Управлінський облік пов'язує процес управління з обліковими процесами. Щоб підняти свій статус, бухгалтер повинен правильно зрозуміти потреби керівників і сприяти їх задоволенню так само, як і покращувати техніку облікових розрахунків.

Організація бухгалтерського управлінського обліку відбувається в три етапи. На першому, методологічному етапі, обирається модель управлінського обліку в залежності від його мети, визначаються об'єкти та методи обліку витрат, елементи методу бухгалтерського обліку, які будуть служити для формування інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень (план рахунків управлінського обліку, склад калькуляційних статей тощо).

На другому, технічному етапі, обираються склад регістрів аналітичного обліку форми внутрішньої звітності, визначаються напрямки руху інформації в середині підприємства.

Третій, організаційний етап передбачає розподіл обов'язків між працівниками в системі управлінського обліку.

Виробнича структура підприємства відображає склад та структуру цехів, служб, їх потужність, форми побудови та взаємозв'язку на кожному рівні управління виробництвом. Побудова виробничої структури підприємства обумовлена типом і масштабами виробництва, складністю технологічних процесів, ступенем та видами спеціалізації цехів. Розрізняють два типи виробничих структур: за продуктом і технологічну.

Виробнича структура за продуктом передбачає створення самостійних виробничих підрозділів, орієнтованих на виробництво та збут конкретних видів продукції.

Виробнича структура, організована за однорідними технологічними операціями, передбачає створення виробничих підрозділів, орієнтованих на виконання спеціальних технологічних операцій на однотипному обладнанні.

Загальними принципами організації управлінського обліку є наступні:

· задоволення потреб персоналу різних рівнів управління в необхідній для прийняття рішень інформації;

· обґрунтованість по відношенню до кожного виробничого підрозділу, де виникають відносини типу "витрати - обсяг діяльності -прибуток";

· узагальнення інформації за центрами виникнення витрат, відповідальності та рентабельності;

· контроль за обсягами виробництва, власними витратами та прибутком кожного підрозділу базується на. використанні планів та кошторисів.

В практиці підприємств, що працюють в умовах ринку, намітилися наступні підходи до побудови аналітичних рахунків управлінського обліку:

· за центрами виникнення витрат;

· за центрами відповідальності за витрати, що виникають;

· за центрами рентабельності.

Центри виникнення витрат - це окремі структурні підрозділи підприємства, в яких можна організувати нормування, планування та облік витрат виробництва з метою спостереження, контролю та управління витратами виробничих ресурсів, а також оцінки їх використання.

В економічній літературі та на практиці розглядаються два підходи до вибору складу витрат, що групуються за місцями їх виникнення:

· прямі та непрямі витрати, пов'язані із роботою даного підрозділу, служби, видом діяльності;

· непрямі витрати, що виникають в даному підрозділі та носять загальний для всіх видів продукції характер і не можуть бути віднесені на окремий вид продукції прямим шляхом.

Прямі витрати обліковують за видами продукції без їх узагальнення за місцями виникнення витрат.

Центр відповідальності — це таке групування витрат, яке дозволяє поєднувати в одному обліковому процесі місця виникнення витрат: (виробництво, цех, дільницю, бригаду) з відповідальністю їх керівників. :-

Центр рентабельності - різновид центрів відповідальності, в яких дохід е грошовим виразом виготовленої продукції; витрати - грошовий вираз використаних ресурсів, а прибуток - різниця між доходом та витратами.

Міжнародна практика створила два основні підходи до структури плану рахунків:

· двокруговий принцип, тобто виділення двох автономних систем рахунків відповідно до цілей фінансового і управлінського обліку;

· інтегрований принцип, за яким рахунки управлінського обліку кореспондують з рахунками фінансового обліку в межах єдиної системи рахунків.

В процесі історичного розвитку сформувались і розвивалися три основні системи рахунків:

· загальна;

· інтегрована;

· переплетена.

Загальну систему обліку застосовують підприємства сфери' послуг, торгівлі, а також невеликі промислові підприємства, які випускають однорідну продукцію. Ця система базується на періодичному обліку запасів, тобто протягом звітного періоду на рахунках запасів не відображається їх зміна (відпуск, надходження).

Облік витрат підприємства ведеться за елементами, кількість та склад яких визначається самим підприємством. Доходи обліковуються за їх видами: від реалізації продукції (товарів), інвестицій в цінні папери тощо.

Наприкінці звітного періоду всі рахунки витрат і доходів закриваються через списання їх сальдо на рахунок "Прибутків та збитків" (в американській практиці він називається "Зведений рахунок прибутку"), за даними якого визначається фінансовий результат діяльності підприємства.

Інтегрована система обліку забезпечує калькулювання собівартості окремих видів продукції та контроль витрат на її виробництво.

Це досягається через "включення" рахунків виробничого обліку в загальну систему рахунків, в результаті чого вони кореспондують з рахунками фінансового обліку. Інтегрована система обліку базується на безперервному обліку запасів, тобто всі поточні зміни запасів сировини, готової продукції та виробництва відображаються на рахунках відповідних запасів.

В основу відокремлення рахунків для обліку витрат підприємства в інтегрованій системі обліку покладено функціональну ознаку.

Переплетена система обліку передбачає відокремлене ведення рахунків фінансового та виробничого обліку, які не кореспондують один одним.

В системі рахунків виробничого обліку ведеться облік запасів, здійснюється калькулювання собівартості продукції та визначається фінансовий результат основної діяльності підприємства.

В системі рахунків фінансового обліку відображаються розрахунки з дебіторами і кредиторами, визначається загальний фінансовий результат діяльності підприємства.

Взаємозв'язок фінансового та виробничого обліку досягається за допомогою спеціальних контрольних рахунків.

Бухгалтер відіграє значну роль на всіх етапах управління: в процесі планування діяльності він бере участь у складанні та узгодженні бюджетів, розробці стандартів витрат, надає інформацію про минулі події та складає розрахунки щодо можливих наслідків майбутніх дій.

Головний бухгалтер відіграє подвійну роль. в організації. Перше його призначення - це подання вищому апарату управління повних фінансових звітів по підрозділах. Друге - надання допомоги менеджерам в плануванні і контрольних операціях,

В структурі бухгалтерії доцільно виділити відділ підготовки спеціальних даних для прийняття проблемно-орієнтовних рішень та відділ поточного