Зміст
Вступ
Актуальність теми дослідження. На сьогодні в Україні особливого значення набуває підвищення ефективності функціонування ринкової інфраструктури, що вимагає кардинальних якісних перетворень у банківській сфері, а відповідно, реалізації адекватної політики комерційними банками. Перехід від адміністративно-командних методів управління банківською системою до економічних посилює роль конкуренції та зумовлює необхідність врахування потреб клієнтів грошово-кредитного ринку, розробки і реалізації ефективної депозитної політики.
Досвід країн з розвиненою ринковою системою підтверджує, що головною функцією комерційних банків є сприяння мобілізації заощаджень суб’єктів господарювання, спрямування їх у напрямку найефективнішого використання, опосередковано збільшуючи загальну масу інвестицій та потенціал економічного зростання. Необхідними умовами для створення ефективної банківської системи в Україні є можливість та практичне здійснення переливу фінансових коштів між суб'єктами господарювання, надання споживачам свободи вибору між різними об'єктами розміщення тимчасово вільних грошових коштів, а також надання рівних прав усім, хто пред'являє попит на кредитні ресурси.
Розвиток банківської системи спричинив загострення конкуренції між комерційними банками за ресурси та ефективні напрямки їх розміщення. Це призвело до поступового зниження прибутковості банківської діяльності. Тепер для успішного функціонування та розширення діяльності банківської установи недостатньо залучати кошти за нижчою ціною, а розміщувати за вищою, для цього необхідно створювати ефективну систему менеджменту банку. Для підтримки своєї конкурентоспроможності банки вимушені пропонувати своїм клієнтам все нові послуги, застосовувати різноманітні фінансові інструменти та розширювати свою діяльність.
Теоретичні концепції, присвячені проблематиці депозитної діяльності банків, ускладнюються та диференціюються разом зі зміною умов функціонування і обігу позичкового капіталу. Спроби осмислити і теоретично обґрунтувати сутність та роль депозитних ресурсів пов’язані з процесами розвитку лихварського, а згодом грошового капіталу. Зокрема, проблеми депозитної діяльності у контексті формування збережень і інвестицій розглядали А.Сміт, Дж.С.Мілль, Д.Рікардо, І.Фішер, К.Віксель, а пізніше вони досліджувались Дж.М.Кейнсом, Дж.Хіксом, М.Фрідменом, Г.Джонсоном, Е. Доланом, Ф.Мишкіним та ін.
Значні розробки у вивченні депозитів у складі ресурсної бази сучасних банківських інститутів здійснили такі зарубіжні економісти як Г. Айленбергер, Р.Еллер, П.Роуз, що аналізували проблеми формування депозитних вкладів у структурі ресурсної бази комерційного банку з двох позицій: управління банківським капіталом і управління зобов'язаннями банку.
Серед російських вчених варто зазначити праці Є.Жукова, О.Лаврушина, В.Усоскіна. Проблемам формування ефективної депозитної політики комерційних банків присвячені роботи вітчизняних вчених, зокрема В.Вітлінського, А.Гальчинського, О.Дзюблюка, О.Заруби, Т.Ковальчука, В.Лагутіна, І.Лютого, А.Мороза, А.Пересади, О.Пилипченка, М.Савлука та ін.
Віддаючи належне науковим напрацюванням вітчизняних та зарубіжних вчених з даної проблематики, слід зауважити, що існує потреба в її подальшому дослідженні. Це обумовлено недостатнім рівнем розробки окремих аспектів депозитної політики комерційного банку в умовах стабілізації грошово-кредитного ринку; дискусійними залишаються питання оптимального співвідношення депозитних інструментів та особливості формування депозитної політики в умовах зростаючої конкуренції.
Мета і завдання дослідження. Метою дипломної роботи є дослідження організації обліку, аналізу та аудиту вкладних (депозитних) операцій населення в банках України.
Для реалізації зазначеної мети в роботі вирішуються такі завдання:
- дослідити обліково-аналітичну сутність депозитів банку;
- вивчити нормативно-правову базу з питань регулювання депозитної діяльності бінківських установ в Україні;
- визначити місце депозитної діяльності у сукупності операцій банку;
- дослідити особливості документування депозитних операцій;
- визначити елементи облікової політики вкладних операцій;
- навести приклади організації бухгалтерського обліку депозитних операцій в банку;
- дослідити принципи організації аналізу депозитних операцій банку;
- вивчити основні принципи здійснення банківського аудиту.
Об’єктом дослідження виступає діяльність Ощадбанк у сфері функціонування та розвитку депозитного ринку в Україні.
Предметом дослідження є теоретичні засади та методичне забезпечення організації обліку, аналізу та аудиту вкладних (депозитних) операцій банку.
Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти з питань функціонування банківських інститутів в Україні, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Національного банку України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Асоціації українських банків, окремих комерційних банків, а також енциклопедичні видання, монографічні дослідження та публікації зарубіжних і вітчизняних авторів, що склало передумови для комплексного аналізу депозитної діяльності комерційних банків України.
1. Вивчення основ обліку, аналізу і аудиту депозитних операцій
1.1. Депозитна операція як обліково-аналітична категорія
Специфіка діяльності банківської системи полягає в тому, що банківські установи працюють в основному із залученими ресурсами. Питома вага в цих ресурсах належить депозитам. Поняття “депозит” походить від латинського “depositum” - річ віддана на схов. Це поняття виникло в часи пізнього Середньовіччя з появою купців.
Депозитними називають операції банків із залучення грошових ресурсів юридичних або фізичних осіб у вклади на певні строки чи до запитання. На частку депозитних операцій припадає, зазвичай, до 95% пасивів.
Суб’єктами пасивних операцій можуть виступати:
державні підприємства і організації;
державні установи;
акціонерні товариства;
змішані підприємства з участю іноземного капіталу;
громадські організації і фонди;
окремі фізичні особи та об’єднання фізичних осіб;
банки й кредитні установи.
Об’єктами депозитних операцій є суми грошових ресурсів, які суб’єкти депозитних операцій вносять у банк і які на певний час зосереджуються на рахунках у банку
за певну сплату.
Приклад факторів, що впливають на процес формування заощаджень населення:
- Державна політика:
грошово-кредитна політика;
фіскальна політика;
державні програми заощаджень;
нормативно-правова база;
політична стабільність.
- Економічне середовище:
рівень доходів населення;
процентні ставки;
рівень інфляції;
рівень безробіття;
економічний розвиток регіонів;
розвиток товарного ринку;
економічні звичаї і традиції.
- Демографічна ситуація:
вік;
стать;
сімейний стан;
освіта і професія;
міграція робочої сили;
приріст населення та зміни його структури.
- Фінансові посередники:
банки;
страхові компанії;
пенсійні фонди;
інвестиційні компанії (фонди);
кредитні спілки;
трастові компанії.
Для вдосконалення депозитних операцій українських банків важливим є врахування досвіду діяльності економічно розвинутих країн. Світовий досвід свідчить: що чим вищий матеріальний рівень життя країни, то активніше населення створює заощадження з метою отримання пристойного процентного доходу.
Щоб завоювати довіру та прихильність до себе, банки часто