Інструкція з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках україни визначає порядок відображення в бухгалтерському обліку інформації про надання (отримання) кредитів, гарантій, авалів, поручительств, здійснення факторингових операцій, операцій репо, врахування векселів, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках україни.

Бухгалтерський облік депозитних операцій в банку відбувається відповідно до Цивільного кодексу України, Законів України “Про банки і банківську діяльність”, “Про Національний банк України”, інших законодавчих актів України, нормативно-правових актів Національного банку України (далі – Національний банк) й основних вимог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Вкладні (депозитні) операції Ощадбанку відображаються за відповідними рахунками Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.06.2006 № 280 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.07.2006 за № 918/9517 (далі – План рахунків), залежно від категорії контрагентів, виду кредиту / вкладу (депозиту) та строків їх використання.

Облік вкладних (депозитних) операцій та нарахованих доходів і витрат за такими операціями Ощадбанку в іноземній валюті та банківських металах здійснюється аналогічно до порядку обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій у національній валюті. Курсові різниці від переоцінки суми кредиту та вкладу (депозиту), а також нарахованих за ними процентів в іноземній валюті та банківських металах у зв’язку із зміною офіційного валютного курсу відображаються за рахунком 6204 “Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами”.

Розміщені (залучені) вклади (депозити) первісно оцінюються і відображаються в бухгалтерському обліку за собівартістю (в сумі фактично отриманих коштів, уключаючи комісійні та інші витрати, що безпосередньо пов’язані з цими операціями) відповідно як актив та зобов’язання і не підлягають взаємозаліку.

На дату балансу у Ощадбанку вклади (депозити) оцінюються за амортизованою собівартістю з використанням ефективної ставки відсотка під час здійснення амортизації премії та нарахування процентів.

Якщо балансова вартість активів (розміщених депозитів) перевищує оцінену суму очікуваного відшкодування, то визнається зменшення їх корисності. Зменшення корисності в бухгалтерському обліку відображається шляхом формування спеціальних резервів за рахунок витрат банку.

У бухгалтерському обліку Ощадбанку операції з продовження строку дії (пролонгації) вкладних (депозитних) договорів відображаються за відповідними рахунками з обліку короткострокової або довгострокової заборгованості Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України залежно від строку, що визначається від дати пролонгації договору до дати їх погашення.

Бухгалтерський облік нарахованих, отриманих (сплачених), наперед отриманих (сплачених) доходів та витрат за вкладними (депозитними) операціями здійснюється згідно з порядком, визначеним Правилами бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 18.06.2005 № 255 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 11.07.2005 за № 583/7904 (із змінами).

Для відображення в бухгалтерському обліку вкладних (депозитних) операцій Ощадбанку відповідно до облікової політики може використовувати транзитні рахунки, рахунки кредиторської та дебіторської заборгованості з подальшим відображенням цих операцій за відповідними рахунками з обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій.

2.2. Документування депозитних операцій

Ощадбанквідкриває клієнту строковий або ощадний депозитний - рахунок на підставі наступних документів:—

депозитної угоди;—

картки зі зразками підписів та відбитком печатки (для підприємств);—

паспорта або документа, що його замінює, і зразка підпису (для фізичних осіб).

Депозитна угода укладається між Ощадбанком і підприємством. Вона засвідчує право комерційного банку керувати залученими від юридичних і фізичних осіб грошовими коштами і право вкладників отримувати у чітко визначений строк суму депозиту та відсотків за користування ним. В угоді зазначається: дата внесення депозиту, сума депозиту, форма зарахування коштів на депозитний рахунок, відсоткова ставка за користування депозитом, періодичність виплати відсотків, порядок повернення депозиту і відсотків після закінчення строку зберігання, відповідальність сторін, умови розірвання угоди. В угоді проставляється номер відкритого особового депозитного рахунку.

Підписана депозитна угода передається у бухгалтерію. Всі особові рахунки підлягають реєстрації як у бухгалтерії, так і в депозитному відділі банку. Датою відкриття депозитного рахунку є дата надходження (перерахування) грошей на депозит.

Форма надходження грошей обумовлюється угодою. Підприємства мають право перерахувати кошти на депозитний рахунок тільки з поточного рахунку. Фізичні особи можуть внести кошти готівкою або перерахувати з поточного рахунку.

Згідно з угодою можуть бути передбачені додаткові надходження грошей на депозитні рахунки; їх облік відображається бухгалтерськими проводками, що розглянуті вище.

Часткове вилучення коштів з депозиту передбачено тільки для окремих типів ощадних вкладів, наприклад, пенсійних, для зарахування заробітної плати та ін.

Відсотковий дохід може виплачуватися щомісяця, раз у квартал, за підсумками року, після закінчення строку дії депозиту. Відсотки підлягають нарахуванню щомісяця, не пізніше, ніж в останній робочий день місяця. Нараховані але не сплачені відсотки відносять до нарахованих витрат. Відсотки, нараховані за депозитами, відображаються у балансі на перше число наступного місяця як зобов'язання банку, а в звіті про прибутки і збитки — як понесені витрати.

Повернення депозиту і сплата відсоткового доходу підприємствам здійснюється тільки через перерахування на поточний рахунок. Дострокове закриття депозитного рахунку можливе на підставі заяви або клопотання клієнта.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та можуть складатися у паперовій формі та/або у вигляді електронних записів (у формі, яка доступна для читання та виключає можливість внесення будь-яких змін). У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Первинні документи як у паперовій формі,