Перехід до ринкової економіки жадає від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентоспроможності продукції й послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання й керування виробництвом, активізації підприємництва й мобілізації невикористаних резервів. Важлива роль у реалізації цього завдання приділяється аналізу господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляються стратегія й тактика розвитку підприємства, обґрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і працівників.

У зв'язку з переходом до ринкових відносин незмірно зростає кількість користувачів бухгалтерської інформації (фінансової звітності). Якщо вона раніше, при нашої "відкритості", призначалася досить вузькому колу осіб (вищестоящої організації, фінансовому органу, установі, банку й територіальному органу статистики), то в ринковій економіці її користувачами стають практично всі учасники ринкових відносин: особи, безпосередньо пов'язані з підприємництвом (бізнесом), тобто менеджери й всілякі працівники керування, включаючи, природно, бухгалтерів, яких у західній практиці називають бухгалтерами-аудиторами й бухгалтерами-аналітиками; особи, безпосередньо не працюючі на підприємствах (фірмах), але які мають прямий фінансовий інтерес - акціонери, інвестори, різні кредитори, покупці й продавці продукції (послуг) і так далі; третю групу представляють обличчя, що мають непрямий фінансовий інтерес - різні фінансові інститути (біржі, асоціації тощо), податкові служби, органи статистики, профспілки й інших. Така ситуація, розвиток ринкових відносин, значне залучення кредиторів і інвесторів підвищує відповідальність керівництва підприємств у керуванні капіталом і фінансовим станом шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень по забезпеченню фінансової стабільності, маневреності капіталу й ефективності його використання. Ефективність керування господарською діяльністю виміряється системою показників, що перебувають у взаємозв'язку й взаємозалежності. Вимір показників, факторів їхньої зміни й виявлення результатів підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності є першочерговими завданнями її аналізу.

Неодмінною умовою повного якісного аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства є вміння читати фінансову звітність, і, зокрема, основну її форму - бухгалтерський баланс. Важливо розуміти економічне втримування кожної балансової статті, способів її оцінки, ролі в діяльності підприємства, характеру змін сум по тій або іншій статті й значення цих змін для оцінки економіки підприємства. Уміння читати бухгалтерський баланс дає можливість тільки на підставі вивчення балансових статей одержати значний обсяг інформації про підприємство.

Актуальним є оволодіння методикою аналізу балансу. Воно дозволить об'єктивно оцінити ефективність господарської діяльності й виробити обґрунтовані управлінські рішення з метою виявлення й використання резервів поліпшення функціонування всіх виробничих ресурсів підприємства. Уміти читати баланс повинні керівник підприємства, працівники економічних і інших служб для рішення найрізноманітніших питань.

У курсовій роботі буде дана загальна характеристика бухгалтерського балансу, як основного джерела інформації для аналізу фінансового стану, оцінка величини коштів і джерел на початок і на кінець року, їхня зміна за рік, структура активу й пасиву і її зміна за звітний рік, будуть виявлені фактори цієї зміни, розраховані й оцінені основні показники господарської діяльності підприємства.

Структура і склад бухгалтерського балансу.

Підприємство є основним господарюючим суб'єктом в економіці. У процесі господарської діяльності в підприємства виникає фінансове взаємовідношення з постачальниками й покупцями, із кредитними організаціями, бюджетом, власниками (акціонерами) і ін. все різноманіття зв'язків, у які підприємство вступає із суб'єктами зовнішнього середовища, базується на фінансовій інформації.

Бухгалтерський облік являє собою впорядковану систему збору, реєстрації й узагальнення інформації в грошовому вираженні про майно, зобов'язання організацій і їхньому русі шляхом суцільного, безперервного й документального обліку всіх господарських операцій.

Об'єктами бухгалтерського обліку є майно організацій, їхнього зобов'язання й господарських операцій, здійснювані організаціями в процесі їхньої діяльності.

Основними завданнями бухгалтерського обліку є:

-формування повної й достовірної інформації про діяльність організації і її майновому положенні, необхідної внутрішнім користувачам бухгалтерської звітності - керівникам, засновникам, учасникам і власникам майна організації, а також зовнішнім - інвесторам, кредиторам і іншим користувачам бухгалтерської звітності;

-забезпечення інформацією, необхідної внутрішньому й зовнішньому користувачам бухгалтерської звітності для контролю за дотриманням законодавства України при здійсненні

організацією господарських операцій і їхньою доцільністю, наявністю й рухом майна й зобов'язань, використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів відповідно до затверджених норм, нормативами й кошторисами;

-запобігання негативних результатів господарської діяльності організації й виявлення внутрішньогосподарських резервів забезпечення її фінансової стабільності.

Двостороння таблиця балансу в графічному зображенні показує на лівій стороні стан майна в послідовності, що відповідає функціональної ролі його складових, виходячи зі ступеня ліквідності й характеру участі господарських коштів у процесі відтворення суспільного продукту. Це актив балансу. Актив розкриває склад майна, як воно діє, чим представлені його складові частини. Джерела даного майна відбиті в правій стороні балансу – пасиві. Пасив показує власний капітал, а також сукупність боргів і зобов'язань економічного суб'єкта. Економічно однорідний вид майна в активі або джерел його формування в пасиві прийнято називати статтею балансу.

В інтересах зближення вітчизняної практики з вимогами міжнародних бухгалтерських стандартів останнім часом бухгалтерський баланс стали становити не в первісної (історичної) оцінці (баланс- брутто), а в реальній оцінці на дату складання балансу, «очищеному» від регулюючих статей (баланс - нетто). Такий підхід поширюється як на майно тривалого користування, так і склад оборотних коштів. Тому в балансі відсутні такі статті, як «Зношування основних коштів», «Амортизація нематеріальних активів», «Зношування малоцінних і швидкозношуваних предметів», «Торговельна націнка» і деякі інші.

Підсумок по активі балансу на початок року й кінець звітного періоду дорівнює відповідно підсумку його пасиву. Ця рівність визначає сутність балансу: у ньому відображається майно економічного суб'єкта у двох площинах, а саме в лівій