3. Оцінка: операцій або подія відображені за належною сумою. Для визначення правильності оцінки статті “чистий прибуток” необхідно застосувати процедури обчислення, відповідно за статтями форми звітності № 2, достовірність та відповідність оцінки статей доходів та витрат визначається за допомогою використання аналітичних процедур та перевірки записів і документів, а також процедури спостереження у випадку контрольного запуску сировини у виробництво.

4. Відсічення: операції й події відображення у відповідному звітному періоді. Використовуючи аналітичні процедури та процедури перевірки можна отримати достатні та відповідні аудиторські докази щодо даного твердження.

Отримані в результаті використання процедур аудиторської докази повинні максимально відповідати критеріям відповідності та достатності. Достатність є критерієм кількості аудиторських доказів; відповідальність – це оцінка якості аудиторських доказів, їх доречності щодо конкретного твердження та достовірності. Як правило аудитор вважає за необхідне покластися на аудиторські докази, що є радше переконливими, ніж остаточними за своїм характером, і шукатиме аудиторські докази з різних джерел або різного характеру для підтвердження одного й того ж твердження.

МСА 500 “Аудиторські докази” надає основні правила щодо оцінки доказів з точки зору їх надійності та достовірності [26]:

· Докази достовірніші, якщо вони отримані з належних джерел за межами економічного суб’єкта.

· Докази, отримані з внутрішніх джерел достовірніші, якщо відповідні процедури внутрішнього контролю ефективні.

· Докази, отримані безпосередньо аудитором, достовірніші, ніж отримані не прямим шляхом.

· Докази достовірніші, якщо вони отримані з оригіналів документів.

Отже, найвищу оцінку щодо надійності заслуговують аудиторські докази:

1). отримані на підприємстві з ефективною системою внутрішнього контролю безпосередньо аудитором і в документальній формі;

2). створені третіми особами;

3). отримані від третіх осіб.

Таким чином, основним фактором ефективного виконання аудиту фінансових результатів господарської діяльності підприємства є дотримання аудитором складеної програми аудиту та використання відповідних кожному етапу методів. При цьому, необхідно пам’ятати про перелік факторів, що впливають на вибір методу, а також варто передбачити гнучкість самої програми аудиту, в залежності від обставин.

В сучасному житті є змога використовувати програмне забезпечення ЕОМ, зокрема персональних комп’ютерів, дає змогу автоматизувати одержання аналітичних показників і сформувати структурно-логічну таблицю, яка одержала назву “електронної” [15]. Відомо кілька програм, за допомогою яких можна складати таблиці для аналізу фінансового стану – Visi Calc, Super Calc, Quattro pro, Excel і бухгалтерські програми 1С: Бухгалтерія, X-DOR, “Фінанси без проблем”.

Можливості програм досить широкі. Зокрема, їх застосування дає змогу формувати таблиці, розрахункові формули, вводити вхідні дані, реорганізовувати таблиці, обмежувати доступ до окремих клітин, розмежувати дані, організовувати бази даних – запис, зберігання, пошук і вибірку даних за заданими правилами і критеріями, формувати підсумкові результати.

По-перше, підвищується продуктивність роботи економістів. Вони звільняються від технічної роботи і більше займаються творчо, що дає можливість робити більш глибокі дослідження.

По-друге, більш глибоко і всесторонньо досліджуються економічні явища і процеси, більш повно вивчаються фактори і виявляються резерви підвищення ефективності виробництва.

По-третє, підвищується оперативність і якість аналізу, його загальний рівень і дієвість.

Отже, використання комп’ютерної техніки дає можливість уникнути помилок, зменшити обсяг роботи з аналізу і забезпечити одержання реальних висновків, що є передумовою прийняття обґрунтованого управлінського рішення.

У підсумку, можна констатувати, що аудит з кожним роком стає більш актуальним як для секторів великого, так і малого підприємництва, у зв’язку із значними перспективами подальшого розвитку, особливо у сучасних умовах глобалізації. Наявність достовірної інформації щодо прибутковості підприємства визначатиме її інвестиційну привабливість та приплив капіталу, а також матиме маркетинговий вплив на формування її іміджу та образу не лише серед потенційних споживачів, а й з сторони держави.

2.3. Основи здійснення аналізу фінансових результатів та ефективності використання капіталу

В процесі аналізу будь-якого економічного об'єкта необхідно враховувати дію економічних законів і умов, у яких знаходиться об'єкт; виявляти загальні тенденції розвитку, характер взаємозв'язку показників, внутрішні відхилення та їх причини, об'єктивні та суб'єктивні фактори, кількісний та якісний вплив кожного з них; опрацювати заходи по реалізації позитивних і ліквідації негативних тенденцій [29]. Розв'язання таких складних аналітичних задач здійснюють за допомогою великої кількості прийомів і способів дослідження, що залежать від мети та завдань аналізу. Але аналітикам необхідно орієнтуватись не лише в прийомах та способах дослідження, а перш за все знати методичні підходи до вирішення тих чи інших аналітичних задач.

Методику економічного аналізу висвітлено в працях Беренгольца Я.М., Білика М.С., Болюха М.А., Бурчевського В.З., Бутинця Ф.Ф., Горбатюка М.І., Волинського В.П., Житної І.П., Загороднього А.Г., Кисилиці О.Я., Кіндрацької Г.І., Науменко Г.О., Нескреби А.М., Мельничука Г.М., Мниха Є.В., М’яких І.М., Сопка В.В., Чумаченка М.Г. та багато інших.

Рівень ефективності господарської діяльності будь-якого під-приємства визначають фінансові результати, отримані внаслідок цієї діяльності. Це можуть бути як прибуток, так і збитки.

Позитивний фінансовий результат діяльності підприємства характеризується абсолютними і відносними показниками (сумою отриманого прибутку і рівнем рентабельності).

Прибуток – це частина чистого доходу, створеного у процесі виробництва і реалізованого у сфері обігу, який безпосередньо отримують підприємства [34]. Він формується на мікрорівні, і на нього, як на фінансовий показник роботи підприємства, що відображається в бухгалтерському обліку і офіційній звітності, впливає встановлений державою порядок формування витрат на виробництво продукції (робіт, послуг); обчислення і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг);