Реферат

Узагальнення результатів внутрішнього аудиту.

План:

1. Поняття аудиторського звіту й аудиторського висновку.

2. Основні елементи аудиторського висновку.

3. Види аудиторських висновків та їх зміст.

1

Результати аудиторської перевірки відображаються в аудиторському звіті. Аудиторський звіт містить відомості про стан обліку, достатність і достовірність фінансової звітності. У зв’язку з тим, що зміст аудиторського звіту залежить від конкретних обставин та наслідків перевірки, він складається за довільною формою. Аудиторський звіт складається для керівництва підприємства з метою ефективного управління цим підприємством і не може бути розголошеним без згоди керівництва.

Аудиторський звіт включає загальну (вступну), аналітичну і підсумкову частини.

У вступній частині вказують місце і дату складання звіту, прізвище, ім’я та по батькові внутрішніх аудиторів, які проводили перевірку, номер і дату видачі Сертифікату і Свідоцтва про включення до Реєстру суб’єктів аудиторської діяльності, період, за який здійснюється перевірка, склад облікової та звітної документації, посилання на Закон та положення (стандарти) бухгалтерського обліку, Національні нормативи аудиту, якими керувався аудитор.

В аналітичній частині аудиторського звіту наводять результати перевірки бухгалтерського обліку і фінансової звітності, спосіб перевірки (суцільний, вибірковий), факти порушень законодавчих та інших нормативно-правових актів, порушення встановлених правил ведення бухгалтерського фінансового обліку і складання фінансової звітності.

Третя, підсумкова частина аудиторського звіту включає висновок за результатами аудиторської перевірки. Аудиторський висновок – це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора, що складається у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить у собі висновок стосовно достовірності фінансової звітності, повноти і відповідальності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

2

Основні елементи аудиторського висновку, види висновків та їх форма наведені у нормативі № 26 “Аудиторський висновок”. Також цей норматив визначає основні принципи, за якими складається аудиторський висновок. Загалом аудиторський висновок складається у довільній формі, проте у його формуванні слід дотримуватись наступної структури:

• заголовок аудиторського висновку;

• вступ;

• масштаб перевірки;

• висновок аудитора про перевірену фінансову звітність;

• дата аудиторського висновку;

• підпис аудиторського висновку.

У Заголовку аудиторського висновку підкреслюється, що аудиторська перевірка проводилась внутрішнім аудитором, вказується прізвище, ім’я та по батькові аудитора, зазначають повну назву підприємства, яке перевіряється, і час перевірки.

У Вступі дається інформація про склад фінансової звітності та дату її підготовки. Також в цій частині обов’язково вказується, що відповідальність за правильну підготовку звітності покладається на керівника підприємства. Крім цього, зазначають відповідальність аудитора за аудиторський висновок.

Розділ Масштаб перевірки дає впевненість його користувачам у тому, що аудиторську перевірку здійснено відповідно до вимог Національних нормативів аудиту, що регулюють аудиторську практику. Внутрішній аудитор дає оцінку помилок у системах обліку та їх впливу на фінансову звітність. Даючи оцінку суттєвості помилок, аудитор керується положеннями Національного нормативу аудиту № 11 “Суттєвість та її взаємозв’язок з ризиком аудиторської перевірки”. Також в цій частині вказується спосіб перевірки інформації (вибірковий, суцільний, комбінований тощо), який використовував внутрішній аудитор.

У розділі Висновок аудитора про перевірену фінансову звітність дається висновок про правильність формування та змісту фінансової звітності.

У розділі Дата аудиторського висновку ставиться дата завершення аудиторської перевірки, тобто дата коли керівництво підписує акт приймання-передання виконаних аудиторських робіт.

У розділі Підпис аудиторського висновку ставиться підпис внутрішнього аудитора, що має сертифікат аудитора України, а також № Свідоцтва та Сертифіката про включення до Реєстру суб’єктів аудиторської діяльності в Україні.

3

Аудиторський висновок складається з дотриманням встановлених норм та стандартів і має містити підтвердження або аргументовану відмову від підтвердження достовірності, повноти та відповідності чинному законодавству фінансової звітності підприємства.

Аудиторський висновок може бути:

• безумовно позитивним;

• умовно-позитивним (є фундаментальна непевність);

• умовно-позитивним (є фундаментальна незгода)

• негативним.

В окремих випадках аудитор може взагалі відмовити від надання висновку про фінансову звітність підприємства.

Безумовно позитивний висновок складається, якщо виконано такі умови:

- внутрішній аудитор отримав необхідну інформацію та пояснення і вони є достатньою базою для відображення реального стану справ на підприємстві;

- дані достовірні за суттєвими питаннями;

- фінансова звітність складена на підставі правильних облікових даних і позбавлена суттєвих відхилень від нормативних положень;

- фінансова звітність відповідає прийнятій на підприємстві системі бухгалтерського обліку, що, у свою чергу, відповідає вимогам чинного законодавства України.

Умовно-позитивний висновок (є фундаментальна непевність) видається тоді, коли внутрішній аудитор не може висловити свою думку щодо окремих моментів, але вони мають обмежений вплив на стан справ у цілому і не перекручують дійсний фінансовий стан. Цей висновок передбачає, що за винятком згаданих обмежень надана інформація свідчить про відповідність господарської діяльності чинному законодавству.

Фундаментальна непевність означає наявність значних обмежень в обсязі аудиторської роботи у зв’язку з тим, що аудитор не може одержати всю необхідну інформацію і пояснення через незадовільний стан обліку і не може виконати всі необхідні аудиторські процедури через обмеження у часі перевірки.

Умовно-позитивний висновок (є фундаментальна незгода) видається тоді, коли виявлено, що деякі операції оформлені з порушенням встановленого порядку. Однак вказані моменти мають обмежений вплив на стан справ у цілому і не викривляють дійсний фінансовий стан. При цьому, мають місце такі причини незгоди:

- неприйнятність системи обліку або порядку проведення облікових операцій;

- не повне відображення фактів в обліку і звітності;

- невідповідність порядку оформлення або здійснення господарських операцій чинному законодавству.

Негативний висновок або відмова у його видачі надаються тоді, коли є аргументи, що відмінні від позитивного висновку. Умовами надання негативного висновку може слугувати не відповідність прийнятої системи обліку законодавчим і нормативним вимогам, не відповідність даних фінансової звітності обліковим даним. Таким чином, дані бухгалтерського обліку і фінансової звітності не дають достовірного уявлення про дійсний фінансовий стан підприємства.

У всіх випадках, коли аудитор складає висновок, який відрізняється від позитивного, він повинен дати опис усіх суттєвих причин непевності й незгоди.