Ведення управлінського обліку залежить від волі адміністрації. Дирекція може здійснювати управлінський облік, керуючись принципом доцільності. Ніхто не вправі вказувати, в якій формі повинен бути організований облік і яким чином він буде здійснюватися. Збір і обробка інформації рахуються доцільними, якщо її цінність для управління вище вартості отримання.

Точність інформаціії. Оскільки менеджерам необхідна часто термінова (негайна) інформація, то для прийняття рішень використовуються приблизні (наближені) оцінки. Вимоги до точності в управлінському обліку послаблені в сторону (бік) прискорення отримання інформаціії. В той час як фінансовий облік базується на точності інформації, законом регламентуються не тільки обмеження, але і вимоги. Фінансові звіти готуються для зовнішніх користувачів, тобто людей, які не працюють на підприємстві. Інформаціія, що міститься в фінансових звітах, відображає операції, котрі вже здійснені, і тому вона піддається перевірці і оцінці надійності.

Управлінський облік, об’єднуючи планування і прийняття управлінських рішень, в більшій мірі (степені) спрямований (направлений, націлений) в майбутнє. Точність інформації, що вже пройшла (минулої), хоча і служить для визначення тенденцій, заміняється суб’єктивними оцінками майбутніх подій.

Масштаби інформації. Фінансові звіти узагальнюють інформацію про діяльність всього підприємства. В деяких випадках (коли підприємство або розміщене в різних регіонах, або має декілька видів діяльності) складаються окремі фінансові звіти або розрахунки за галузями, видами діяльності.

Управлінський облік може бути обмежений рамками підрозділів підприємства. Інформація міститься в звітах про окремі вироби, види діяльності, результати організаційних підрозділів, центрів відповідальності.

Мета обліку – основна (основоположна) ознака відмітної характеристики. Призначення фінансового обліку – складання фінансової звітності зовнішнім користувачам інформації. Мета рахується досягнутою, якщо документи складені і представлені (доставлені, подані) за призначенням.

Управлінський облік забезпечує збір і обробку інформації з метою планування, управління і контролю.

Користувачі інформації визначають основний зміст кожного виду обліку. Споживачі фінансової інформації – акціонери, кредитори, податкові органи, позабюджетні фонди, органи влади. Це юридичні і фізичні особи, котрі знаходяться в певних відносинах з підприємством, яке підготувало звіт. Керівники підприємтва несуть відповідальність за підготовку фінансових звітів, але самі цією інформацією користуються в обмеженій степені (мірі).

Для порівняння аналітичні звіти, які складаються в бухгалтерії підприємства, використовуються конкретними особами – управлінцями різних рівнів, котрі несуть відповідальність за певну діяльність. До прикладу, інформація про затрати може бути використана для: визначення собівартості продукції, аналізу собівартості виробів; складання кошторисів проведення майбутніх операцій, складання поточних і оперативних звітів центрів відповідальності з наступною оцінкою результатів роботи; прийняття короткострокових рішень і аналізу кошторисів капітальних вкладень; довгострокового планування діяльності підприємтсва.

Запити більшості зовнішніх користувачів інформації характеризуються однотипністю. А особи, які користуються даними управлінського обліку, як правило, відомі, і на їх специфічні запити буде орієнтована система цього виду обліку.

Принципи обліку. Фінансовий облік будується на основі загальноприйнятих норм і стандартів бухгалтерського обліку. Цей принцип дозволяє зовнішнім користувачам інформації проводити порівняння і співставлення. Крім того, користувачі повинні бути впевнені, що облік ведеться по загальноприйнятому порядку, дякуючи чому він в достатній степені (мірі) достовірний.

Безвідносно до норм і юридичних вимог організується управлінський облік. Основний принцип роботи управлінського апарату полягає в виборі тих правил, принципів, прийомів, котрі приносять користь і є корисними при прийнятті рішень. Використовувана практика або техніка обліку повинна давати корисну інформацію.

Структура обліку залежить від використання базисних установок. В фінансовому обліку використовується наступна базисна рівність:

Активи = Зобов’язання + Власний капітал

Управлінський облік не має єдиної подібної (схожої) рівності. Його структура визначена превалюючими трьома видами об’єктів: доходи, витрати, активи. Будь-яка схема управлінського обліку оперує цими поняттями в (при):

обліку повної собівартості;

диференційованому обліку;

обліку за центрами відповідальності.

За часом співвідношення. Інформація, що відображена в фінансових звітах, показує результат здійснених фактів (що мали місце, відбулися) і господарських операцій за певний (визначений) період часу. Інформація фінансового обліку використовується в управлінському обліку при плануванні і прогнозі. Однак в структуру управлінського обліку, крім того, попадає інформація, спрямована і до майбутнього. Мета фінансового обліку – показати, “як це було”, а управлінського – “як це повинно бути". При цьому найбільша увага приділяється оцінкам майбутніх періодів.

Форма вираження інформації. Кінцевим продуктом (результатом) фінансового обліку є фінансові документи, котрі складаються в грошовому вираженні. Господарські операції вже здійснені і об’єктивно виміряні в грошових одиницях відповідного періоду на рахунках бухгалтерського обліку.

Сальдо всіх рахунків, які включені в головну книгу, показують в фінансовій звітності.

Управлінський облік скоріше є засобом, ніж продуктом. В ньому в якості основи для аналізу фігурують такі поняття, як: нормо-година, трудовий час, час роботи машини (година роботи машини, трудова година), натуральні вимірники обсягу виробництва. При виборі вимірника керуються також принципом його корисності в даній ситуації. Наприклад, в управлінському обліку відображається кількість матеріалів, їх вартість по кожній поставці і від кожного постачальника, кількість реалізоваих виробів, їх вартість і т.д.

Частота надання (подачі) інформації. Для зовнішніх користувачів інформації фінансові звіти готуються на регулярній основі: щомісячно, щоквартально, щорічно. За підсумками року складають повний фінансовий звіт, менш детальні звіти – за підсумками кварталу, за підсумками місяця – окремі розрахунки (показники).

На відміну від фінансового обліку і звітності в управлінському обліку звіти можуть складатися як на регулярній основі, так по (за) запиту. Наприклад, внутрішня звітність про використання матеріалів складається щомісячно; результати розкрою матеріалів відображаються в картках розкрою по кожній партії розкроюючого матеріалу, тобто практично раз в (за)