В Римській імперії (НІ ст. до н.е.) функції контролю здійснювали спеціальні службовці, так звані куратори. Водночас з ними діяли прокуратори — намісники провінцій, фінансові чинов-ники з забезпечення державних доходів, а квестори займалися фі-нансовими та судовими справами.
Інші дослідники доводять корені існування аудиту в Стародав-ній Греції. В той період, особлива увага приділялася контролю збереження власності, зокрема майна. Крадіжку греки розглядали
як матеріальну шкоду. Нестача цінностей покривалася матеріально відповідальною особою або його поручителями, причому якщо не-стача кваліфікувалася як розкрадання, то відшкодування ЇЇ відбува-лося у десятикратному розмірі. Афіни мали спеціальних чиновни-ків і контролерів, до обов'язків яких належало складання звітів про доходи і витрати держави та їх контроль.
В Італії аудит поширився після падіння Римської імперії. Купці Флоренції, Генуї та Венеції використовували працю аудиторів для перевірки платоспроможності капітанів торгових кораблів, які пере-возили товари в інші країні Європи. В той час метою контролю було попередження помилок в облікових книгах.
Наступною віхою в розвитку аудиту став період розквіту італій-ських міст-держав. Тут мало місце паралельне співіснування конт-ролю на приватному та державному рівнях.
У період середньовіччя разом із розвитком суспільно-економіч-них відносин удосконалювався облік і контроль господарської дія-льності, з'явилися спеціальні трактати про контроль облікових за-писів і звітності. В цих трактатах наголошувалося на необхідності піддавати ретельній перевірці звіти; регулярно проводити інвента-ризацію залишків цінностей, дебіторської заборгованості, підтвер-джувати правильність цін та ін.
Значним поштовхом у розвитку фінансово-господарського конт-ролю в світі, а отже, і професії аудитора, було зародження капіта-лістичного способу виробництва. Починаючи з середини XIX ст., коли капіталістичний тип виробництва почав домінувати у країнах Європи і Північної Америки, реальні власники підприємств (акці-онери, пайовики, засновники) майже повністю перестали брати участь в управлінні, яке було передано найманим працівникам — профе-сійним менеджерам. Відразу почалися конфлікти інтересів: власни-ки прагнули не тільки зберегти, а й примножити власність, а менед-жери намагалися самі перейти до категорії власників, часто викори-стовуючи надані їм можливості на шкоду своїм роботодавцям.
Звичайно, у цьому конфлікті власники мали законне право ви-магати від менеджерів продуктивної праці та сумлінного виконання обов'язків, але реально контролювати їх не могли. Тому виникла ідея запрошувати висококваліфікованих і незалежних працівників (насамперед бухгалтерів), котрі могли б надавати об'єктивну інфор-мацію про реальне збереження активів підприємства, величину прибутку тощо.
Отже, аудитори стали інструментом реалізації контролю влас-ника за діяльністю найманого персоналу, результати якої знаходи-ли формальне вираження у показниках публічної фінансової звіт-ності.
Різні примітивні форми контролю існували і за первіснообщинно-го, рабовласницького та феодального ладу. Історія ж виникнення ау-диту пов'язана лише з розвитком капіталізму та ринкових відносин.
Відокремлення власників від безпосереднього управління влас-ністю стало важливою передумовою розвитку аудиту і створення інститутів професійних бухгалтерів та аудиторів.
Більшість вчених світу визнають, що офіційною датою виник-нення незалежного аудиту в сучасному його значенні є 23 жовтня 1854 р. Саме тоді Спілці бухгалтерів Единбургу був наданий статус королівської, її членам присвоєно звання "привілейованих бухгал-терів". Спілка бухгалтерів Единбургу налічувала 180 членів, Інсти-тут бухгалтерів та експертів Глазго — 144, а Спілка бухгалтерів Абердіно — 224.
Шотландська бухгалтерська практика стала широко популярною у світі, і вже до початку XX ст. було створено. 12 організацій про-фесійних бухгалтерів: 1854 р. — Спілка бухгалтерів Единбургу, 1855 р. — Інститут бухгалтерів та експертів Глазго, 1867 р. — Спілка бухгалтерів Абердіно, 1870 р. — Інститут привілейованих бухгалте-рів Англії та Уельсу, 1880 р. — Інститут привілейованих бухгалте-рів Канади, 1886 р. — Інститут привілейованих бухгалтерів Авст-ралії, 1887 р. — Спілка бухгалтерів Австралії, 1887 р. — Амери-канський інститут дипломованих громадських бухгалтерів, 1888 р. — Інститут привілейованих бухгалтерів Ірландії, 1891 р. — Приві-лейована асоціація дипломованих бухгалтерів Англії, 1894 р. — Спілка бухгалтерів Нової Зеландії, 1895 р. — Інститут реєстрова-них бухгалтерів Голландії. Сьогоднішні такі організації діють прак-тично в усіх країнах з ринковою економікою.
Існування певних тенденцій глобалізації бізнесу, концентрації інтелектуальних ресурсів у процесі розподілу праці, стрімке зрос-тання інформаційної складової систем управління стало значним поштовхом у подальшому розвитку аудиту на вищому рівні.
Останні десятиріччя XX ст. характеризуються розвитком міжна-родної торгівлі, збільшенням інвестиційних потоків і глобалізацією економічних процесів. Глобалізація розвивається під впливом сукуп-ності об'єктивних політичних, економічних і соціальних факторів, серед яких можна виділити:
- геополітичні та геоекономічні трансформації, пов'язані з роз-падом соціалістичної системи господарювання, появою групи "пост-радянських" незалежних держав. Внаслідок цього значно посилила-ся політична і ринкова уніфікація сучасного світу;
- науково-технологічні досягнення, зокрема в галузі новітніх інформаційно-комунікаційних систем;
- поглиблення вагомих проблем як економічного, так і екологіч-ного характеру.
Глобальний характер сучасного бізнесу, збільшення кількості суб'єктів підприємництва й ускладнення їхніх організаційних струк-тур приводить до посилення ролі стратегічного менеджменту, спря-мованого насамперед на вибір оптимального шляху підприємства на основі аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища.
Сучасні підприємства підтримують ділові зв'язки з багатьма партнерами, орієнтуються на численних конкурентів, враховують і передбачають різноманітні вимоги споживачів, суспільних організа-цій, держави тощо.
Ці фактори визначають необхідність глибокого аналізу зовніш-нього середовища. Релевантне зовнішнє середовище фірми дуже широке, оскільки в нього входять соціальні й економічні фактори, проте ключовий аспект зовнішнього оточення фірми — це галузь (або галузі), в якій вона веде конкурентну боротьбу.
Потреба досягнення конкурентних переваг і прагнення посісти пози-цію лідера у галузі змушує великі компанії використовувати послуги не тільки власних спеціалістів, а й зовнішніх експертів — аудиторів.
Необхідність залучення незалежних аудиторів для здійснення перевірок та експертиз системи управління виникла, передусім у тих компаніях, які мали філії, дочірні підприємства, а також диверсифіковану структуру (різні види діяльності). Налагодження ефектив-ного контролю у таких
