ритмічної роботи всіх виробничих підроз-ділів підприємства, випуску і поставки продукції згідно з догово-рами є своєчасне забезпечення складальних процесів потрібними наборами деталей, тобто виготовлення деталей на всіх стадіях технологічного процесу повинно бути комплектним. Для забез-печення цієї вимоги важливе значення має організація плануван-ня й обліку виготовлення продукції на такому організаційному рівні, як бригада за умов бригадної форми організації праці.
Для того щоб продукція виготовлялась бригадами комплект-но, слід обґрунтовано вибирати планово-облікові одиниці для бригади. Такими номенклатурними позиціями можуть бути бри-гадокомплекти. Бригадокомплект — це набір заготівок, деталей, складальних одиниць, що входять у певний виріб (машину, при-лад тощо) і виготовляються конкретною бригадою. Кількість найменувань бригадокомплектів, закріплених за бригадою, від-повідає здебільшого кількості найменувань готових виробів, де-талі для яких виготовляє бригада. Завдання з виготовлення про-дукції бригаді встановлюється в певній кількості бригадокомп-лектів кожного найменування. Комплект вважається готовим, якщо здані всі деталі, що в нього входять. Деталі і складальні одиниці, що не ввійшли в бригадокомплект, не вважаються готовою продукцією бригади і не оплачуються. За таких умов бригада сама стежить за своєчасним запуском деталей в обробку, забез-печенням комплектного їх виготовлення, що сприяє своєчасному випуску продукції і скороченню незавершеного виробництва.
Планування й оцінка роботи бригад за бригадокомплектами потребує певної організаційної підготовки. Слід організовувати бригади так, щоб кожна з них виконувала закінчений технологіч-ний цикл робіт. При цьому треба намагатись об'єднувати в бри-гадокомплекти деталі, що є спорідненими (подібними) щодо кон-струкції і технології їх обробки. Ураховуються також інші чин-ники, наприклад величини партій запуску деталей у виробництво і відповідно періодичність їх обробки, тривалість виробничого циклу тощо.
При оперативному плануванні серійного виробництва проду-кції важливе значення має вибір величини партії деталей, тобто кількості однакових деталей, що обробляються безперервно на кожній операції без переналадки устаткування. Якщо деталі ви-готовляються для разових замовлень або малих серій виробів (одиничне й малосерійне виробництво), то величини таких партій обробки деталей дорівнюють їх потребі. У випадку, коли деталі потрібні періодично або постійно, але їх обробкою устаткування повністю не завантажене (серійне виробництво), партії деталей визначаються з урахуванням конкретних виробничих умов, ос-кільки їх величини впливають на ефективність виробничого про-цесу, причому цей вплив неоднозначний.
Збільшення партії деталей веде до зменшення кількості пере-наладок устаткування, внаслідок чого поліпшується його викори-стання і знижуються витрати на підготовчо-завершальні роботи (одержання завдання, ознайомлення з технічною документацією, зміна інструменту, пристосувань, налагодження устаткування, здача партії деталей). Крім цього, спрощується планування та об-лік виробництва. З іншого боку, обробка деталей великими пар-тіями має негативні наслідки: зростають запаси деталей у неза-вершеному виробництві, тобто збільшується потреба в оборот-ному капіталі, зростають витрати на зберігання деталей на складі. Важливо й те, що запуск у виробництво деталей великими парті-ями може створювати проблеми у забезпеченні комплектності їх подання на наступні стадії обробки та складання в певні періоди. Отже, суперечливий вплив величини партії деталей на техніко-економічні показники роботи потребує встановлення її величини на оптимальному рівні. Оптимальною є така величина партії де-талей, за якої загальні витрати на їх виготовлення, зберігання і втрати від відволікання коштів у незавершене виробництво бу-дуть мінімальними. Методика розв'язання цього завдання роз-глядається у спеціальній літературі з оперативно-календарного планування виробництва.
Крім планування випуску продукції у натуральному виразі, визначається загальний її обсяг у межах певного підрозділу. Цей показник виконує ряд функцій залежно від специфіки підрозділу. Він використовується для визначення частки підрозділу в загаль-ному обсязі продукції підприємства, динаміки обсягу виробницт-ва, продуктивності праці, оцінки діяльності, а в підрозділах, що виготовляють готову продукцію на ринок, — для обчислення об-сягу продажу і прибутку.
Основним показником обсягу продукції підрозділу є його кін-цева (готова) продукція. У неї входять вироби, складальні одини-ці, комплекти деталей (роботи, послуги), які пройшли виробни-чий процес у даному підрозділі, відповідають стандартам чи технічним умовам і надходять в інші підрозділи або на склад го-тової продукції.
Вк= (5.2)
де Вк — випуск (обсяг) кінцевої продукції підрозділу в уста-новлених одиницях виміру;
п — кількість найменувань виробів (деталей, комплектів), що виготовляються у підрозділі;
Ni — випуск виробів i-го найменування у натуральному виразі;
Цi — загальний вимірник (ціна) i-го виробу.
У підрозділах з тривалим виробничим циклом виготовлення продукції її обсяг за певний період виражається більш загальним показником обсягу виробництва, який на практиці ще називають валовою продукцією. Цей показник обчислюється за формулою:
Вв=Вк+Н, (5.3)
де Вв — обсяг виробництва в певному вимірі;
Н — зміна залишків незавершеного виробництва за розра-хунковий період у тому самому вимірі.
Величина Н обчислюється на основі фактичних запасів неза-вершеного виробництва на початок планового періоду (Н1) і роз-рахункової планової їх величини на кінець періоду (Н2).
Якщо виготовляються складні вироби з тривалим виробничим циклом за індивідуальним замовленням, то в цьому разі обсяг виробництва (Н) обчислюється за ступенем їх готовності на кінець розрахункового періоду, тобто ціна (планова собівартість) множиться на коефіцієнт готовності, визначений експертним способом, і віднімається обсяг виконаної роботи (за ступенем го-товності) на початок періоду. У дрібносерійному виробництві до-сить часто обчислюється умовна кількість виробів у незаверше-ному виробництві, після чого загальний обсяг виробництва визначається за формулою (5.2). Умовна кількість виробів обчис-люється так:
у=Тн.в./t
де у — умовна кількість виробів у незавершеному виробництві;
Тн.в.— трудомісткість незавершеного виробництва, нормо-годин;
t — трудомісткість одного виробу, нормо-годин.
Загальний обсяг продукції підрозділів обчислюємся в різних вимірниках залежно від конкретних умов виробництва і діючої системи планування, обліку й оцінки їх діяльності Для визна-чення динаміки обсягу продукції, продуктивності, фзнду зарплат ти й деяких інших показників найбільш вдалим є натуральний вимірник.