Продовження табл. 1.1.

1 | 2

Економічний словник | Прибуток – виражений у грошовій формі чистий дохід підприємства на вкладений капітал, який характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності і передбачає собою різницю між сукупним доходом і сукупними затратами у процесі виконання цієї діяльності

Мочерний С. В. | Прибуток – перетворена, похідна форма додаткової вартості, яка кількісно є різницею між ціною продажу товару і витратами капіталу на її виробництво

Бикова А. | Прибуток – це частина доходу підприємства, кінцевий фінансовий результат його господарської діяльності, одне з джерел засобів на підприємстві

Золотогоров В. Г. | Прибуток – це сума коштів, на яку дохід підприємства перевищує витрати

Рейзберг Б. А. | Прибуток – це перевищення доходів від продажу товарів та послуг над затратами на виробництво та продаж цих товарів

Отже, поняття “прибуток” має різне значення. Він може визначатися як доходи, отримані підприємством, задоволення, яке одержить споживач, зиск (вигода), отриманий внаслідок проведення того або іншого заходу. У всіх випадках мова йдеться про прибуток підприємства, споживача чи суспільства.

Незалежно від існування різних точок зору, в основі поняття “прибуток” завжди була ідея, що він є “часткою”, що міститься у виручці від продажу. Тому, прибуток – це частина чистого доходу, який безпосередньо одержують підприємства після реалізації продукції як винагороду за вкладений капітал і ризик підприємницької діяльності [9].

Фахівцями різних напрямків економічної думки прибуток трактується з різних позицій [21]. Якщо для бухгалтерів прибуток – це те, що залишається від загальної виручки підприємства після оплати окремим особам та іншим підприємствам вартості матеріалів, капіталу і праці, використаних даним підприємством, то для економіста таке трактування надто широке і не зовсім чітке. Складність полягає в тому, що таке визначення прибутку виключає тільки явні витрати, тобто платежі підприємства зовнішнім постачальникам. Але ігноруються економічні (приховані) витрати, тобто платежі за аналогічні ресурси, якими володіє сама фірма або сама їх використовує. Тобто, таке тлумачення прибутку виключає економічні витрати на заробітну плату, ренту і позичковий відсоток.

Економічний прибуток – частина загального доходу підприємства, фірми та компанії після відрахування економічних витрат [23]. Економічний прибуток може бути або позитивним, або негативним (втрати). Отже, визначення прибутку, сформульовані економістом і бухгалтером, співпадають лише в тому випадку, коли бухгалтер включає як явні, так і приховані витрати в сукупні витрати.

Бухгалтерський прибуток є результатом реалізації товарів і послуг, економічний прибуток – це результат роботи капіталу. Така ідея двох трактувань прибутку набула розвитку завдяки Д.Соломонові. Він виходив з передумови, що концепція прибутку потрібна для трьох цілей:

1) обчислення податків;

2) захисту кредиторів;

3) вибору розумної інвестиційної політики.

Бухгалтерське трактування прийнятне тільки для досягнення першої мети й абсолютно неприйнятне для досягнення третьої. Д. Соломон розробив формулу, що визначає зв’язок між бухгалтерським і економічним прибутком (рис. 1.1.)

Бухгалтерський прибуток

Позареалізаційні зміни вартості (оцінки) активів протягом звітного періоду

Позареалізаційні зміни вартості (оцінки) активів у минулі звітні періоди

Позареалізаційні зміни вартості (оцінки) активів протягом майбутнього

періоду

Економічний прибуток

Рис. 1.1. Взаємозв’язок бухгалтерського та економічного прибутку[17,ст. 131]

Цей підхід допускає щоквартальне обчислення розміру гудвілу (вид нематеріальних активів, що відображають ділову репутацію фірми) і її коливань. Поява цієї категорії пов’язана з економічним трактуванням прибутку.

У сучасній теорії обліку в англомовних країнах насамперед розрізняють податкову й економічну концепцію прибутку. В зв’язку з цим можливі два варіанти обчислення прибутку: в першому – бухгалтерський прибуток дорівнює оподаткованому, в другому – їхні суми не збігаються. У першому випадку погляд користувачів бухгалтерської інформації спрямований у минуле, у другому – в майбутнє. В останньому випадку враховано той факт, що дані фінансової звітності впливають на курс акцій підприємства. Тому прибуток, показаний у балансі та звіті про фінансові результати, не повинен бути тотожним прибутку, з якого сплачуються податки.

У процесі виробничо-господарської діяльності підприємство створює додану вартість, що включає в себе витрати живої праці і накопичення. Прибутком може вважатися тільки та частина доданої вартості, що створена в результаті реалізації продукції (товарів), виконаних робіт, надання послуг.

Реалізація інших активів, надходження від позареалізаційних операцій та інші формують дохід.

Послідовність формування чистого, економічного прибутку (збитку) підприємства показано на рисунку 1.2. (Додаток А).

Прибуток – це:

- стратегічна мета підприємства. На різних етапах розвитку підприємства його менеджери мають певні локальні цілі, наприклад утримання невисокого рівня ціни (і, відповідно, прибутку) на продукцію з метою завоювання певного сегмента ринку. Проте саме очікування прибутку є рушійною силою економіки;

- кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства. Обсяг прибутку є головним мотивом підприємців, критерієм ефективності роботи підприємства. Чим більше прибутку на суму вкладеного капіталу воно отримує, тим ефективніше працює;

- основний елемент фінансових ресурсів підприємства. Прибуток має використовуватись як джерело розширеного відтворення ресурсного потенціалу підприємства. Проте в умовах інфляційних очікувань, неефективної амортизаційної політики держави він може спрямовуватися і на здійснення простого відтворення;

- джерело створення достатку власників підприємства у формі грошових дивідендних виплат та максимізації ринкової вартості підприємства (через капіталізацію прибутку);

- одне з джерел фінансування дохідної частини державного бюджету країни. Оскільки прибуток є частиною доходу, яка оподатковується, від його величини залежить сума надходжень до державного бюджету у вигляді податку на прибуток (близько 16% дохідної частини Державного бюджету України становлять надходження від цього податку).

Прибуток як одна з найважливіших економічних категорій ринкових