Датою балансу звичайно є останній день звітно-го періоду.

З наведених вище визначень довгострокової і поточної дебіторської заборгованості слід зробити висновок: оскільки віднесення заборгованості до поточної або довгострокової прив'язане до дати балансу, на вказану дату слід переглядати довго-строкову заборгованість за окремими дебіторами за термінами її погашення. Якщо виявиться, що до терміну погашення заборгованості залишилося менше 12 місяців, колишню довгострокову забор-гованість слід відобразити на дату балансу як поточну.

2. Огляд законодавчої і нормативної бази з аудиту дебіторської заборгованості.

При плануванні та здійсненні аудиторських процедур, оцінці отриманих матеріалів і представленні результатів перевірки аудитор повинен враховувати, що невиконання клієнтом вимог законодавчих та нормативно- правових актів України може стати причиною перекручення фінансової звітності підприємства й істотно вплинути на фінансові результати діяльності клієнта.

Виявлення випадків невиконання клієнтом вимог законодавчих та нормативно-правових актів України не є метою і обов’язком аудитора.

Встановлення факторів невиконання вимог нормативних актів, незалежно від їх значення, вимагає поставлення і обговорення питань про чесність керівництва і робочого персоналу клієнта, а також вплив такого невиконання на інші напрямки аудиту.

Термін „невиконання вимог законодавчих та нормативно-правових актів”, який використовується в Нормативі № 8 аудиту, стосується дій (або бездіяльності) керівництва і персоналу клієнта, що суперечать вимогам законодавчих та нормативно-правових актів України.

Факт порушення вимог законодавчих та нормативно-правових актів підлягають спеціальній юридичній експертизі і є поза професійною компетенцією та знаннями аудитора. Рівень професійної підготовки аудитора, його досвід і знання господарської галузі діяльності клієнта і організації виробництва можуть дозволити йому зробити висновок тільки про те, що окремі факти діяльності підприємства, можливо, не відповідають вимогам законодавчих та нормативно-правових актів.

При організації бухгалтерського обліку заборгованостей та забезпечень необхідно використовувати наступні нормативні документи, що діють на

території України :

1. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” №996- XIV від 16.07.99 р.

2. Закон України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 3.04.97 р.

3. Закон України “Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування” №402/97-ВР від 26.06.97 р.

4 . План рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій та установ, затверджений наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.99 р.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, затверджений наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99 р.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №2 “Баланс”, затверджений наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99 р.

7 . Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №4 “Звіт про рух грошових коштів”, затверджений наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99 р.

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №10 “Заборгованість”, затверджений наказом Міністерства фінансів України №237 від 08.10.99 р.

9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №11 “Зобов`язання” затверджений наказом Міністерства фінансів України №20 від 31.01.2000 р.

10 . Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних цінностей, грошових коштів та документів, розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України №69 від 11.08.94 р.

11. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерськом обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 р.

12. Інструкція по бухгалтерському обліку податку на додану вартість, затверджена наказом Міністерства фінансів України №141 від 01.07.97 р.

13. Норми витрат на командирування у межах України та за кордон, затвердженні наказом Кабінету Міністрів України №10 від 5.01.98 р., з наступними змінами та доповненнями

14. Інструкція №7 “Про безготівкові розрахунки у господарському обороті України”, затверджена постановою №204 від 02.08.96 р., з наступними змінами та доповненнями.

15. Закон України “Про обіг векселів в Україні” №2374- ІІІ від 05.04.2001 р.

16 . Закон України “Про лізинг” №723/97 – ВР від 16.12.97 р.

17. Закон України “Про внесення змін в Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” №283/97 – ВР від 22.05.97 р.

18. Постанова Кабінету Міністрів України “Правила торгівлі у рассрочку №997 від 1.07.98 р. (з наступними змінами та доповненнями).

19. Постанова Національного банку України “Про кредитування” №246 від 28.09.95 р.

Згідно з П(С)БО № 10, безнадійна дебіторська заборгованість – поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позивної давності.

Дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги з вирахуванням резерву сумнівних боргів.

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно