Собівартість виробництва готової продукції включає витрати, що безпосе-редньо пов'язані з одиницями виробництва, а саме:*

прямі матеріальні витрати (вартість сировини, купованих напівфабри-катів та комплектуючих виробів, інших матеріалів, які можуть бути безпо-середньо віднесені до конкретного об'єкта витрат);*

прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати робітни-кам, зайнятим на виробництві продукції, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат);*

інші прямі витрати (усі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосеред-ньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо),*

загальновиробничі витрати (витрати на управління виробництвом, амор-тизація основних засобів і нематеріальних активів загальновиробничого призначення, витрати на обслуговування виробничого процесу тощо), які виникають при переробці матеріалів у готову продукцію і поділяються на:

постійні накладні витрати (непрямі витрати на виробництво, що залиша-ються незмінними або майже незмінними при зміні обсягу виробництва),*

змінні накладні витрати (непрямі витрати на виробництво, що змінюють-ся прямо або майже прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності).

Постійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяль-ності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності.

Відповідно до П(С)БО 16 "Витрати" нормальна потужність - це очікуваний середній обсяг діяльності, який може бути досягнутий за умов звичайної діяль-ності підприємства протягом кількох, наприклад, 3 - 5 років або операційних циклів, з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

Розподіл постійних виробничих витрат може призвести до появи нерозпо-ділених постійних загальновиробничих витрат. Такі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) у період їх виникнення. Але слід ураховувати, що загальна сума розподілених і нерозпо-ділених постійних витрат не повинна перевищувати їх фактичну величину.

Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяль-ності, прямих витрат тощо) виходячи із фактичної потужності звітного періоду.

Формування собівартості запасів, що виготовляються власними силами , підприємства, показане на рис. 3.2.

Приклад 3 ВАТ "Прожектор" на виробництво тари витратило матеріалів на суму 40 000 грн.

Пряма заробітна плата робітників, зайнятих у процесі виробництва тари, становить 56 000 грн., прямі витрати на соціальні заходи - 22 400 грн., загальна сума виробничих накладних витрат складає 38 400 грн., у тому числі змінні витрати - 26 400 грн., постійні - 12 000 грн., фактичні накладні витрати дорівнюють запланованим. За період було виготовлено 5 200 одиниць тари. Нормальна потужність - 6 000 одиниць.

Необхідно розрахувати: собівартість виготовленої тари.

Розрахунок:

1. Розподіл загальновиробничих накладних витрат:

26 400 грн. відносяться на собівартість випущеної продукції;

12 000 грн. розподіляються між собівартістю продукції і витратами періоду. Для цього:

а) визначається ставка розподілу постійних виробничих витрат:

12 000 грн. : 6 000 од. = 2 грн.

б) розраховується сума постійних накладних витрат, які відносяться до:

собівартості виготовленої продукції:

5 200 х 2=10 400 (грн.).

витрат періоду:

800 х 2 = 1 600 (грн.).

2. Собівартість виготовленої продукції, гри.:

Прямі матеріальні витрати 40 000

Прямі витрати на оплату праці 56 000

Прямі витрати на соціальні заходи 22 400

Змінні накладні витрати 26 400

Постійні накладні витрати, що відносяться

до виготовленої продукції 10 400

Разом 155 200

Результатом виробничого процесу можуть бути декілька продуктів, що ви-робляються одночасно. Це відбувається, наприклад, коли виготовляється спільна продукція, яка поділяється на основні та побічні продукти.

Побічними є продукти, які мають незначну вартість у порівнянні з основ-ними спільними продуктами.

Під час процесу виробництва витрати на переробку кожного продукту не можна віднести до відповідних спільних продуктів. Лише коли спільні продукти стають технологічно відокремленими, витрати на переробку можна безпосе-редньо віднести до відповідних спільних продуктів

Якщо витрати на переробку кожного продукту неможливо визначити окремо, вони розподіляються між продуктами на основі раціональної та послідовної бази.

За базу розподілу спільних витрат можуть прийматися показники фізичного обсягу виробництва або вартість продажу спільних продуктів.

За своїми властивостями більшість побічних продуктів є несуттєвими. У таких випадках їх часто оцінюють за чистою вартістю реалізації, і ця вартість вираховується із собівартості основного продукту.

Як результат - балансова вартість основного продукту суттєво не відрізняється від його собівартості.

Приклад 4. У процесі спільного виробництва були понесені такі витрати, грн.:

- прямі матеріальні витрати 80 000

- прямі витрати на оплату праці 55 000

- прямі витрати на соціальні заходи 22000

- загальновиробничі накладні витрати 45 000

Разом 202 000

У результаті спільного виробництва було виготовлено 2 000 одиниць основ-ного продукту і одержано 250 кг побічного продукту.

Побічний продукт був додатково оброблений і реалізований. Витрати на додаткову обробку побічного продукту становили 5 000 грн. Ціна реалізації складала 40 грн. за 1 кг.

Необхідно розрахувати: собівартість виробництва основного продукту.

Розрахунок:

Чиста вартість реалізації побічного продукту становить:

(250 х 40) - 5 000 * 5 000 (грн.).

Собівартість виробництва основного продукту:

202 000 - 5 000 = 197 000 (грн.),

або

197 000 грн. : 2 000 од. = 98,5 грн. на одиницю.

Коли вартість побічного продукту дуже мала і він не потребує подальшої обробки, дохід від його реалізації відображається у Звіті про фінансові резуль-тати. Отже, собівартість основних продуктів не зменшується на суму чистої вартості реалізації побічного продукту.

2.5. Внесення запасів до статутного капіталу підприємства.

Первісною вартістю запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприєм-ства їх