його важливу соціально-психологічну рису.
Для посилення виховної сили колективу мало визначити лише напрямок його діяльності. Важливо вміти конкретизувати мету колективу, розбити її на окремі задачі, визначити внесок кожного члена колективу в спільну справу, довести цю мету до свідомості кожного, викликати інтерес до її до-сягнення.
Однією з важливих рис колективу, як бойової одиниці і як вихователя, є його вимогливість. У високо вимогливому колективі не знаходить місця самозаспокоєність, у ньому міцніша дисципліна, вища боєготовність. Вихов-на цінність колективу також оцінюється за такою суттєвою педагогічною ознакою як динаміка розвитку вимог з колективі. Розвитку вимогливості військового колективу, підвищенню його професійної, бойової і виховної активності сприяє його самостійність, яка оцінюється здатністю, можливістю колективу самому розв'язувати певне коло задач, особливо вихов-них. Самостійність колективу посилює відчуття причетності особистості до нього, підвищує ефективність спонукаючих, заохочуючих і примушуючих стимулів, якими володіє колектив. Для формування самостійності колекти-ву дуже важливо не допускати дрібної опіки за діями активу, не підміняти його, допомагати розв'язувати йому самому питання дозвіллі, побуту, спор-ту, інші.
Ці та інші соціально-психологічні риси колективу, будучи відображенням конкретних об'єктивних умов його життєдіяльності, результатом організаторських і виховних зусиль керівників і громадських організацій, завжди динамічні, рухливі. Воші менш стійкі, ніж риси, якості особистості. Все це повинно враховуватись при організації різних напрямків виховної ро-боти у Збройних Силах України.
ОСНОВИ ВИХОВАННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ
ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ТА ШЛЯХИ ВИХОВНОЇ РОБОТИ В АРМІЇ
Виховання захисників Української держави має бути в своїй основі національним і відповідати вимогам її Конституції, законів.
Головною метою виховання військовослужбовця повинно стати формування його як громадянина, патріота своєї держави, який на основі набуття соціального, військового досвіду, фізичного удосконалення, успадкування духовних над-бань українського народу, досягне достатнього рівня розвитку політич-ної, військової, правової, моральної, Трудової, художньо-естетичної куль-тури, здатний відстояти національні інтереси України. .
Пріоритетними напрямками системи виховання військовослужбовців мають стати:
формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання всіма силами забезпечувати розквіт держави, готовності зі зброєю в руках захищати її суверенітет і незалежність;
забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, до жінок, до дітей, до героїчного минулого рідного народу. До історії України;
формування почуття патріотизму, поваги до Збройних Сил України, ветеранів визвольної боротьбі, любові до бойової техніки та зброї, гор-дості за досягнення національної військової науки; - прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій усіх народів, що населяють Україну та народів інших держав;
формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою й українською військовою термінологією;
виховання поваги, до Конституції, законодавства, статутів Збройних Сил, державної та військової символіки України;
пошук шляхів для розвитку індивідуальних здібностей, талантів військо-вослужбовців і забезпечення необхідних умов для самореалізації особис-тості;
забезпечення повноцінного фізичного виховання та розвитку молоді, охорони та зміцнення її здоров'я:
формування у юнаків готовності до безконфліктного, толерантного спілкування з іншими в більш екстремальних умовах військової служби. виключення випадків нестатутних взаємостосунків;
подальше поглиблення розвитку таких загальнолюдських якостей як патріотизму, відповідальності, справедливості, правдивості, колективізму, доброти та інших доброчинностей;
Шляхами вдосконалення процесу виховання військовослужбовців маїють стати:
реформування спрямованості і змісту виховання, відповідно до ви-мог Конституції, Воєнної доктрини України, наповнення його національним змістом;
впровадження нових підходів, виховних систем, форм і методів вихован-ня, які б відповідали подальшому всебічному розвиткові особистості юнака, враховували б історичний досвід, військового виховання молоді України;
координація зусиль військових органів з державними і громадськи-ми інституціями у справі виховання особистості патріота нашої держави;
розробка та впровадження у навчально-виховної процес результатів на-уково-філософських, психолого-педагогічних Досліджень з проблем ви-ховання військовослужбовців;
встановлення тісного зв'язку з трудовими, навчальними колективами, сім'ями, з яких були призвані на службу в армію юнаки;
розробка чітких державних стандартів, критеріїв вихованості військо-вослужбовців Збройних Сил України;
докорінні зміни у підготовці та перепідготовці військових кадрів, які відповідають за виховну роботу з молоддю;
розвиток в умовах армії та флоту різноманітних громадських мо-лодіжних об'єднань, клубів за інтересами, вподобаннями, з метою всебічного розвитку особистості; :
широке використання у навчально-виховному процесі позитивних над-бань української національної культури та культур інших народів.
2.2. ПРИНЦИПИ ВИХОВАННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ
Виховання військовослужбовців Збройних Сил України повинно проходити в кон-тексті загальною розвитку особистості, у процесі засвоєння ними суспільного досвіду. Цілеспрямований виховний вплив, що має на меті фор-мування справжнього захисника держави, досягає найбільшого ефекту за умови дотримання відповідних методологічних принципів. Вони дають можливість логічно пов'язати вікові, педагогічні, соціаль-но-психологічні аспекти розвитку особистості у процесі виховання в єдину психолого-педагогічну лінію.
Запропоновані принципи розвитку готовності особистості до служби в ЗСУ не суперечать, а значно доповнюють., розширюють тлумачення таких вже усталених базових принципів психології, як принципу єдності свідомості і діяльності, детермінізму, розвитку системності, інших.
Такими принципами є:
Принцип національної спрямованості та врахування суспільно-історичного досвіду України в підготовці молоді до захисту держави;
Гуманізація процесу виховання;
Розгляд виховного про-цесу як системної діяльності;
Неперервність виховання особистості у військовому навчально-виховному процесі;
Вдосконалення зовнішньої діяльності індивіда як основи формування необхідних якостей військовослужбовця;
Максимальне узгодження форм і методів виховання особистості в умовах г служби в Збройних Силах України
