Суть ціни.

Суть ціни, її економічна роль розкривається в функціях, які вона виконує. Насамперед ціна виконує вимірювально-інформаційну функцію. З її допомогою здійснюється, по-перше вираження в грошовій формі вартості натуральних обсягів ресурсів, витрат і результатів, а також різних показників, використаних у господарській практиці: по-друге, вимірювання й облік витрат суспільної праці.

Друга функція – підтримка збалансованості й рівноваги у господарстві. Через ціни здійснюється зв’язок між виробництвом і споживанням, пропозицією і попитом. Оскільки ціна є формою економічного зв’язку виробника із споживачем, остільки вона відіграє активну роль у регулюванні пропозицій і встановлені стабільного розвитку галузей народного господарства.

Ринкові ціни виконують також розподільчу функцію. Вони визначають розподіл вартості суспільного продукту й національного доходу, покриття витрат виробництва, створення нагромаджень у галузях, на підприємствах, а також впливають на формування доходів певних соціальних верств населення.

Особливого значення в умовах ринкової економіки набуває стимулююча функція ціни. По-перше за допомогою ціни заохочуються передусім ті підприємства, які домагаються кращих показників шляхом збільшення випуску та реалізації продукції; по-друге ціни стимулюються підприємства, які знижують витрати виробництва порівняно з діючою ціною, використовують передову техніку й технологію, отримуючи більший прибуток за рахунок збільшення рівня рентабельності; по-третє вищою ціною стимулюється виробництво продукції нового асортименту, високої якості, що має підвищений попит у населення; по-четверте, зниження або підвищення ціни стимулює або, навпаки стримує придбання товарів споживачами.

Безперечно, всі функції цін пов’язані між собою. В чітко налагодженій економіці передбачається взаємодіюча система цін на різні групи товарів і послуг. Вона включає оптові ціни, за якими підприємства продають свою продукцію іншим підприємствам і фірма; тарифи за перевезення вантажів, а також споживання електроенергії, води, палива тощо; закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію: роздрібні ціни, за якими товари і послуги реалізуються населенню. Кожний вид цін має свою структуру і свої особливості формування.

Схематично види й структуру цін на промислову продукцію можна виразити таким чином:

Собівартість одиниці продукції | Прибуток підприємства | Затрати й прибуток транспортних та збутових організацій | Податок на добавлену
вартість | Затрати та прибуток оптових організацій | Затрати та прибуток
роздрібної торгівлі

Затрати на сировину і
матеріали | Зарплата й відрахування на соціальне страхування | Затрати на підготовку та освоєння виробництва | Затрати на утримання та експлуатацію устаткування | Цехові витрати | Загальнозаводські
витрати | Інші затрати | Позавиробничі затрати

Виробнича собівартість

Повна собівартість

Оптова ціна підприємства

(-станція відправлення

Оптова ціна підприємства

-станція призначення

Оптова ціна промисловості

Роздрібна ціна

Прибуток.

Далі розглянемо те, що кожне підприємство чи фірма заінтересована в господарських результатах і в своїх фінансах для самостійного розвитку і важливим джерелом чистого доходу підприємства є прибуток.

Прибуток – узагальнений показник, що характеризує ефективність діяльності підприємства. За своєю економічною природою прибуток виступає як частина вартості додаткового продукту, створеного працею ділянок виробництва. У показнику прибутку відбивається обсяг реалізації продукції, ефективність використання підприємством наявних матеріальних, трудових і фінансових ресурсів тощо.

Балансований прибуток підприємства (фірми) являє собою суму прибутків і збитків від реалізації товарної продукції, результатів іншої реалізації та позареалізаційної діяльності.

Прибуток від реалізації товарної продукції включає залишки нереалізованої продукції на початок року: випуск товарної продукції за рік: реалізацію товарної продукції за рік; залишки нереалізованої продукції на кінець року. Прибуток від реалізації товарної продукції, виконаних інших робіт і послуг є базою як для розрахунків з бюджетом так і для створення фондів економічного стимулювання.

Поряд з прибутком від реалізації товарної продукції на розмір балансового прибутку впливають результати іншої реалізації та позареалізаційної діяльності (може бути зростання або збиток). Збитки пов’язані із застосуванням економічних санкцій (штрафи, пені, неустойки) за невиконання зобов’язань щодо поставок: за несвоєчасну сплату поставленої продукції, робіт і послуг: порушення порядку затвердження або застосування цін і тарифів; реалізацію продукції, виготовленої з відступом від стандартів, технічних умов, порушення умов перевезень з усіх видів транспорту та інші.

Таким чином загальний прибуток складається з трьох частин:

П3=Пт+Пр+Пв,

де П3 – загальний прибуток підприємства:

Пт – прибуток, отриманий від реалізації товарної продукції (це різниця між оптовою ціною підприємства й собівартістю);

Пр – прибуток від іншої реалізації, надання підприємствам послуг і виконання додаткових робіт;

Пв – прибуток від позареалізаційних фінансових результатів (сюди входять доходи та збитки від списаних металовиробів, штрафи, пені, неустойки, збитки від стихійного лиха тощо).

Слід розрізняти валовий доход і розрахунковий доход.

Валовий (загальний) доход – це вся сума доходу підприємства до зроблених відрахувань. Насамперед з нього відраховують суми на сплату боргових зобов’язань; відсотки за кредит, орендну плату за користування чужою землею та ін. Далі здійснюються такі відрахування: податки в загальнодержавній бюджет і в бюджети місцевих органів, відомим організаціям, виплати штрафів і неустойок тощо.

Залишком такого розподілу є чистий прибуток, який надходить на задоволення різних виробничих і соціальних потреб: а) нагромадження (розширення виробництва); б) екологічні витрати; в) підготовку і підвищення кваліфікації кадрів; г) соціальні фонди; д) особистий доход підприємства.

Валовий доход і прибуток утворюють матеріальну основу для погодження економічних інтересів суспільства, трудового колективу й окремих працівників, сприяють підвищенню їхньої заінтересованості у зростанні ефективності виробництва.

Ознак про ефективність виробництва лише за масою прибутку судити не можна. Її більшою мірою характеризує норма прибутку та рівень рентабельності.

Норма прибутку – відношення маси прибутку до повної собівартості продукції, виражене у відсотках.

П=,

де П – норма прибутку;

П – маса прибутку;

С – собівартість продукції.

Рентабельність як економічна категорія тісно пов’язана з категорією прибутку. Вони є різними сторонами економічних відносин. Якщо в прибутку