ПЛАН

Методика проведення аудиту

1. Порядок проведення аудиторської перевірки

2. Узагальнення результатів аудиту

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ

1. Порядок проведення аудиторської перевірки

Ринкова економіка висуває нові завдання у сфері контролю, від правильного вирішення яких залежать його подальший розвиток і удосконалення.

З метою адаптації фінансового контролю до ринкової економіки в Україні прийнято два Закони: Закон "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 р. і Закон "Про ауди-торську діяльність" від 22 квітня 1993 р. з наступними змінами і доповненнями до них. Відповідно до вимог цих Законів передбачено особливий підхід до методології й організації фінансового контро-лю суб'єктів підприємницької діяльності. Серед різних видів фінан-сового контролю чільне місце займає аудиторський незалежний кон-троль, який здійснює на договірних засадах перевірку достовірності звітних даних, балансів, законності господарських операцій, аналіз фінансового стану, і водночас надає консультаційні послуги з еконо-міки, права, фінансів, обліку тощо.

Послідовність аудиторської перевірки діяльності підприємства складається з цілого ряду дій:*

збір і аналіз інформації, необхідної для оцінки достовірності бух-галтерського фінансового обліку та фінансової звітності суб'єкта підприємницької діяльності;*

визначення профілю та обсягу діяльності підприємства за уста-новчими документами, за статутом, характером і змістом його роботи;*

шляхом порівняння фактичної діяльності підприємства зі ста-тутною встановлення невідповідності між ними, про що необхідно поставити до відома керівництво фірми і порекомендувати йому внести зміни чи доповнення до статуту і здійснити перереєстрацію підприємства у відповідних державних органах;*

планування аудиту і наступний контроль аудиторської перевірки;*

оцінювання внутрішнього аудиторського контролю;*

аналіз показників балансу і даних інших форм фінансової звітності;*

перевірка аналогічних показників балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал;*

контроль відповідності даних фінансової звітності записам в об-лікових регістрах;*

перевірка відповідності даних бухгалтерського фінансового об-ліку і фінансової звітності вимогам чинного законодавства і нормам облікової політики;*

попередня оцінка повноти і правильності складання балансу та інших форм фінансової звітності.

Одним із важливих аспектів аудиту є глибокий аналіз всіх ста-тей балансу і перевірка їх відповідності записам у Головній книзі за аналізований період. Якщо при цьому буде виявлено невідповідності щодо бухгалтерських записів чи окремих сумових показників, ауди-тор звертається до облікових регістрів і первинних документів. Шля-хом перевірки записів у облікових регістрах і даних первинних до-кументів аудитору слід встановити повноту обліку, правильність за-писів у облікових регістрах і первинній документації, їх реальність.

На основі аналізу і тестування звітних та інших даних про під-приємство аудитор висловлює свою професійну думку про об'єктивність і точність даних обліку і звітності та їх відповідність реальній дійсності.

При плануванні і здійсненні аудиторських процедур, оцінюванні отриманих матеріалів аудитор повинен враховувати, що невиконан-ня клієнтами вимог законодавчих та нормативно-правових актів України може стати причиною перекручення фінансової звітності підприємства й істотно вплинути на фінансові результати діяльності клієнта. Однак згідно з національним нормативом аудиту № 8 "Пе-ревірка дотримання підприємствами вимог законодавчих та норма-тивно-правових актів України" виявлення випадків невиконання клієнтом вимог законодавчих та нормативно-правових актів Украї-ни не є метою й обов'язком аудитора.

Встановлення фактів невиконання вимог нормативних актів, не-залежно від їхнього значення, вимагає висунення й обговорення пи-тання про чесність керівництва і робочого персоналу клієнта, а та-кож про вплив такого невиконання на інші напрямки аудиту.

Факти порушення вимог законодавчих та нормативно-правових актів підлягають спеціальній юридичній експертизі та є поза професійною компетенцією і знаннями аудитора. Рівень професійної підго-товки аудитора, його досвід і знання господарської галузі діяльності клієнта й організації виробництва можуть дати йому змогу зробити висновок тільки про те, що окремі факти діяльності підприємства, ймовірно, не відповідають вимогам законодавчих та нормативно-пра-вових актів України. Отже, аудитор не відповідає за невиконання ке-рівництвом клієнта вимог законодавчих та нормативно-правових актів.

Проведення хоча б однієї аудиторської перевірки фінансової звіт-ності підприємства може допомогти службовим особам підприєм-ства уникати надалі суттєвих порушень вимог нормативних актів.

Однак аудитору слід врахувати, що під час проведення аудитор-ських перевірок завжди існує ризик невиявлення помилок, навіть якщо перевірка добре спланована і проведена відповідно до вимог На-ціональних нормативів аудиту. Зазначена ймовірність зростає вна-слідок впливу таких факторів:*

наявність значної кількості нормативних актів;*

неминуча відносна обмеженість систем обліку і внутрішнього контролю, які не можуть висвітити всю фактичну діяльність клієнта, а також відносна суб'єктивність, що супроводжує таку аудиторську процедуру, як тестування;*

визнання того, що значна кількість аудиторських доказів, отри-маних аудитором, мають не доказовий, а інформативний характер.

Під час підготовки до проведення аудиторської перевірки ауди-тор має ретельно вивчити ті законодавчі та нормативно-правові акти, невиконання вимог яких може спричинити перекручення фінансо-вої звітності підприємства.

Згідно з міжнародним операційним стандартом, "аудитор пови-нен провести такий огляд фінансової звітності, який був би достатнім для вираження думки про фінансову звітність у цілому".

Безумовно, звіти аудитора можуть не загострювати увагу на не-значних обставинах. Аудиторський звіт має виділити найголовніше. Основна мета аудитора — впевнитися, що довіру до фінансової звіт-ності не підірвано.

2. Узагальнення результатів аудиту

Узагальнення результатів аудиту служить головним засобом оці-нювання того, чи є фактичні дані, перевірені аудитором, підтверджен-ням, що фінансові звіти представлені відповідним чином за всіма суттєвими аспектами і відповідно до загальноприйнятих принципів бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності.

Аудитор повинен бути впевненим, що пункти підсумкового доку-мента зокрема або в сукупності не спричинять суттєвого перекручення фінансової звітності. Однак, якщо це все-таки відбудеться, то фінансова звітність має бути переглянута клієнтом або аудитор по-винен дати умовний чи негативний висновок. Звичайно, аудитор і клієнт можуть погодитись відносно того, що негативний висновок не потрібно складати. Виявлені неправильні дані можуть вплинути