Як показує досвід Великої Вітчизняної війни, при втраті 50% танків противник, як правило, відмовлявся від продовження атаки. Звідси випливає, що взводу необхідно знищити не менш 4 танків противника. Механізований взвод на БТР має три РПГ-7, кожний з яких за досвідом локальних воєн, знаходячись в обороні, здатний знищити один танк противника, а якщо взводу приданий танк, то може знищити 6—7 танків противника.

Таким чином, механізований взвод здатний успішно вести боротьбу з наступаючими танками противника, займаючи опорний пункт до 400 м. При цьому механізований взвод на БТР необхідно посилити протитанковими засобами.

Механізовані підрозділи можуть посилюватися танками, що займають вогневі позиції в опорному пункті чи взводі, в безпосередній близькості від нього. Крім того, особовий склад механізованого взводу для боротьби з танками має ручні протитанкові гранати та РПГ-18 «Муха».

Для знищення піхоти противника, що атакує, механізований взвод використовує вогонь автоматів і кулеметів, у тому числі і встановлених на бронетранспортерах. На фронті ведення вогню до 700 м взвод здатний створити щільність більш 4 куль у хвилину на 1 м фронту ((16 АК х 100 +3)+(РПК х 150+3)+ (ПКТ х 250 + 3)+(СВД х 40) "2920 *. 700 = 4.2). На вирішальних напрямках, взвод може створити щільність 10—12 куль. що забезпечує поразку 80—90% піхоти противника, яка атакує. Таким чином, механізований взвод в обороні, використовуючи стрілецьку зброю й озброєння БТР, здатний успішно відбити атаку до мотопіхотної роти противника, а з урахуванням приданих протитанкових засобів — атаку мотопіхотної роти, посиленої танками.

Найменування протитанкових засобів | На підготовленому рубежі

(в окопі) | На непідготовленому рубежі (відкритий)

РПГ-7 | 0,3 | 0,2

СПГ-9 | 1,0 | 0,8

ПТРК | 2,0 | 1,5

БМП-1 | 2,0 | 1,5

Танк | 2,5 | 2,0

Інженерне обладнання опорного пункту взводу

Взвод приступає до інженерного обладнання опорного пункту після вибору командиром взводу позицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, протитанкових керованих ракетних комплексів, гранатометів і визначення відділення смуг вогню, а танкам і іншим вогневим засобам секторів обстрілу.

Командир взводу, організовуючи інженерне обладнання опорного пункту, зобов'язаний вказати (мал. 6):—

місця для обладнання загороджень, які встановлюються особовим складом взводу;—

ділянки розчищення місцевості для покращання спостереження і ведення вогню;—

місце окопів на відділення і їхню глибину, траншеї і ходи сполучення;—

місця відривання щілин (бліндажів), ніш та відхожих місць;—

переносні загородження для боротьби в траншеї, які необхідно виготовити, і де їх розташувати;—

що зробити для забезпечення захисту особового складу від зброї масового ураження, високоточної та запалювальної зброї;—

кількість інструменту 5 матеріалів для інженерного обладнання. які потрібно одержати; місце і час одержання;—

порядок і терміни інженерного обладнання опорного пункту, а також добове завдання.

Командир взводу особисто проводить розбивку окопів на відділення. траншеї та ходи сполучення, залучаючи для цього командирів відділень; керує Інженерним обладнанням опорного пункту і несе відповідальність за якісне виконання добового завдання, яке встановлене командиром роти.

В умовах відсутності зіткнення з противником для відривання окопів для танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), траншей, ходів сполучення застосовується вбудоване бульдозерне обладнання, землерийні машини та Інженерні боєприпаси.

В опорному пункті механізованого взводу в першу чергу встановлюються дротяні та інші загородження перед переднім краєм опорного пункту (вогневими позиціями) взводу; розчищаються смуги огляду та обстрілу; відриваються одиночні (парні) окопи для стрільців, кулеметників, снайпера і гранатометників, які з'єднуються в окоп на відділення, а потім обладнується суцільна траншея; обладнуються окопи на основних вогневих позиціях танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), протитанкових керованих ракетних, комплексів та інших вогневих засобів; споруджується командно-спостережний пункт взводу; відриваються і обладнуються перекриті щілини на кожне відділення; улаштовуються загородження на флангах та в глибині опорного пункту взводу.

У другу чергу відриваються окопи на запасних (тимчасових) вогневих позиціях для танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), протитанкових керованих ракетних комплексів та інших вогневих засобів, а також ходи сполучення до танків, вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів), до командно-спостережного пункту взводу і в тил; улаштоваються бліндажі на кожне відділення, екіпаж або обслугу; обладнується суцільна траншея в батальйонному районі оборони; додатково улаштовуються загородження перед переднім краєм, на флангах і в проміжках між сусідніми опорними пунктами.

Надалі опорний пункт взводу, позиції відділень та вогневих засобів удосконалюються у бойовому і господарчому відношеннях, хід сполучення в тил пристосовується для ведення вогню; улаштовується бліндаж на командно-спостережному пункті взводу; обладнуються фальшиві вогневі позиції, ділянки траншей та інші об'єкти.

Під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником інженерне обладнання опорного пункту починається негайно після уточнення на місцевості позицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, протитанкових керованих ракетних комплексів та інших вогневих засобів. Воно здійснюється потай, в тій же послідовності, в стислі терміни і з повним напруженням сил. Взвод обладнує опорний пункт, як правило, під прикриттям свого вогню, а також вогню приданих і підтримуючих засобів.

Всі позиції (спорудження) у взводному опорному пункті повинні бути ретельно підготовленні для захисту від запалювальної зброї і ретельно замасковані, для чого використовуються табельні засоби пожежогасіння та маскування і місцеві матеріали.

З метою захисту від високоточної зброї в окопах над бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами), танками утворюються маски, влаштовуються екрани та козирки. Водночас за планом старшого командира встановлюються відбивачі та теплові імітатори,