отримати розшифрування рахунків.
Результатами контролю обліку операцій банку з цінними паперами.
Далі аудитор вивчає рівень контролю якості операцій з такими найважливішими видами цінних паперів:
1.ощадні (депозитні) сертифікати, які бувають іменні та на пред’явника ;
2.фінансові векселі;
3.облігації;
4.акції;
Треба оцінити інформацію щодо наявності у банку іменних та на пред’явника ощадних (депозитних) сертифікатів Що стосується ощадного(депозитного) сертифіката, треба пересвідчитись, що його бланк має кілька ступенів захисту, потрібно до грошових знаків.
Перевіряючи векселі, необхідно:
1.отримати дані щодо вексельного портфеля станом на момент перевірки;
18.
2.переконатись, що банком проводиться амортизація дисконту за векселем, який міститься у портфелі банку, наприкінці кожного місяця
Окремо слід приділити увагу процедурі передання векселів на зберігання
За наявності у банку операцій з доміцильованих векселів аудитор звертає увагу на таке:
Зовнішньою ознакою доміцильованих векселів є напис на лицьовому боці векселя і підпис платника
Чи оплачує банк векселі лише у тому випадку, якщо платник вніс йому раніше вексельну суму або має на своєму розрахунковому рахунку суму коштів, достатньо для оплати векселів.
При здійсненні банком операцій з купівлі \ продажу векселів перевіряється, чи проводиться аналітичний облік за рахунками на особистих рахунках для обліку оборотів і залишків, прийнятих до обліку векселів, заборгованості за виданим коштам у розрізі векселедержателя і векселедавцями у межах дозволеного їм кредиту, а також для контролю за строками і своєчасністю погашення векселів.
Під час перевірки операцій з урахуванням векселів контролюється:
1.чи встановлюється банком певні вимоги до пред’явників та до самих векселів;
2.чи встановлюється банком значення нижче векселів після ґрунтовного аналізу та чи усвідомлюють ризик, який може виникнути, при їх урахуванні (неакцептованих перевідних векселів, крім переказних векселів зі строком платежу за пред’явленням або в такий-то час від пред’явлення, коли строк платежу не більше семи днів від пред’явлення);
19.
3. векселі зі строком платежу за пред’явленням, якщо не визначений строк для пред’явлення;
4.векселі, надані юридичним особам, векселі яких опротестувалися за останній рік;
5. неавальовані векселі;
6. недоміцильовані векселі;
7. векселі зі строком платежу більше трьох місяців від моменту врахування;
8. векселі векселедержателів, розрахунковий рахунок яких відкритий в іншому банку.
У процесі перевірки необхідно визначити, виходячи з цього розраховується ставка врахування за векселем, чи враховується під час розрахунку ставки такі моменти:
1.мінімальний рівень процентної ставки врахування, яка встановлюється керівництвом банку;
2.рівень ризику, пов’язаний з цією операцією;
3.кон’юнктура ринку капіталів;
4.строковість векселя ;
5.кількість передатних написів;
6.наявність поручительства (авалю)
Аудитор установлює, чи мають векселі, які враховуються, не менше двох підписів, тобто векселедавця і першого векселодержателя (чим більша кількість передатних написів, тим надійніший вважається вексель), а також чи проводять спеціалісти банку під час вирішення питань про врахування векселів юридичну експертизу документів, яка передбачає перевірку:
Достовірність вексельного бланка;
Правильність заповнення всіх реквізитів у векселі згідно з Положенням про преказний та простий вексель;
20
Чи оцінюється кредитоспроможність пред’явника та інших відповідальних за векселем осіб;
Чи підписаний передатний напис керівником і головним бухгалтером юридичної особи – індосанта і завірений печаткою;
Чи організовує банк ведення хронологічних, системних записів і контроль за строками настання платежів за векселями і пред’явлення їх до
опротестування.
Перевіряючи операції з авалюванням векселів, слід з’ясувати, чи мають місце у банку випадки авалю за зазначеними нижче векселями та чи усвідомлює банк ризик, який притаманний указаним операціям:
зі строком платежу за пред’явленням або строком більше шести місяців від моменту пре’явлення;
з юридичними особами, векселі яких опротестовувалися протягом останнього року або мають прострочену заборгованість за наданими кредитами;
з юридичними особами, до яких банком були застосовані штрафні санкції, а також розрахунковий рахунок яких відкрито в іншому банку.
Банк може пручитись за вексельне зобов’язання підприємства. У цьому випадку здійснюється контроль за розрахунковим рахунком підприємства. Банк повинен не допустити закриття розрахункового рахунка та за тиждень до дати за векселями і протягом трьох календарних днів з моменту настання строку платежу не допустити залишків коштів за рахунками менше, ніж необхідно для погашення векселя (крім випадків обо’язкових платежів у бюджет)
21.
5. Аудиторська діяльність
Аудиторська діяльність включає в себе організаційне і методичне
забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит)
та надання інших аудиторських послуг. Аудиторські послуги можуть надаватись
у формі аудиторських перевірок (аудиту) та пов'язаних з ними експертиз,
консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування,
аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів
економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних
та юридичних осіб. Прибуток (доход) від аудиторської діяльності
оподатковується згідно з чинним законодавством.
3.Програми аудиту (ПА)
ПА включає розробку конкретних задач, заходів і процедур для кожного
об’єкта А і виду робіт:
1 етап – А оцінка організації і стану б/о, внутрішнього А. Об’єкти А на
даному етапі: наявність установчих документів, реальність балансових даних,
вибіркова перевірка бух даних, аудит висновок за минулий період,
організація внутр контролю.
2 етап – А перевірка фінансово-виробничої діял-ті. Об’єкти: установчі
документи, формування та зміни статутного капіталу, наявність і
використання кредитних ресурсів; грошові кошти, ОЗ і НМА; матеріальні
запаси; розрахунки; виробничі витрати, дохід, фін результати.
3 етап – консультаційні послуги і рекомендації по виправленню недоліків,
звіт аудитора.
4. Ауд ризик та його суть
Проведення аудиту завжди супроводжується певним ступенем ризику, це питання
є дуже важливим при попередній оцінці стану клієнта. Про це можна судити
навіть з того, що аудиторському ризику приділяється в шести діючих
національних нормативах аудиту, які затверджені АПУ.
Т.ч. аудиторський ризик – це помилкове підтвердження аудитором
достовірності фінансової звітності, яка у подальшій перевірці