Реферат

Аудиторські робочі документи.

План:

1. Поняття та класифікація робочої документації.

2. Зміст і форма робочих документів. Додаткова підсумкова інформація.

3. Конфіденційність та володіння робочими документами, порядок їх зберігання.

1

Порядок складання робочих документів аудитора і ведення аудиторського досьє регулюється національним нормативом аудиту № 6 “Документальне оформлення аудиторської перевірки”.

Робочі документи аудитора – це записи аудитора, здійснені ним під час планування, підготовки та проведення перевірок, узагальнення їх даних, а також документально зафіксована інформація, отримана у процесі аудиту від працівників підприємства, третіх осіб або усні повідомлення, задокументовані аудитором.

Документація внутрішнього аудитора складається з двох видів документації – робочої і підсумкової.

До робочої документації включається інформація, яка на погляд внутрішнього аудиту є важливою для того, щоб правильно виконати аудиторську перевірку і яка має підтвердити висновки та пропозиції. Робоча документація може бути оформлена як на папері так і на електронних носіях чи відео -, аудиоплівці. Робоча документація допомагає аудитору краще здійснювати аудиторську перевірку.

Підсумкова документація складається з аудиторського висновку, в т.ч. додаткової підсумкової інформації.

2

Робочі документи виконують такі функції:

? обґрунтовують твердження в аудиторському висновку та свідчать про відповідність зроблених процедур затвердженим нормативам;

? полегшують процес управління та контролю за якістю проведення аудиту;

? сприяють виробленню методологічного підходу до процесу аудиторської перевірки;

? допомагають у роботі внутрішнього аудитора.

Зміст робочих документів розкриває професійні міркування аудитора, оскільки немає можливості та необхідності документування кожного обстеження чи спостереження.

Визначаючи зміст робочої документації внутрішньому аудитору потрібно взяти за орієнтир ту обставину, що робочими документами буде користуватися інший внутрішній аудитор чи зовнішній аудитор. Тому документація повинна бути максимально зрозумілою для стороннього фахівця.

Робочі документи поділяють на:

постійні – документи, які висвітлюють питання, що виникають із року в рік (копії статутних та реєстраційних документів, наказ про облікову політику підприємства тощо);

поточні – документація, яка стосується перевірки поточних періодів фінансово-господарської діяльності підприємства.

Перед аудитором стоїть завдання оформити робочі документи грамотно та професійно, а також дотримуючись зрозумілості змісту та доступності. При оформленні документації слід дотримуватися таких вимог:

• на першій сторінці кожного робочого документа вказується прізвище, ім’я та по батькові внутрішнього аудитора, назва підприємства, період перевірки і дата перевірки документа;

• кожному робочому документу дається назва, наприклад: “Аудит основних засобів”, “Аудит порядку і проведення інвентаризації”, “Аудит звіту про фінансові результати” тощо;

• кожному документу присвоюють код (шифр) для прискорення пошуку необхідної документації.

Робочі документи внутрішнього аудитора включають:

- інформація про юридичну та інформаційну структуру підприємства;

- витяги або копії юридичних документів, угод і протоколів;

- інформація про галузь діяльності підприємства та нормативна документація, яка регулює діяльність;

- документація про вивчення та оцінку систем обліку;

- документація про порядок планування аудиту;

- аналіз важливих показників та тенденцій;

- документація, яка відображає час проведення аудиторських операцій та отриманий результат за кожною з них;

- список фахівців, які виконували аудиторські процедури, та час їхньої роботи;

- висновки сторонніх аудиторів або експертів, яких залучали до перевірки окремих питань діяльності підприємства;

- копії листів, надісланих (чи отриманих) до третіх осіб, які мають відношення до перевірки;

- копії фінансових звітів клієнта;

- висновки, зроблені аудитором щодо різних аспектів перевірки.

Робочі документи повинні забезпечити достатній рівень розкриття та деталізації процедур аудиту із тим, щоб:

? забезпечити можливість контролю будь-яким іншим аудитором процесу проведення перевірки;

? підтверджувати відповідність проведеної перевірки прийнятим аудиторським нормативам;

? забезпечувати ефективну допомогу будь-яким зовнішнім аудиторам у плануванні та проведенні ними наступних перевірок;

? служити аудитору довідковим матеріалом, щоб у разі необхідності він міг дати будь-кому пояснення щодо змісту проведеної перевірки.

Додаткова підсумкова документація не є обов’язковою. Вона складається з окремих елементів робочої документації та подається як додаток до аудиторського висновку, якщо аудитор посилається на неї. Крім цього, вона може виступати і як самостійний документ.

Додаткова підсумкова інформація оформляється у вигляді звіту із одним з наступних заголовків: “Аудиторський звіт”, “Експертний огляд”, “Звіт про результати проведення аудиту” тощо.

3

Після завершення перевірки робочі документи залишаються у розпорядженні внутрішнього аудитора. Проте, його право власності на ці документи обмежується етичними нормами та зобов’язаннями конфіденційності перед клієнтом. Робочі документи не можна вимагати або вилучати в аудитора, за винятком випадку, коли органами міліції на відділ внутрішнього аудиту або на підприємство в цілому заведено кримінальну справу.

Аудитор повинен організувати таке зберігання робочих документів, щоб забезпечити їх конфіденційність. Термін зберігання документації визначається як практикою аудиторської діяльності, так і строком позовної давності. При цьому, мінімальний термін зберігання документації має бути не меншим ніж три роки з моменту надання аудиторського висновку.