Вартість недостачі готової продукції, незалежно від причин виникнення, списується з кредиту рахунка 26 «Готова продукція» на дебет рахунка 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей». Після прийняття рішення керівником підприємства, зафіксованого у протоколі результатів Інвентаризації, вартість недостачі готової продукції з вини матеріально відповідальних осіб відноситься на їх рахунок і відображається записом:

Д-т рах. 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків»

К-т рах. 716 «Відшкодування раніше списаних активів».

Якщо на час виявлення недостачі продукції винні особи не встановлені, то вартість такої недостачі продукції списується на невідшкодовані втрати на забалансовий рахунок 07 «Списані активи», субрахунок 072

«Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей».

Післявстановлення конкретних винуватців зазначеної нестачі готової продукції роблять запис:

Д-т рах. 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків»

К-т рах. 716 «Відшкодування раніше списаних активів».

Одночасно роблять запис по кредиту забалансового рахунка 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей».

Розмір нанесеного підприємству збитку від недостачі і псування готової продукції) який підлягає відшкодуванню матеріально відповідальними особами, визначається згідно із Законом України «Про визначення розміру збитків, нанесених підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорого- цінних металів, дорогоцінних каменів і валютних цінностей», затвердженим постановою Верховної Ради України від 06.06.95 № 218, та Порядком оцінки збитку від розкрадання, недостачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 № 116 (з доповненнями і змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 27.08.96 № 1009, від 20.01.97 №34, від 15.12.97 № 1402).

Так, зазначеним Законом встановлено, що збитки, нанесені підприємству недостачею оброблених дорогоцінних каменів, а також ювелірних та побутових виробів, виготовлених з використанням дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів, підлягають відшкодуванню винними особами в потрійному розмірі їх вартості за відпускними цінами, що діяли на день виявлення нанесених збитків. По інших матеріальних цінностях (крім дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів і валютних цінностей) для визначення розміру збитків від розкрадання, псування і недостачі цінностей з вини матеріально відповідальних осіб керуються Порядком за № 116. Згідно з ним розмір збитку від розкрадання і недостачі, що підлягає відшкодуванню винними особами, визначається виходячи з балансової вартості цих цінностей (за вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не менше 50% від Їх балансової вартості на день виявлення таких фактів, з урахуванням індексу інфляції (який щомісячно визначається Держкомстатом України), відповідного розміру ПДВ і акцизного збору (по підакцизних товарах) із застосуванням встановлених коефіцієнтів. На суму різниці між балансовою вартістю матеріальних цінностей, яких не вистачає, і сумою збитку, визначеного у відповідному порядку, в бухгалтерському обліку роблять запис по дебету рахунка 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків» і кредиту рахунка 716 «Відшкодування раніше списаних активів». При відшкодуванні винними особами збитку від недостачі і розкрадання матеріальних цінностей у визначеній сумі роблять запис по дебету рахунка ЗО «Каса» (або рахунка 66 «Розрахунки по оплаті праці», якщо керівником прийнято рішення про утримання вартості збитку із заробітної плати винуватця) і кредиту рахунка 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків».

Із внесених матеріально відповідальними особами сум відшкодовуються збитки підприємства, решта суми (різниця між обліковою вартістю недостачі цінностей і відшкодованою сумою збитку) підлягає перерахуванню до бюджету і в бухгалтерському обліку відображається записом по дебету рахунка 716 «Відшкодування раніше списаних активів» І кредиту рахунка 642 «Розрахунки за обов'язковими платежами».

Взаємний залік лишків і недостач готової продукції, що виникло внаслідок пересортиці, може бути допущений в порядку винятку, якщо пересортиця відбулася у однієї і тієї самої особи, за один І той же звітний період, по продукції одного і того самого найменування. Проте різниця у вартості недостач і лишків продукції при більшій вартості недостач списується на рахунок винних осіб, які допустили пересортицю, і з них стягується (таблиця 8.1).

Облік бартерних (товарообмінних) операцій.

Товарообмінними (бартерними) називаються операції, при яких суб’єктами підприємницької діяльності здійснюється обмін певної кількості товарів (робіт, послуг) на еквівалентну за вартістю кількість іншого товару без проведення грошових розрахунків. Ці операції мають місце через недостатність у підприємства грошових коштів для проведеня розрахунків за товарно-матеріальні цінності (роботи,послуги).

При відображення в обліку бартерних операцій необхідно врахувати, на що обмінюються товари. Полоєенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси” передбачений поділ бартерних операцій на обмін подібними чи неподібними активами.

Подібними визнаються активи, які мають однакове функціональне призначення й однакову справедливу вартість. Під справедливою вартістю розуміють суму, за якою можна обміняти актив або погасити заборгованість

по операції між обізнаними, заінтересованими і незалежними сторонами. Такими сторонами можуть бути суб'єкти підприємницької діяльності — учасники господарської операції, які знають ринкову ціну аналогічного товару і, відповідно, можуть наблизити до неї вартість об'єкта бартерної операції.

Подібна вартість одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, визнається на рівні балансової вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то

первинною вартістю одержаних запасів є їх справедлива вартість. різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до витрат звітного періоду.

Тобто при обміні подібними активами у підприємства доход від операції не визнається. Вважається, що замість одного активу було одержано еквівалент цього активу. Отже, суть бартерного обміну на подібні активи полягає у тому, щоб одержати за вартістю рівноцінний актив, від якого підприємство в подальшому буде мати економічну вигоду.

В господарській діяльності підприємств більш поширені бартерні операції по