швидко їх приймати, відпускати і перевіряти наявність;
укладати з відповідальними особами письмові договори про матеріальну відповідальність.
На підприємстві може використовуватися один із кількох варіантів організації обліку інструментів і пристрої в в експлуатації.
При першому варіанті одержання МШП зі складу, повернення на склад оформляються первинними документами.
Одержання інструментів і пристроїв зі складу оформляється випискою вимог лімітних карток; поверненя на склад -випискою накладних або записами в лімітних картках; брухт - накладними.
При другому варіанті документально оформляються лише операції, які спричиняють зміни запасів МШП у відповідальних підрозділах. За таким порядком відповідальні підрозділи обмінюють на складі непридатні, зношені інструменти і пристрої на придатні "штука за штуку". Такиї метод не зумовлює зміну запасів інструментів у відповідних підрозділах і тому не потребує спеціального первинного документа на обмін, доцільний на підприємствах із добре організованою системою складського й інструментального господарства, а також належною організацією обліку і контролю.
1.3 Облік виробництва і браку.
Як відомо, облік будь-якої продукції потребує здійснення певних витрат, які впливають на величину продукції та собівартості.
Витрати на виробництво відрізняються за складом, економічним призначеням, питомою вагою у виготовленні та ералізації продукції, залежністю від обсягу виробництва. Це робить необхідним групування витрат за визначеними ознаками. В залежності від характеру виробицтва витрати поділяються за видами продукції та етапами виробничого процесу. Різні місця виникнення витрат передбачають їх облік за структурними підрозділами та за центрами відповідальності. Класифікація витрат здійснюється за такими ознаками: за економічними елементами та статтями калькуляції, цільовим призначенням, ступенем однорідності, способом включення до собівартості, часом виникнення.
При калькулюванні собівартості реалізованої продукції необхідно врахувати, що з доходом від раелізації продукції, робіт,послуг потріьно співставляти тільки виробничу собівартість реалізованої продукції, до якої не включені: адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, фінансові витрати та інші витрати.
Склад витрат, що включається до собівартості реалізованої продукції відображено в таблиці.
Склад
витрат у
фінансові
й
звітності
згідно
П(С)БО 3 |
Види витрат згідо
П(С)БО 16 | Структура видів витрат згідно П(С)БО 16 |
Склад витрат (номенклатура),які можна віднести до конкретного об'єкту витрат
згідно П(С)БО 16
1 | 2 | 3 | 4
Прямі | Виробнича собівартість реалізованих готової продукції, товарів,робіт послуг | Прямі матеріальні витрати. | Вартість сировини, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних матеріалів і інших матеріалів.
Прямі витрати на оплату праці
|
Заробітна плата і інші виплати працівникам, зайнятим у виробництві продукції, виконані робіт, наданні послуг.
Непрямі | Інші прямі витрати | Відрахування на соціальні заходи, амортизація, витрати від браку, які складають вартість кінцево забракованої продукції за справедливої вартістю; суми, що відшкодовується робітниками, які допустили брак; одержаної від постачальника суми за неякісні матеріали і комплектуючі вироби;плата за оренду земельних і майнових паїв та інші виробничі витрати.
Загальновиробничі витрати:
Змінні
Постійні розподілені | Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, ділянками, відрахування на соціальні заходи, медицинське страхування апарату управління цехами, їх відрядження тощо).
Амортизація основних засобів і нематеріальних активів загальновиробничого (цехового) призначення
Витрати на утримання, експлуатацію і ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.
Витрати на опалення, освітлення, водопостачання і інше утримання виробничих приміщень.
Витрати на обслуговування виробничого процесу ( оплата праці, відрахування на соціальні заходи, медичне страхування працівників і апарату управління виробництвом, витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами, за якість продукції, робіт, послуг).
Витрати на удосконалення технології і організації виробництва (оплата праці, відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології і організації виробництва, покращенням якості продукції, підвищенням їх надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі, витрати матеріалів, комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій).
Витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього середовища.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг)включаються:
прямі матеріальні витрати;
прямі витрати на оплату праці;
інші прямі витрати;
загальновиробничі витрати.
За способом включення до собівартості витрати поділяються на прямі і непрямі. Витрати на виробництво конкретного виду продукції, які безпосеердньо включаються до її собівартості на підставі первинних документів, називаються прямими.
Не включаються до виробничої собівартості і списуються на витрати періоду, в якому вони були здійснені, наступні витрати:
понаднормові відходи;
витрати на зберігання, крім тих, які необхідні у виробничому процесі, що передував наступній стадії виробництва;
адміністративні накладні витрати;
витрати на збут.
Крім того, не визнаються витратами, а отже не враховується в калькуляції собівартості вироблених, готових і реалізованих продукції, товарів, робіт і послуг:
попередня (авансова) оплата запасів, робіт і послуг;
погашення одержаних позик;
платежі по договорах комісії, агентських узгодженнях та інших аналогічних договорах на користь комітента чи принципалу;
витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу у відповідності з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;
інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, якщо порушені обов'язкові умови достовірності оцінки витрат.
Брак у виробництві - це вироби або роботи, які не відповідають установленим вимогам і не придатні для використанняза прямим призначенням або потребують додаткової обробки.
Облік браку у виробництві класифікують за наступними ознаками:
За місцем виникнення:
внутрішній брак - брак, виявлений до відвантаження продукції (або передачі) споживачу;
зовнішній - брак, виявлений безпосередньо у покупця.
За характером дефектів:
остаточний брак - брак, який неможливо виправити або економічно недоцільно виправляти;
виправний брак,який може бути виправлений шляхом додаткової обробки або заміни непридатних деталей і комплектуючих.
За причинами виникнення (неякісні матеріали, неподача електроенергії)
За винними особами (робітник, постачальник).
Не вважаються браком продукти, вироби, напівфабрикати, виготовлені за підвищеними технічними вимогами, в тому разі, якщо вони не відповідають цим вимогам, але відповідають стандартам або технічним умовам на аналогічні продукти або вироби широкого