Реферат

Аудиторський ризик

План:

1. Характеристика аудиторського ризику.

2. Поняття ризику і правила його оцінювання.

3. Ризик аудиту або загальний ризик, його складові.

1.

Ризик проведення аудиторської перевірки – це ризик аудитора, пов’язаний з підготовкою неправильного висновку за фінансовими документами.

Українські фахівці розглядають загальний аудиторський ризик як сукупність власного ризику, ризику контролю, ризику невиявлення викривлень.

Власний ризик – це здатність залишку на певному бухгалтерському рахунку або за певною категорією операцій до суттєвих перекручень, або здатність до перекручень за цими показниками у комплексі з перекрученнями на інших рахунках чи за операціями з припущенням, що до них не застосовуватимуться заходи внутрішнього контролю підприємства.

Ризик контролю – це ризик від неефективності внутрішнього контролю.

Ризик невиявлення викривлень полягає в тому, що аудиторські процедури не завжди можуть виявити помилки за залишками на певному рахунку і за певною операцією.

Аудиторський ризик можна класифікувати за такими ознаками:

- контролем з боку аудитора;

- часом виникнення ризику;

- ступенем ризикованості;

- щодо підприємства, яке перевіряється;

- щодо аудиторського підприємства.

За контролем з боку аудитора ризик розподіляється на такий, що контролюється і не контролюється аудитором. Власний ризик і контрольний ризик не підлягають перевірці з боку аудитора. Аудитор може тільки оцінити його, але не може ніяк його змінити.

Ризик невиявлення помилок може контролюватися аудитором через вибір і проведення відповідних процедур. Проте якщо аудитор працює з підприємством, що перевіряється тривалий час (5-6 років), то він частково може контролювати власний ризик і ризик контролю підприємства-клієнта. Це досягається постійними консультаціями щодо напрямів подальшого розвитку підприємства-клієнта.

За часом виникнення аудиторський ризик можна класифікувати як такий , що виник до початку аудиторської перевірки і під час її проведення.

За ступенем ризикованості не існіє підприємств, які б мали однаковий ступінь ризику під час проведення аудитрської перевірки. На кожному підприємстві ступінь ризику завжди буде різним. Його можна класифікувати я високий, середній, низький. Проте така класифікація є дуже узагальненою і може бути значно розширена

Щодо підприємства, яке перевіряється ризик може бути внутрішнім, тобто таким що виникає на підприємстві, та зовнішнім. До внутрішнього належить ризик контролю та власний ризик, до зовнішнього – ризик невиявлення викривлень.

2

Проведення аудиту завжди супроводжується певним ризиком. Немає практичного способу звести аудиторський ризик до нуля. Аудитор завжди намагається, щоб ризик неправильної думки був незначним. Тому він повинен спланувати аудит так, щоб ризик неправильного вирішення був достатньо малим. Для досягнення цього аудиторові слід використовувати професійні знання для оцінювання ризику аудиту і підготовки аудиторських процедур, необхідних для зменшення ризику до сприятливого рівня.

Аудиторський ризик – ризик того, що аудитор може позитивно оцінити баланс та інші форми фінансової звітності тоді, коли вони приховують у собі істотно непевну інформацію, яка не відповідає реальності.

Поняття аудиторського ризику представлені у Національних нормативах аудиту № 12 “Оцінка системи внутрішнього контролю підприємства та ризику, пов’язаного з ефективністю її функціонування” та № 32 “Оцінка властивого ризику і ризику невідповідності внутрішнього контролю, їх вплив на незалежні процедури аудиторської перевірки”.

Нормативом № 12 встановлено порядок отримання аудитором знань про систему бухгалтерського фінансового обліку і внутрішнього контролю, ризик аудиту (загальний ризик) і його складові: властивий ризик, ризик невідповідності внутрішнього контролю і ризик не виявлення помилок.

У нормативі № 32 узагальнено інформацію про взаємозв’язок властивого (притаманного) ризику та ризику невідповідності внутрішнього контролю.

3

Ризик аудиту або загальний ризик – це ризик того, що аудитор може висловити неадекватну думку в тих випадках, коли в документах фінансової звітності існують суттєві перекручення, інакше кажучи, за неправильно підготовленою звітністю буде представлено аудиторський висновок без зауважень.

Ризик аудиту має три складових:

- властивий ризик;

- ризик, пов’язаний із невідповідністю функціонування внутрішнього контролю;

- ризик не виявлення помилок та перекручень.

Проте, у системі внутрішнього аудиту ризик, пов’язаний із невідповідністю функціонування внутрішнього контролю не діє. Він притаманний лише зовнішньому аудиту.

При визначенні стратегії проведення аудиту аудитору слід визначити властивий ризик на рівні фінансової звітності підприємства. При детальнішому плануванні цю оцінку необхідно пов’язувати з залишками на рахунках і класом операцій.

Визначаючи загальну аудиторську стратегію, йому необхідно отримати від клієнта роз’яснення щодо фактів існування ризику на рівні окремих позицій фінансової звітності.

Для того щоб оцінити властивий ризик, аудитору слід використати свої професійні знання з метою врахування й оцінки численних факторів потенційних ризиків.

До факторів потенційних ризиків на рівні фінансової звітності відносять:

¦ рівень цілісності управління;

¦ досвід, знання і зміни в управлінському апараті за певний період;

¦ діяльність підприємства;

¦ фактори, що впливають на галузь, у якій здійснює діяльність підприємство;

¦ бухгалтерські рахунки;

¦ складні фінансово-господарські операції;

¦ терміни завершення незвичайних або складних угод тощо.

Ризик не виявлення безпосередньо пов’язаний із проведенням незалежних процедур перевірки. Певний ризик невиявлення існує завжди, навіть коли аудитор перевірить 100 % залишків за рахунками або всі види операцій.

З метою зменшення аудиторського загального ризику до сприятливого рівня аудитор враховує зроблену ним оцінку властивого ризику та ризику не виявлення. У відповідності до зробленої оцінки він планує: тести, строки проведення аудиту, обсяг.