· встановлення правильності документального оформлення операцій;

· перевірка правильності, достовірності формування чистого прибутку (збитку) підприємства, його розподілу та використання;

· встановлення правильності віднесення доходів та витрат до операційної, фінансової, інвестиційної та надзвичайної діяльності;

· розрахунок показників фінансового стану, виконання аналітичних процедур;

· визначення значення аудиторського ризику, ризику контролю, власного ризику;

· коригування та санація, тобто розробка за результатами проведеного аудиту фінансових результатів на прохання клієнта рекомендацій щодо виправлення виявлених ним помилок та уникнення зловживань;

· стратегічний аналіз, який передбачає, що аудитор на підставі даних, одержаних у процесі аудиту фінансових результатів, розробляє пропозиції щодо перспективних питань розвитку господарюючого суб’єкта;

· удосконалення алгоритму формування на ПЕОМ показників валових доходів і валових витрат для фінансової та податкової звітності на основі даних бухгалтерського обліку;

Суб’єктами аудиту фінансових результатів господарської діяльності підприємства виступають аудитори, тобто фізичні особи-підприємці, що мають відповідний сертифікат, а також аудиторські фірми – юридичні особи, створені відповідно до законодавства, які здійснюють виключно аудиторську діяльність [47].

В свою чергу до об’єкту аудиту фінансових результатів відноситься сукупність будь-яких економічних, фінансово-господарських процесів та облікових операцій з приводу формування кінцевого результату діяльності – прибутку (збутку), як елементу фінансових результатів в межах операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Методом аудиту є сукупність способів і прийомів, за допомогою яких можна зробити обґрунтований висновок про достовірність (суттєві розбіжності), повноту і відповідальність чинному законодавству та існуючим нормативам бухгалтерської звітності замовника.

Групування методичних прийомів відносно процесу аудиту (початкова стадія, стадія дослідження і завершальна) має не тільки теоретичне, але й практичне значення. На початковій стадії аудиторського процесу використовуються в основному такі методичні прийоми: опитування (бесіда), попередній аналітичний огляд, оцінка. Прийом оцінки необхідний для визначення рівня внутрішнього контролю, матеріальності, аудиторського ризику.

На стадії безпосередньої аудиторської перевірки (дослідження) застосовуються прийоми інспекції (вивчення),спостереження, підтвердження, підрахунок, сканування, інвентаризація, контрольні обміри, технологічний контроль, експертиза, експеримент, анкетування, тестування тощо.

На завершальній стадії перевірки, аудитор в основному аналізує і оцінює зібрані свідчення, здійснює групування виявлених недоліків, узагальнює результати перевірки і складає аудиторський висновок. Проте слід зауважити, що на практиці прийоми аудиту можуть одночасно поєднуватися в окремі аудиторські процедури. В залежності від їх поєднання буде залежити зміст тієї чи іншої аудиторської процедури, що в свою чергу впливає на методику аудиторської перевірки.

Аудитор, вибираючи той чи інший набір методичних прийомів, повинен керуватися наступними факторами [57]:

· наскільки обраний метод аудиту дозволяє досягти цілі, поставлені на даному етапі аудиторської перевірки;

· наявність в аудитора достатніх навичок та досвіду для використання обраного методу;

· доступність матеріалів, на основі яких проводиться аудиторська перевірка, а також того, наскільки їх якість дозволяє використати обраний метод аудиту;

· чи є використання обраної методики економічно виправданою (ефект від її використання повинен перевищувати витрати та зусилля);

· чи буде забезпечена достовірність висновків, отриманих за результатами використання даного методу аудиту.

Проведення аудиту фінансових результатів, як і будь-яких інших питань, передбачає складання програми аудиту, основою якої є набір відповідних аудиторських процедур, порядок дій аудитора для отримання необхідних результатів на конкретній ділянці аудиту.

МСА 500 “Аудиторські докази” [57] наведено перелік процедур, необхідних для отримання достатніх та відповідних аудиторських доказів для формування обґрунтованих висновків:

· перевірка записів або документів;

· перевірка матеріальних активів;

· спостереження;

· запит і підтвердження;

· перерахунок;

· повторне виконання;

· аналітичні процедури.

Процедура перевірки записів або документів при аудиті фінансових результатів в першу чергу адресована на вивчення тверджень “Звіт про фінансові результати”, серед яких дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), податок на додану вартість, акцизний збір, адміністративні витрати, витрати на збут, податок на прибуток та інші. Необхідно також використовувати цю процедуру з метою вивчення тверджень “Балансу”: відстрочені податкові активи та зобов’язання, запаси, векселі одержані та видані, дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти, кредиторська заборгованість та інші.

Використання процедури перерахунку дозволить перевірити арифметичну точність проведених розрахунків. Особливо актуальною ця процедура є при перевірці калькулювання собівартості продукції. Тут для більшої надійності отриманих аудиторських доказів, доцільним також є використання процедури спостереження, наприклад, при контрольному запуску сировини у виробництво.

Використання процедур запиту та підтвердження аудитором заходів контролю, які початково виконувались як частина системи внутрішнього контролю підприємства, або з використанням комп’ютеризованим методів аудиту, з метою мінімізації аудиторського ризику та підвищення впевненості щодо достатності та відповідності отриманих доказів.

Особливо важливе значення при аудиті фінансових результатів діяльності підприємства займають аналітичні процедури, адже вони спрямовані на визначення тенденцій у прибутковості на основі вивчення даних попередніх періодів, а також вивчення особливостей галузі, типових співвідношень, наприклад, відсоток валового прибутку.

Перелічені процедури отримання аудиторських доказів спрямовані на підтвердження тверджень у фінансовій звітності, а саме [53]:

1. Існування: актив або зобов’язання існують на конкретну дату. Це твердження відноситься передусім до статтей доходів та витрат, серед яких – дохід (виручка) від реалізації продукції, собівартість реалізованої продукції, адміністративні витрати, витрати на збут та інші доходи та витрати відповідно до форми звітності № 2 “Звіт про фінансові результати”. Для отримання достатніх та відповідних аудиторських доказів в цьому випадку слід використати процедури перевірки первинних документів, сальдо відповідних рахунків 7 та 9 класів рахунків бухгалтерського обліку. Також можна застосовувати процедуру запиту та підтвердження, наприклад, запит до компанії-партнера в сфері логістики для підтвердження існування статті витрат на збут.

2. Повнота: відсутність не облікованих операцій або подій. Це твердження також стосується статтей доходів та витрат, і передбачає що