Як прямі так і непрямі зв’язки можуть носити довгостроковий і короткостроковий характер.

В зв’язку з поділом зв’язків на прямі і непрямі тісно пов’язаний поділ по формах організації поставок – транзитна і складська форма забезпечення.

Транзитна форма забезпечення – це ресурси переміщуються від постачальника до споживача прямо, без завозу їх на проміжні склади і бази посередницьких організацій. Крім того підприємство отримує сировину прямо від постачальника, що прискорює поставку і скорочує транспортно-заготівельні витрати. Але якщо підприємству не потрібна така поставка як транзитна, то використання такої форми приводить до збільшення запасів і зв’язаних з ним розходів.

При складській формі метеріальні ресурси завозять на склади, бази посередницьких організацій, а потім з них відгружаються безпосередньо споживачу. Складська форма грає роль для забезпечення малих підприємств.

Але для того, щоб правильно вибрати ту чи іншу форму забезпечення потрібно економічно обгрунтувати вибір форм забезпечення.

Для технічно-економічного обгрунтування вибору форми забезпечення використовується формула:

Pmax ? K (Птр – Пекл) / (Секл – Стр )

Pmax - максимальна кількість матеріалів, які економічно вигідно отримати від складських організацій

K – коефіцієнт використання виробничих фондів і утримання виробничих запасів, %

Птр, Пекл – середня величина партії поставки відповідно при транзитній і складській формах забезпечення

Секл, Стр – величина розходів по доставці і зберіганню матеріалів при складській і транзитній формі забезпечення, % до ціни. Важливі етапи в організації МТЗ промисловості має специфікація ресурсів і заключення господарських договорів по поставках продукції.

Специфікація ресурсів – це розшифровка номенклатури по видах, марках, профілях, сортах, типах, розмірах. Наскільки правильно складена специфікація матеріальних ресурсів залежить матеріальне забезпечення в-ва. Якщо в специфікації допущена помилка, то поставка не буде відповідати дійсності. Тим самим підприємство буде під загрозою невиконання виробничої програми.

В договорах вказується назва продукції, кількість, асортимент, комплектність, якість, сорт продукції з вказаними стандартами і технічними умовами, вимогами до упаковки і тари, сроки поставки, загальний термін дії договору, ціна на продукцію, загальна вартість, умови оплати, відповідальність старіш за виконання умов договору.

Після заключення договору ВМТЗ повинні забезпечити своєчасне і комплексне отримання матеріалів, їх кількісну і якісну прийомку, правильне зберігання на складах. Оперативна робота по завозу матеріалів здійснюється на основі місячних планів, в яких вказані календарні строки і об’єми поставок по важливих видах матеріальних ресурсів. Копії планів отримують склади, щоб використовувати їх для організації подготовчих робіт.

Існує 2 варіанти завозу МР:

Самозавоз – підприємство саме домовляється з транспортними організаціями і не вимагає спеціалізованого транспорту – головне вивезти матеріальні ресурси.

Централізоване – підприємство-відправник і підприємство-одержувач створюють єдиний орган, ціль якого оптимізувати сукупний матеріальний потік. Для йього розробляються графіки, оптимальні маршрути, створюється парк спецмашин.

Це дає змогу:

Забезпечення МР виробничі цехи, участки і інші підрозділи підприємство пропонує слідуючим чином:

Забезпечення цехів приводить до ліміту. Ліміт встановлюється виходячи з виробничої програми.

Рохрахунок ліміту:

Л = Р ± Рнзп + Нз – О

Р – потреба в матеріалах для цеху

Рнзп – потреба в матеріалах для зміни залишків незавершеного в-ва

+ збільшення; – зменшення.

Нз – норматив цехового запасу даної продукції

О – очікуваний залишок продукції на початок планового періоду.

Розрахунок проводять в поточних вимірах.

Очікуваний запас О визначають:

О = Оф + Вф – (Ро.п + Рнзп + Рбр)

Оф – фактичний залишок на 1 число по бух даних

Вф – кількість відпущених цеху матеріалів за весь період

Ро.п – фактичний розхід на основне в-во

Рнзп – фактичний розхід на зміну незавершеного в-ва

Рбр – розхід на брак (оформлений актом списання)

Фактичний розхід на основне в-во і ремонтно-експлуатаційні нужди розраховується шляхом множення фактичних об’ємів робіт на діючі норми розходу МР в даному періоді.

Встановлений ліміт фіксується в план-карті, лімтній карті або заборній відомості, які направляються в склади і в цех-споживачу.

План-карта застосовується в масовому і крупносерійному в-ві, тобто в умовах стабільного споживання і чіткої регламентації в-ва. В ній вказані встановлені ліміти по кожному виду матеріалів, строки і величина партії. Склад доставляє матеріали в цех в точно визначені терміни. Відпуск зі складу оформляється приймально-здавальними накладними.

Лімітна карта використовується в тих випадках, коли чітка регламентація поставки матеріалів не потрібна в зв’язку з серійним або одиничним в-вом. В лімітній карті вказано місячна потреба в матеріалах, величина запасів і місячний розхід. У випадку коли потрібно змінити ліміт служба забезпечення оформляє разову вимогу на зміну матеріалів.

В лімітну відомість включається група однорідних матеріалів або всі товари, які отримують зі складу.

Заборна відомість вводиться при лімітуванні розходу допоміжних матеріалів, особливо у випадках, коли потреба в них нерівномірна і відсутні норми розходу.

Служба забезпечення відповідає за своєчасну і якісну підготовку матеріальних ресурсів до в-ва, для цього проводить роботу по розпаковці, комплектовці узгоджуючи це з технологічною службою підприємства.

Ціленаправлений і економний розхід матеріальних ресурсів знаходиться під постійним контролем і періодично перевіряється шляхом ревізії і матеріального олбіку.

Основою для позитивної оцінки діяльності відділів МТЗ служать відсутність перебоїв в забезпеченні в-ва, відсутність зверхнормативних запасів, своєчасне заключення договорів, зниження витрат на забезпечення.