Історія розвитку аудиту в світі та характеристика тенденцій, що впливають на нього
Аналізуючи вітчизняну економічну літературу і літературу країн СНД, можна помітити, що низка економістів ототожнює аудит з ревізією. Це ототожнення ґрунтується на наявності загальних рис і елементів у їх організації та методології. Оскільки існують принципові відмінності в меті, здійсненні, розв'язанні ними завдань, суб'єктах, видах контрольної інформації, її обробці та реалізації, то такий підхід не можна вважати правильним.
У МСА виділяють поняття зовнішній і внутрішній аудит, фінансовий і управлінський (операційний). Названі види аудиту мають різну мету і завдання.
Зовнішній аудит здійснюють незалежні аудитори (аудиторські фірми), зі сертифікатом аудитора, що дає їм право займатися аудиторською діяльністю. З 2001 р. в Україні ліцензія стала необов'язковою, а аудиторські фірми підлягають реєстрації в АПУ.
Внутрішній аудит виконують штатні працівники підприємства з метою надання допомоги керівництву в прийнятті управлінських рішень. У перелік функціональних обов'язків внутрішнього аудитора входять: перевірка фінансової звітності, обліку, первинних документів щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання; перевірка системи внутрішнього контролю за використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, оцінка економічної ефективності господарських операцій; складання і перевірка виконання бізнес-планів тощо.
Поділ обліку на фінансовий і управлінський відповідно породжує різновидність аудиту: фінансовий і управлінський (операційний). Управлінський аудит є різновидністю внутрішнього аудиту і здійснюється з метою розробки рекомендацій щодо економії та ефективного використання ресурсів для досягнення кінцевого фінансового результату господарської діяльності підприємства, вдосконалення чинної системи обліку і контролю за процесами виробництва.
Для правильного тлумачення аудиту його слід відрізняти від поняття "аудиторська діяльність". У ст. 3 Закону України "Про аудиторську діяльність" зазначено, що аудиторська діяльність охоплює організаційне і методологічне забезпечення аудиту, практичне здійснення аудиторських перевірок (аудиту) і пов'язаних з ним експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналіз фінансово-господарської діяльності й інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних і юридичних осіб.
Сказане наводить на думку про те, що намагання низки економістів у зміст терміну "аудит" вводити мету і завдання різних видів аудиту (зовнішній, внутрішній, фінансовий, управлінський тощо), а також окремих елементів, притаманних терміну "аудиторська діяльність", помилкове. Потрібно чіткіше вирізняти аудит і ревізію та інші форми контролю. Конкретизувати мету, завдання і функції, притаманні окремим видам аудиту, слід у визначеннях: "аудит зовнішній", "аудит внутрішній", "аудит фінансовий", "аудит управлінський".
Існує суттєва різниця між загальним визначенням суті аудиту як форми економічного контролю і визначеннями понять конкретних видів аудиту. Розглядаючи аудит як загальне поняття, характерне для всіх видів цієї форми контролю, можна дати таке визначення:
Аудит — це процес, за допомогою якого компетентний працівник збирає і накопичує дані про господарські явища і факти з метою їх об'єктивної кількісної та якісної оцінки, визначення відповідності встановленим критеріям і надання зацікавленим користувачам достовірної інформації про об'єкти дослідження.
Визначення поняття "фінансового аудиту", запропоноване у Законі України "Про аудиторську діяльність", де зазначається, що аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.
У вітчизняній економічній літературі недостатньо уваги приділяється розкриттю поняття "управлінський аудит". Зарубіжні вчені по-різному визначають "управлінський (операційний) аудит".
Ми надаємо перевагу терміну "управлінський аудит" з таких причин:
- аудиторський контроль — невід'ємна функція управління;
- користувачами інформації цього виду аудиту є тільки працівники управління підприємства;
- функцією управлінського аудиту є не тільки поточний контроль за господарськими операціями, а й прогнозування, аналіз інших функцій управління господарською діяльністю. Отже, управлінський аудит — це процес вивчення й оцінка господарських явищ і фактів з метою надання рекомендацій управлінню суб'єкта господарської діяльності щодо економічного й ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, досягнення кінцевого фінансового результату і програмних цілей.
У практичній діяльності зарубіжних країн управлінський аудит зазвичай здійснюють внутрішні аудитори. Якщо на підприємстві відсутня служба внутрішнього аудиту або недостатня кваліфікація внутрішніх аудиторів, то для виконання цього виду послуг можна залучати зовнішніх аудиторів.
Незважаючи на різні підходи українських і зарубіжних економістів щодо визначення аудиту і його видів, існують однакові їх погляди стосовно того, що за основу визначень цих понять доцільно брати об'єкти аудиту, мету і завдання.
Аналіз спеціальної наукової літератури засвідчує, що серед вітчизняних і зарубіжних економістів спостерігаються різні думки щодо визначення мети і завдань аудиту. Економісти зупиняються переважно на конкретних завданнях аудиту, які здебільшого збігаються з функціональними обов'язками аудиторів (аудиторських фірм). Водночас мало звертається уваги на стратегічні завдання аудиту. Адже визначення стратегічних завдань аудиту необхідне для розуміння суспільно-економічної потреби існування аудиту в умовах ринкової економіки.
Завдання аудиторського контролю поділяються на окремі та загальні. Розв'язання окремих завдань стосується перевірки однієї зі сторін господарської діяльності (використання сировини у виробництві, випуск продукції та її собівартість, збереження цінностей), а загальні — на всю господарську діяльність суб'єктне господарювання зі встановленням рентабельності, конкурентоспроможності продукції, прибутковості підприємства.
Незалежно від підходу до аудиторської перевірки, особливостей використання аудиторських процедур, окрім основних завдань, аудитори зобов'язані виконувати функціональні завдання. ННА визначено такі функціональні завдання: коригування, оперативного контролю, стратегічні.
Завдання коригування передбачає надання аудитором керівництву підприємства (замовнику) тих чи інших вказівок і рекомендацій про можливе виправлення виявлених суттєвих помилок у системі бухгалтерського обліку і звітності.
Завдання оперативного контролю вирішуються аудитором у тих випадках, коли він співпрацює з суб'єктом перевірки впродовж тривалого часу на основі довгострокового договору. При цьому аудитор має